Ухвала суду № 71910932, 30.01.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 478/1344/17

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Томашевський О.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Шляхтицького О.І. , Потапчука В.О.

розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на Постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області про визнання неправомірними дії та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

встановиВ:

Позивач, звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з позовом до Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області, у якому просив суд:

- визнати неправомірними діями посадових осіб Баштанського об'єднаного управління ПФУ у Миколаївській області з перерахунку пенсії відповідно до вимог ст. ст. 49-51, 57, 59, 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» після встановлення йому ІІ групи інвалідності;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру пенсії від 15 січня 2016 року після встановлення позивачу ІІ групи інвалідності відповідно до вимог ст. ст. 49-51, 57, 59, 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому позивач посилався на те, що він перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, як інвалід ІІІ групи. 15 січня 2016 року позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку з чим він звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії згідно вимог ст.ст.49-51, 57, 59, 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: не менше восьмикратного розміру середньомісячної заробітної плати.

Постановою Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до Баштанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Миколаївської області.

ОСОБА_2 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції від 21 листопада 2017 року по справі № 478/1344/17 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, позивач зазначає, що відповідач при присвоєнні йому 2-ої групи інвалідності в перерахунку державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю позивача незаконно її зменшив застосовуючи принцип зворотної дії закону.

Учасники справи сповіщались належним чином про час, дату та місце проведення судового засідання, однак своїм правом на участь в розгляді апеляційної скарги не скористались та у судове засідання не з'явилися, тому судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження згідно ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 до 15 січня 2016 року був інвалідом ІІІ групи і віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно довідок Обласної медико-соціальної експертної комісії за результатами медичного огляду 13-15 січня 2016 року, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС.

Згідно з розпорядженням відповідача від 22.01.2016 року № 106261 позивачу було здійснено перерахунок пенсії у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності з 13.01.2016 року.

03 липня 2017 року позивач звернувся на адресу відповідача із заявою, в якій посилаючись на зміну групи інвалідності просив здійснити перерахунок пенсії згідно з вимогами ст. ст. 49-51, 57, 59, 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: не менше восьмикратного розміру середньомісячної заробітної плати.

18.07.2017 року листом за № С-4П3 відповідач відмовив у здійсненні перерахунку пенсії у восьмикратному розмірі середньомісячної заробітної плати, оскільки такий розмір не відповідає діючому законодавству.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач виплачує пенсію позивачу з урахуванням його групи інвалідності та в розмірах, передбачених Постановою № 1210, оскільки це прямо передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відсутні підстави для задоволення позову. Колегія суддів погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Право позивача на отримання пенсії як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та особі, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії передбачено ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28 грудня 2014 року №79-VIII, п.63 якого, зокрема розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено п.26, яким установлено, що норми і положення серед інших ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 01 травня 2016 року особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Пунктом 26 р.VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, у тому числі, ст.ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Порядок №1210).

Відповідно до п.1 Порядку №1210, порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.ст. 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Пунктом 11 Постанови № 1210 визначено, що мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС становить, зокрема, для ІІ групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 Постанови № 1210 визначено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у таких розмірах, зокрема, особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС інвалідам II групи - 379,60 грн.

Саме відповідно до норм зазначеної Постанови № 1210 відповідачем здійснюється виплата пенсії позивачу з 13.01.2016 року.

Пунктом 3 ст. 116 Конституції України, встановлено, що Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінет Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до абз.8 п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п.5 ч.1 ст. 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд також зазначає, що посилання апелянта на необхідність здійснення йому перерахунку пенсії до п'ятикратного розміру середньомісячної заробітної плати не знаходять законодавчого підкріплення даної вимоги, зокрема: ст. ст. 57 та 59, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на які позивач робить посилання не визначають вказаного розміру пенсії. Натомість, норми наведених статей вказаного Закону визначають можливість здійснення обчислень пенсій з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір якої був встановлений на час перебування в зоні відчуження. Вказані обчислення можуть провадитись лише за бажанням особи, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Аналіз наведених норм Закону дає можливість дійти висновку, що п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати не виплачується (тобто не є розміром пенсії), а лише є розміром, з якого провадиться обчислення пенсії і такий розмір повинен бути встановленим на час перебування особи в зоні відчуження, а не з моменту отримання позивачем другої групи інвалідності.

Будь - якого іншого розміру нарахування та виплату пенсії особам, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та будь-яких інших підстав для нарахування і виплати пенсій у інших розмірах, вказаним Законом не визначено та не визначалось на момент перерахунку позивачу пенсії у зв'язку із визначенням останньому ІІ групи інвалідності.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач, здійснюючи позивачу відповідні виплати у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законодавством України.

Що стосується посилань представника позивача на той факт, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року у справі № 2-а-2897/2011/1413 було виключено липень 2011 року, як період по який підлягає перерахуванню пенсія позивача, суд зазначає, що з 23 липня 2011 року було змінено чинне законодавство та було встановлено інші розміри державної та додаткової пенсій, у зв'язку з чим, положення ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувались саме до 23.07.2011 року.

До того ж, Конституційним Судом України, у рішенні від 26 грудня 2011 року N 20-рп/2011 вказано, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) "спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини". У рішенні від 17 жовтня 1986 року у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" Суд зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, "належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини".

У рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення Суду від 12 жовтня 2004 року у справі "Кйартан Асмудсон проти Ісландії").

Слід також звернути увагу на рішення Суду від 3 червня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_3 проти України N 43331/12, в якому Суд, розглянувши скаргу, зокрема, за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції на припинення виплати заявниці державними органами пенсії у розмірах, встановлених рішенням національного суду від 19 січня 2010 року після внесення у 2011 році змін до законодавчих актів, вказав на відсутність втручання у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства щодо зменшення розміру соціальних виплат. Такого висновку Суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У цьому рішенні Суд також вказав на відсутність підстав для висновку про те, що, передавши КМУ право на встановлення розміру соціальних пільг, Парламент України діяв на порушення якихось положень Конвенції, та зазначив, що зменшення пенсії заявниці очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава-відповідач має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою, Суд не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд України у своїй постанові від 07 листопада 2017 року по справі № 398/4332/16-а.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дії та зобов'язання провести перерахунок пенсії належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення.

Постанову Казанківського районного суду Миколаївської області від 21 листопада 2017 року по справі № 478/1344/17, - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

суддя-доповідач ОСОБА_1 суддя ОСОБА_4 суддя ОСОБА_5