Постанова № 71910450, 29.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12526/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

за участі секретаря судових засідань Мельничук Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року, ухвалену під головуванням судді Левків А.І. у м. Збаражі в порядку скороченого провадження, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про призначення пенсії на пільгових умовах,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2017 ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Збаразькому районі Тернопільської області про зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних роботах, відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20 вересня 2016 року. Також просить суд поновити строк звернення до суду, який пропущено у зв'язку з захворюванням, а також утриманням матері, яка являється пенсіонером.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.09.2016 позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», однак рішенням УПФУ від 01.11.2016 № 4125/01 йому відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на роботах із важкими та шкідливими умовами праці. Вважає, що у нього наявний достатній пільговий стаж роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, тому вважає неправомірними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з чим звернувся до суду.

Постановою Збаразького районного суду Тернопільської області від 28.11.2017 адміністративний позов задоволено, оскільки суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача повинні бути задоволені в повному обсязі, так як трудовий стаж позивача підтверджується його трудовою книжкою, а відмова відповідача у призначенні йому пенсії на пільгових умовах є протиправною та такою, що грубо порушує право позивача на призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, на неї відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт вважає, що судом при винесенні рішення було неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, не проведено повного та всебічного з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим ж, що і в запереченні на позовні вимоги, при тому зазначаючи, що згідно наданих документів і Протоколу № 6 від 27.09.2016 засідання Комісії Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області з питань, пов'язаних з призначенням пенсій ОСОБА_2, відмовлено в призначенні пенсії згідно ст.13 п. «а» Закону України «Про пенсійне забезпечення». Підтверджено пільговий стаж лише 02 роки 06 місяців 19 днів при загальному стажі 27 років 00 місяців 19 днів. Також зазначає, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що мій трудовий стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому відмова відповідача у призначенні мені пенсії на пільгових умовах є протиправною та такою, що грубо порушує моє право, передбачене ст.46 Конституції України на соціальний захист у старості та суперечить вимогам ст. 19 Конституції України. Вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права. На підставі вказаного просить постановити ухвалу про залишення апеляційної скарги відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229, ч.2 ст.313 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 20 вересня 2016 року звернувся із письмовою заявою до Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах.

З відповіді №4125/01 від 01 листопада 2016 року на звернення ОСОБА_2 Лановецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні вказаної пенсії, оскільки в нього недостатньо стажу роботи, а саме, наявний пільговий стаж 2 років 6 місяців днів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки трудовий стаж позивача підтверджується його трудовою книжкою, позовні вимоги позивача повинні бути задоволені в повному обсязі. При тому місцевий суд визнав поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із підстав, зазначених в позовній заяві.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції, що не відповідають нормам процесуального права з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час звернення до суду з позовом (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Реалізація порушеного чи оспорюваного права відбувається шляхом пред'явлення позову у формі позовної заяви до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.99 КАС України в редакції на час звернення до суду з позовом адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Згідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З огляду на положення ч.1 ст.103 КАС України в редакції на час звернення до суду з позовом перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом 06 листопада 2017 року, що підтверджується датою, зазначеною на вхідному штампі про реєстрацію позовної заяви.

Відповідно до ст.100 КАС України в редакції на час звернення до суду адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Щодо визначення поважності причин пропуску строку звернення до суду, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідним вказати, що законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропуску строків, а тому, відповідно, вирішення цього питання знаходиться у виключній компетенції суду, до якого з адміністративним позовом звертається позивач.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування, та доданих до неї матеріалів.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 6 грудня 2016 року (справа п/800/9/16) зазначено, що у розумінні статті 100 КАС України поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.

Таким чином, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відмова відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_2 направлена позивачу 01 листопада 2016 року за номером 4125/01.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 просив суд поновити строк звернення до суду, який вважає пропущеним з поважних причин за станом здоров'я у зв'язку з захворюванням (хронічний силікоз легень) перебував на диспансерному обліку в лікаря-пульмонолога Збаразької центральної районної комунальної лікарні і періодично проходить лікування на денному стаціонарі у вказаному медичному закладі, а також у зв'язку з доглядом за матір'ю, яка перебуває на його утриманні і являється пенсіонером.

До матеріалів справи долучено відповідь Збаразького районного центру первинної медико-санітарної допомоги від 23.10.2017 № 746/015 на запит адвоката Радібової І.О. за змістом якої ОСОБА_2 звертався до лікаря загальної практики - сімейної медицини амбулаторії загальної практики - сімейної медицини с. Гніздичне 30 травня 2017 року. Після консультації лікаря-пульмонолога Збаразької центральної комунальної районної лікарні та огляду лікарем загальної практики - сімейної медицини хворому встановлено діагноз: Хронічний силікоз легень. ОСОБА_2 знаходився на денному стаціонарі з 30 травня по 02 липня 2017 року. На диспансерному обліку з приводу патології легень хворий знаходиться в лікаря-пульмонолога Збаразької ЦРКЛ.

Згідно статей 49, 70 КАС України в редакції на част розгляду справи судом першої інстанції сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст.77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду. Причини, на які посилається позивач, не можна визнати такими, що не давали можливості позивачу близько одного року звернутися до суду з означеним позовом, колегія суддів вважає недостатніми, а тому приходить до переконання про пропущення позивачем строку звернення до суду як адміністративного без поважних причин.

Статтею 242 КАС України, зокрема визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ч. 3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, звертаючись до суду 06.11.2017 з адміністративним позовом про зобов'язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах як працівнику, безпосередньо зайнятому повний робочий день на підземних роботах, відповідно до п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 20 вересня 2016 року, ОСОБА_2, подав його з пропущенням встановленого законом шестимісячного строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, що є наслідком залишення адміністративного позову без розгляду.

На зазначені вище положення процесуального закону та обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до постановлення незаконного рішення.

Оскільки колегія суддів не вбачає причини пропущення строку звернення до суду поважними, а також те, що позивач при зверненні до суду не навів достатньо доказів, які б обґрунтували поважність причин пропущення строку, то наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 3 ст. 123 КАС України.

У зв'язку з викладеним, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми процесуального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку із тим, що таку подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись статтями 123, 240, 242, 243, 250, 308, 315, 319, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лановецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Збаразького районного суду Тернопільської області від 28 листопада 2017 року у справі № 598/1619/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин - з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя В. П. Сапіга судді О. І. Довга І. І. Запотічний Повний текст виготовлено 31.01.2018.