Постанова № 71910436, 25.01.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/11355/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27 жовтня 2017 року у справі № 462/3993/17 (постанова ухвалена у м.Львові в складі головуючого судді Боровкова Д.О.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 28.08.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, в якому просив визнати незаконним та скасувати рішення начальника Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про припинення дії довідки внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 27 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення виконуючого обов’язки начальника Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради ОСОБА_2 від 07 серпня 2017 про скасування довідки № НОМЕР_1 від 26 жовтня 2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В апеляційній скарзі зазначає, що за наявності підстав для скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, визначених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», що підтверджується письмовою інформацією Державприкордонслужби, МВС СБУ, Національної поліції, ДМС, Мінфіну, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських об’єднань, волонтерських, благодійних організацій, інших юридичних і фізичних осіб, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам, керівник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення приймає рішення про скасування такої довідки. Таким чином, на підставі зазначених норм, за наявності повідомлення Служби Безпеки України від 19.06.2017 №62/8/1-1205 про тривалу відсутність (понад 60 днів) позивачем за місцем проживання у період з 08.05.2015 до 16.10.2016 Залізничним відділом соціального захисту було проведено обстеження місця фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 за адресою: м.Львів, вул. Сигнівка, 46/7, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов сім’ї. Рішенням в.о. начальника Залізничного відділу соціального захисту від 07.08.2017 скасовано ОСОБА_1 дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 26.10.2016 №1306001335. Проте, згідно з заявою ОСОБА_1 від 09.08.2017, позивач повторно облікований в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб і йому видано довідку про взяття на облік від 29.08.2017 №0000311034 та відновлено позивачу виплату пенсії з дати видачі нової довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 06.2016 №365. Таким чином, Залізничний відділ соціального захисту діяв у межах визначених законодавством України. Жодних прав позивача як внутрішньо переміщеної особи відповідачем не порушено і соціальні виплати, зокрема пенсія, продовжують виплачуватися.

У судовому засіданні позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю - доповідача, позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 04.12.2014 ОСОБА_1 отримав в Управлінні соціального захисту населення Бахмутської районної адміністрації Донецької області довідку № НОМЕР_2 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

26.10.2016 Залізничним відділом соціального захисту ОСОБА_1, який проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, було взято на облік, як особу яка перемістилася з тимчасово окупованої території України, про що була видана довідка від 26.10.2016 № НОМЕР_1 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, а вищевказана довідка від 04.12.2014 № НОМЕР_2 була вилучена, що підтверджується листом Залізничного відділу соціального захисту від 26.10.2016 № 2605/08-11439, з якого видно, що позивач внутрішньо перемістився з території з тимчасово окупованої території, де був та залишається зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

06.07.2017 Залізничним відділом соціального захисту був отриманий лист Департаменту соціального захисту населення від 04.07.2017 № 08-5305 про можливість порушення в частині виплат ВПО, в якому повідомлялося, що на виконання листа Управління служби безпеки України у Львівській області від 19.06.2017 № 62/8/1-205 щодо можливих фактів порушень вимог законодавства України під час оформлення соціальних виплат та пенсій особам переміщеним з тимчасово окупованої території надсилаються в додатку бази даних про перелік внутрішньо переміщених осіб, які зареєстровані на території Львівської області та дані Державної міграційної служби.

З вищевказаних даних видно, що ОСОБА_1 з 16.01.2016 по 25.03.2016 знаходився на тимчасово окупованій території, тобто був відсутній 67 днів за місцем свого на той час проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. Зазначені обставини визнаються позивачем.

19.07.2017 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою , в якій повідомляв, що в період з 16.01.2016 по 25.03.2016 він працював на державному українському підприємстві Донбаська електроенергетична система НЕК України, і тому був змушений їздити на території, яка є окупованою. В термін 60 днів не зміг повернутися, оскільки були переповнені блок-пости на перетині кордону у вихідні дні, в робочі дні він мав знаходитися на робочому місці. Просив не скасовувати довідку, оскільки інших соціальних виплат його сім’я не має, в підтвердження ним була надана трудова книжка.

07.08.2017 виконуючим обов’язки начальника Залізничного відділу соціального захисту ОСОБА_2 винесено рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яким було скасовано дію довідки ОСОБА_1 від 26.10.2016 № НОМЕР_1. Серед підстав, які слугували для прийняття такого рішення відповідач зазначив: повідомлення Управління служби безпеки України у Львівській області від 19.06.2017 № 62/8/1-205; акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (додається до рішення); неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абз. 2 п. З ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

10.08.2017 позивач звернувся до Залізничного відділу соціального захисту з письмовою заявою, в якій додатково до попередньої його заяви від 18.07.2017 повідомляв про те, що тривалий час блок-пост «Заяйцево» був закритий, що унеможливило його перетинання лінії розмежування, і тому він перевищив термін відсутності в Україні на 7 діб (67 замість 60), просив визнати зазначені обставини обгрунтованими для продовження строку його відсутності за місцем проживання понад 60 діб о 90 діб.

29.08.2017 відповідачем повторно була видана позивачу довідка від 29.08.2017 № НОМЕР_3 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відривним талоном до вказаної довідки.

Згідно з витягу протоколу № 17 від 15.09.2017 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утвореної при Залізничній районній адміністрації м. Львова було вирішено відновити виплату пенсії позивачу з дати видачі нової довідки.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що заява позивача від 19.07.2017 була розглянута з дотриманням вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» №1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

З аналізу зазначеної норми видно, що статус внутрішньо переміщеної особи підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім’ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:

1) подала заяву про відмову від довідки;

2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину;

3) повернулася до покинутого місця постійного проживання;

4) виїхала на постійне місце проживання за кордон;

5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

У разі неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абзацом другим пункту 3 частини другої статті 9 цього Закону рішення про скасування дії довідки відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті приймається на підставі інформації про тривалу відсутність (понад 60 днів) особи за місцем проживання, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулася до покинутого місця постійного проживання, є: дані, отримані з відповідних державних реєстрів; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування; дані, отримані в результаті обміну інформацією структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад з громадськими об’єднаннями, волонтерськими, благодійними організаціями, іншими юридичними та фізичними особами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам відповідно до статті 16 цього Закону.

У разі наявності у внутрішньо переміщеної особи обґрунтованих причин для продовження строку її відсутності за місцем проживання понад 60 днів така особа звертається з відповідною письмовою заявою за місцем проживання до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад. У такому разі строк відсутності внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання може бути збільшено до 90 днів.

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як видно з матеріалів справи, 19.07.2017 позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій повідомляв, що в період з 16.01.2016 по 25.03.2016 працював на державному українському підприємстві Донбаська електроенергетична система НЕК України, а тому був змушений їздити на території, яка є окупованою.

Вказав, що в термін 60 днів не зміг повернутися, оскільки були переповнені блок-пости на перетині кордону у вихідні дні, в робочі дні він мав знаходитися на робочому місці, а тому просив не скасовувати довідку, оскільки інших соціальних виплат його сім’я не має, в підтвердження чого ним була надана трудова книжка.

Проте, 07.08.2017 виконуючим обов’язки начальника Залізничного відділу соціального захисту ОСОБА_2 винесено рішення про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яким було скасовано дію довідки ОСОБА_1 від 26.10.2016 № НОМЕР_1.

Судом встановлено, що підставами які слугували для прийняття такого рішення відповідач зазначив: повідомлення Управління служби безпеки України у Львівській області від 19.06.2017 № 62/8/1-205; акт обстеження матеріально-побутових умов сім’ї (додається до рішення); неповідомлення внутрішньо переміщеною особою про її повернення до покинутого місця постійного проживання згідно з абз. 2 п. З ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

10.08.2017 позивач звернувся до Залізничного відділу соціального захисту з письмовою заявою, в якій додатково до попередньої його заяви від 18.07.2017 повідомляв про те, що тривалий час блок-пост «Заяйцево» був закритий, що унеможливило його перетинання лінії розмежування, і тому він перевищив термін відсутності в Україні на 7 діб (67 замість 60), просив визнати зазначені обставини обгрунтованими для продовження строку його відсутності за місцем проживання понад 60 діб до 90 діб.

Також, записами у трудовій книжці позивача підтверджується, що позивач з 05.01.2016 по 30.06.2016 працював на посаді заступника начальника експлуатації служби релейного захисту та автоматики Відокремленого підрозділу «Донбаська електроенергетична система» Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго».

Крім того, як видно з публікації в мережі Інтернет протягом січня - лютого 2016 року контрольні пункти виїзду-в’їзду «Майорськ», «Марьінка», «Заяйцево», які встановлені на межі розмежування тимчасово окупованою територією, тривалий час не працювали через обстріли та у зв'язку із загрозою життю та здоров’ю мирних мешканців.

При цьому, дані обставини відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» рішення, дії чи бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному законом.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України «ОСОБА_3 питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08.06.2016 затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, який визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг (далі - соціальні виплати) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Порядок №365).

Пунктом 2 Порядку №365 визначено, що документом, що підтверджує статус внутрішньо переміщеної особи, є довідка, видана такій особі відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб».

Відповідно до п. 7 Порядку №365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За правилами п. 9 Порядку №365 під час обстеження матеріально-побутових умов сім'ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов'язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов'язку.

У відповідності до п. 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «ОСОБА_3 питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» №365 від 08.06.2016 (далі - Порядок контролю №365) контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.

Пунктом 3 Порядку контролю №365 передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення та/або робочі групи, що утворюються з представників територіальних підрозділів МВС, ДМС, СБУ, Національної поліції, Держфінінспекції, Держаудитслужби та Пенсійного фонду України за рішенням районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - робоча група) також можуть проводити додаткові перевірки фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи із складенням акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї.

За правилами пунктів 6-7 Порядку контролю №365 за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Представник робочої групи протягом одного робочого дня передає акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї відповідному структурному підрозділу з питань соціального захисту населення.

У разі коли внутрішньо переміщена особа протягом трьох робочих днів не з'явилася до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, такий підрозділ надсилає їй рекомендованим листом повторне повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з'явитися для проходження фізичної ідентифікації.

Водночас структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить запит до Держприкордонслужби України щодо виїзду внутрішньо переміщеної особи за кордон, на тимчасово окуповану територію України або до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Судом встановлено, що у день поступлення від позивача вищевказаної письмової заяви від 19.07.2017, працівники Залізничного відділу соціального захисту обстежили умови проживання сім’ї позивача за адресою: м. Львів, вул. Сигнівка,46/7, за наслідком чого ними був складений акт № 1219 від 19.07.2017, з якого видно, що на час проведення обстеження ОСОБА_1 був присутній у квартирі за вищевказаною адресою зі своєю дружиною ОСОБА_4, в якій він фактично мешкає у своїх родичів.

Отже, на день винесення оскаржуваного рішення від 07.08.2017, у відповідача була чітка інформація, що позивач із сім’єю з жовтня 2016 року по липень 2017 року постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, що підтверджувалося актом обстеження матеріально-побутових умов № 1219 від 19.08.2017, а відтак у відповідача були відсутні обгрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 повернувся до покинутого місця постійного проживання, а тому була відсутня підстава для скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу на той факт, що відповідач 29.08.2017 повторно видав довідку позивачу про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, взявши до уваги поважність обставин вимушеного перебування позивача на тимчасово окупованій території з 16.01.2016 по 25.03.2016, які позивач зазначав у своїй заяві від 19.07.2017.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 313, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 27 жовтня 2017 року у справі № 462/3993/17– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повне судове рішення складено 30.01.2018