Постанова № 71910402, 25.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/4404/16 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Судді-доповідача - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпортпостач» до Київської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2016 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № 125000013/2016/000160/2 від 12.10.2016 та №125150001/2016/010082/2 від 22.11.2016 та зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення товариству суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митними деклараціями ІМ40 ДЕ №125150001/2016/707588 від 13.10.2016 та ІМ40 ДЕ №125150001/2016/709141 від 23.11.2016 і подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, що ввозились на територію України, позивачем самостійно визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту), заявлено відповідні показники в митній декларації, до якої додано документи, що її підтверджують, та в яких зазначено всі кількісні та якісні показники товарів, що ввозилися.

Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товарів, визначеною за ціною договору (контракту), не врахував подані позивачем документи та незаконно прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

При витребуванні додаткових документів щодо підтвердження митної вартості ввезеного товару відповідачем не було зазначено обставин, які ці документи повинні підтвердити, не зазначено, які саме розбіжності містяться в поданих декларантом документах.

Постановою окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Зокрема, апелянт посилався на те, що судом першої інстанції не було враховано вимоги статті 320 Митного кодексу України, у відповідності до якої не допускаються визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь посадових осіб у здійсненні митного контролю, оскільки це є дискреційним повноваженням митного органу.

При цьому, митниця має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав для сумніву в митній оцінці товару, який переміщується через митний кордон України.

Оскільки у позивача була відсутня заявка на виробництво продукції, яка була передбачена п.2.2 Контракту №DIPH2016 від 20.07.2016, тому митним органом було виявлено розбіжності та встановлено відсутність інформації щодо всіх складових митної вартості. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару та оскільки позивач надав митному органу не всі витребувані ним документи, митний орган законно та обґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості та визначив митну вартість імпортованого позивачем товару за шостим (резервним) методом.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено, що єдиною підставою для витребування додаткових документів стала відсутність серед доданих документів «заявки на виробництво продукції». Однак, вказана заявка була надана одночасно з подачею первісної митної декларації, про що свідчать відомості в графі 44 митної декларації під кодом 9000 «Заявка на виробництво». Крім того, митному органу надавалась специфікація від 25.07.2016 із зазначенням вартісних характеристик товару, що імпортувався. Ці вартісні показники містились також в інвойсах №DIPH2016-1 від 25.07.2016 та DIPH2016-2 від 15.09.2016.

Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 20 липня 2016 року між компанією «HUNAN DONGYI ELECTRIC CO., LTD», Китай (Продавець) та ТОВ «Імпортпостач» (Покупець) укладений зовнішньоекономічний договір поставки № DIPH2016, в якому визначені загальні умови поставки товарів. При цьому, конкретні умови кожної окремої поставки визначались у відповідному Додатку (Специфікації). Згідно договору умови поставки визначено за Інкотермс 2010 - FOB Шанхай або Нінгбо (а.с. 13-17).

На виконання умов договору сторонами 25.07.2016 підписано специфікацію, де погоджено вартість товару на умовах Інкотермс 2010 - FOB Шанхай або Нінгбо (а.с. 18).

07 жовтня 2016 року уповноваженою особою декларанта TOB «Імексброк», до митного оформлення на Київську митницю ДФС була подана електронна митна декларація ІМ40 ДЕ №125150001/2016/707386 на товар «запальнички кишенькові газові, які підлягають перезарядженню» за заявленою митною вартістю 2,27 дол. США/кг, «запальнички кишенькові газові, які не підлягають перезарядженню» за заявленою митною вартістю 2,556 дол. США/кг, «вироби з паперу: етикетки з паперу, надруковані, самосклеювальні» за заявленою митною вартістю 9,143 дол. США/кг (а.с. 60-68).

Згідно з умовами Контракту № DIPH2016 20.07.2016 та інвойсу № DIPH2016-1 від 25.07.2016 поставка товару здійснюється на умовах FOB Шанхай. Загальна вартість товару 33 770 дол. США. Митна вартість товару декларантом визначена із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Декларантом одночасно з МД були подані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені частиною другою ст. 53 МК України, та додаткові документи, передбачені частинами третьою-четвертою ст. 53, ст. 335 МК України, а саме: декларація митної вартості; контракт №DІРН2016 20.07.2016; інвойс № DІРН2016-1 від 25.07.2016; платіжне доручення №337 від 22.09.2016; довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг №0510/56 від 05.10.2016; рахунок на перевезення №СФ-2787 від 23.09.2016;СМR №2656 від 04.10.2016; коносамент №С1\ІСР933429 від 14.08.2016; прайс-лист 2016 від 25.07.2016 від виробника товару, завірений ТТП країни відправника; копія митної декларації країни відправлення№223120160725666953 від 12.08.2016; висновок про вартісні характеристики товару від ДП Держзовнішінформ» №113/558 від 05.10.2016; пакувальний лист № DІРН2016-1 від 25.07.2016; комерційна пропозиція виробника товару від 18.07.2016; сертифікат про походження товару загальної форми від 12.09.2016 (а.с. 19-59).

У подальшому, Київською митницею Державної фіскальної служби запропоновано позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару, а саме: заявку на виготовлення продукції (а.с. 73).

Декларантом на вимогу посадової особи Київської митниці Державної фіскальної служби 10.10.2016 було подано додатково документи: заявку на виробництво запальничок (ідентифікатор повідомлення про отримання d37268c6-df3d-4117-b4ef-55b5f0c5bb4b) (а.с. 70).

Крім того, 11.10.2016 уповноваженою особою декларанта були також надані додатково документи: платіжне доручення №341 від 11.10.2016; довідка про вартість перевезення №0510/56 від 05.10.2016 (повторно); договір на транспортно-експедиційні послуги №07/07/2016 від 07.07.2016; переклад заявки на виробництво; заява на перевезення вантажу №0108/2016 від 01.08.2016; договір на транспортно-експедиційні послуги №07/07/2016 від 07.07.2016 (а.с. 70).

Також 12.10.2016 була надана відповідь декларанта на повідомлення від митниці щодо МД №125150001/2016/707386 від 07.10.2016, якою були надані за власним бажанням наступні документи: договір купівлі-продажу товару №01/07/2016 від 01.07.2016; рахунок на сплату замовлення №7 від 06.09.2016; лист виробника товару від 03.10.2016 щодо неможливості надання інформації стосовно калькуляції виробництва товару; лист виробника від 19.08.2016; лист ТОВ «Імпортпостач», що страхування товару не здійснювалося, надано додатково 12.10.2016 (а.с. 70-71).

12 жовтня 2016 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125000013/2016/000160/2. Даним рішенням митний орган встановив наступну вартість за одиницю товару: запальнички кишенькові, газові, які підлягають перезарядженню 3,15 дол. США, запальнички кишенькові, газові, які не підлягають перезарядженню 3,86 дол. США (а.с. 77).

Відповідно до прийнятого рішення, загальна сума на запальнички кишенькові, газові, які підлягають перезарядженню, склала 2 205 000 дол. США, замість заявленої декларантом - 24 967,29 дол. США, та на запальнички кишенькові, газові, які не підлягають перезарядженню 1 158 000 дол. США, замість заявлених 9 201,51 дол. США.

13 жовтня 2016 року позивачем від митного органу отримав повідомлення, в якому було зазначено, що у зв'язку з технічним збоєм роботи програми АСМО Інспектор 2006, вважати рішення надіслане 12.10.2016 недійсним. Також цим повідомленням надіслано нове дійсне рішення про коригування митної вартості, яким встановлено вже іншу вартість за одиницю товару, а саме: запальнички кишенькові, газові, які підлягають перезарядженню 0,0492 дол. США, запальнички кишенькові, газові, які не підлягають перезарядженню 0,0464 дол. США (а.с. 78).

Згідно вказаного рішення про коригування митної вартості метод 1 не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: згідно п.2.2 Контракту «продавец осуществляет поставку товара в течении 45 календарных дней с момента поступления заявки на производство продукции», потрібно надання наступних додаткових документів згідно частин другої та третьої ст.53 Митного кодексу України: заявку на производство продукции. Коригування було здійснено за резервним методом (6), а в основу покладені митні декларації, оформлені іншими імпортерами. Митним органом відкоригована вартість товару до рівня 3,131 дол. США/кг за товарною позицією «запальнички кишенькові, газові, які підлягають перезарядженню» та 3,867 дол. США/кг за товарною позицією «запальнички кишенькові, газові, які не підлягають перезарядженню».

У подальшому, ТОВ «Імексброк» від імені ТОВ «Імпортпостач», на підставі договору про надання послуг митного брокера №21-05/14 від 21.05.2014, згідно рішення про коригування митної вартості товарів №125000013/2016/000160/2 від 12.10.2016 оформлено митну декларацію ІМ40 ДЕ №125150001/2016/707588 від 13.10.2016 і товар було випущено у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій (а.с. 80-84).

Позивач звернувся до Київської митниці ДФС із заявою і додатком до неї, якою надав додаткові пояснення та додаткові документи на підтвердження раніше заявленої митної вартості, а саме: копію Специфікації від 25.07.2016 до Контракту №DIPH2016 від 20.07.2016 р., що встановлює ціни на товар та умови поставки; переклад експортної МД 223120160819666953; копії банківських виписок за 16.09.2016 та 11.10.2016; копію довіреності №7 від 07.12.2016; копію договору №69 про надання юридичних послуг від 25.11.2016; копію банківської виписки №1 станом на 30.11.2016 (а.с. 85-88, 92).

Листом від 23.12.2016 №10670/4/10-70-19-47 Київська митниця ДФС повідомила, що за результатом розгляду заяви та додатково доданих документів було прийнято рішення яким залишити чинним рішення про коригування митної вартості №125000013/2016/000160/2 від 12.10.2016. В якості підстави для ухвалення такого рішення митницею зазначено, що надане платіжне доручення №337 не можливо ідентифікувати із даною партією товару; наданий прайс-лист не містить повну інформацію, а саме: не має визначеного терміну дії, відсутня інформація по деяким артиклам; експертний висновок ДП «Держзовнішекспертиза» від 05.10.2016 здійснений без огляду і ідентифікації імпортованої продукції, а тільки на основі наданих документів замовника (а.с. 97-99).

Крім того, 22.11.2016 ТОВ «Імексброк», як уповноваженою особою декларанта, до митного оформлення на Київську митницю ДФС була подана ЕМД ІМ40 ДЕ №125150001/2016/709133 на товар «запальнички кишенькові газові, які підлягають перезарядженню» за заявленою митною вартістю 2,371 дол. США/кг, «запальнички кишенькові газові, які не підлягають перезарядженню» - 2,404 дол. США/кг, «частини до запальничок кишенькових газових, не являє собою кремені чи гноти» - 2,053 дол. США/кг. (а.с. 205-207).

Декларантом одночасно з МД були подані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені частиною другою ст. 53 МК України, та додаткові документи, а саме: декларація митної вартості; контракт №DІРН2016 20.07.2016; інвойс №16-2 від 15.09.2016; довідка про вартість транспортно-експедиційних послуг №01811/02-59 від 18.11.2016.

Київською митницею Державної фіскальної служби запропоновано позивачу надати додаткові документи, які б підтверджували визначену декларантом митну вартість товару, а саме: заявку на виготовлення продукції.

Декларантом була надана відповідь на повідомлення від митниці щодо МД №125150001/2016/709133 від 22.11.2016 (лист №22-11 від 22.11.2016), якою повідомлено, що всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товарів були надані.

22 листопада 2016 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125150001/2016/010082/2. Даним рішенням митний орган встановив наступну вартість за одиницю товару: запальнички кишенькові, газові, які підлягають перезарядженню 0,0437 дол. США, запальнички кишенькові, газові, які не підлягають перезарядженню 0,0489 дол. США, частини до запальничок кишенькових газових, не являє собою кремені чи гноти, 9,88 дол. США. Відповідно до прийнятого рішення, загальна сума на запальнички кишенькові, газові, які підлягають перезарядженню, склала 72 454,60 дол. США, замість заявленої декларантом - 54 783,93 дол. США, на запальнички кишенькові, газові, які не підлягають перезарядженню 4 987,80 дол. США, замість заявлених 3 113,81 дол. США, на частини до запальничок кишенькових газових, не являє собою кремені чи гноти 663,34 дол. США, замість заявлених 137,82 (а.с. 79).

Так, згідно вказаного рішення метод 1 не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: згідно п.2.2 Контракту «Продавец осуществляет поставку товара в течении 45 календарных дней с момента поступления заявки на производство продукции», потрібно надання наступних додаткових документів згідно частин другої та третьої ст.53 Митного кодексу України: заявку на виготовлення продукції. Коригування було здійснено за резервним методом (6), а в основу покладені митні декларації, оформлені іншими імпортерами. Митним органом відкоригована вартість товару до рівня 3,135 дол. США/кг за товарною позицією «запальнички кишенькові, газові, які підлягають перезарядженню», 3,851 дол. США/кг за товарною позицією «запальнички кишенькові, газові, які не підлягають перезарядженню» та за товарною позицією «частини до запальничок кишенькових газових, не являє собою кремені чи гноти» 9,88 дол. США/кг.

ТОВ «Імексброк» від імені позивача на підставі договору про надання послуг митного брокера №21-05/14 від 21.05.2014, згідно рішення про коригування митної вартості товарів №125150001/2016/010082/2 від 22.11.2016 була оформлена митна декларація ІМ40 ДЕ №125150001/2016/709141 від 23.11.2016 і товар було випущено у вільний обіг зі сплатою фінансових гарантій (а.с. 197-199).

У подальшому, ТОВ «Імпортпостач» звернулось до Київської митниці ДФС із заявою і додатком до неї, якою надав додаткові пояснення та додаткові документи на підтвердження раніше заявленої митної вартості. Були надані: копія листа від 29.11.2016 №02911/03-42 щодо того, що страхування товару не здійснювалось; копія специфікації від 25.07.2016 до Контракту №DIPH2016 від 20.07.2016 що встановлює ціни на товар та умови поставки; переклад експортної МД 22312016082015123; копія прайс-листа від 25.07.2016 від виробника товару, завірений Торгово-промисловою палатою країни відправника; копія банківської виписки від 14.11.2016; бухгалтерська виписка № 1 (а.с. 89-91).

Однак, відповіді на вказане рішення не отримало.

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом, відмовив у митному оформленні товару та прийняв оскаржувані рішення, відтак такі рішення підлягають скасуванню. Крім того, за наявності належних підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів, слід зобов'язати відповідача підготувати висновок про повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, та направити його відповідному органу Казначейства.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, яким врегульовані спірні правовідносини є Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI (МК України).

Відповідно до ст. ст. 49-50 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 Митного кодексу України «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування».

За правилами частини другої ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини першої ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

При цьому, частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до норм частинами першою-третьою ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Таким чином, статтею 53 Митного кодексу України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У свою чергу, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується, зокрема, у разі, якщо: щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною першою статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При цьому, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа №21-591а15).

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що право витребовувати додаткові документи не означає беззаперечного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган повинен обов'язково зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, відповідач витребовуючи додаткові документи не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24.05.2012 № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Як свідчать матеріали справи, позивачем під час митного оформлення товару були подані всі необхідні документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, передбачені частиною другою ст. 53 МК України, та додаткові документи, передбачені частинами третьою-четвертою ст. 53, ст. 335 МК України.

Не наведення митницею в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості товарів.

Крім того, відповідно до умов зовнішньоекономічного договору №DIPH2016 від 20.07.2016 вартість товару визначається у відповідних додатках (Специфікаціях).

Так, митниці надавалася специфікація від 25.07.2016 із зазначенням вартісних характеристик товару, що імпортувався, які містилися також в інших документах, а саме в інвойсах № DIPH2016-1 від 25.07.2016 та № DIPH2016-2 від 15.09.2016. Обидві поставки здійснювалися в межах одного контракту та однієї Специфікації.

У зв'язку з чим, вартість товару не змінювалася, а отже посилання в платіжних дорученнях на зовнішньоекономічний договір не може слугувати підставою для неприйняття заявленої митної вартості.

Доводи апелянта про те, що наданий прайс-лист не містить повну інформацію, а саме: не має визначеного терміну дії, відсутня інформація по деяким артикулам, колегія суддів вважає помилковими, оскільки прайс-лист, наданий митниці містить період - 2016 рік та дату його оформлення - 25.07.2016 (а.с. 48). Артикул SL07-01 є загальним щодо товару: запальничка з наклейкою PVC, за ціною 0,0314 дол.США/шт. Різниця між SL07-01/1 та SL07-01/2 є різний напис на наклейці: у першому випадку слово Jeans, а в іншому - Coffee (а.с. 19). При цьому вони є одним і тим самим товаром.

Посилання відповідача на те, що експертний висновк ДП «Держзовнішекспертиза» від 05.10.2016 здійснений без огляду й ідентифікації товару, колегія суддів не бере до уваги, оскільки експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до частини другої ст.53 Митного кодексу України. Такі документи носять виключно інформаційний характер.

Крім того, митницею не надано відповіді на лист декларанта стосовно підтвердження митної вартості за рішенням 125150001/2016/010082/2 від 22.11.2016.

При цьому, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів не містять вказівок на документи, що окремо або у сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не містять обставин, які мали бути підтвердженими додатково запитаними митним органом документами.

Вказане свідчить про те, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.

Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 125000013/2016/000160/2 від 12.10.2016 та №125150001/2016/010082/2 від 22.11.2016.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Київську митницю ДФС підготувати висновок про повернення з Державного бюджету України позивачу суму надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита за митними деклараціями ІМ40 ДЕ №125150001/2016/707588 від 13.10.2016 та ІМ40 ДЕ №125150001/2016/709141 від 23.11.2016 подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Київській області, слід зазначати таке.

Відповідно до частини дев'ятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Згідно із частиною третьою статті 301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до Київської митниці ДФС із відповідними заявами, в яких просив, разом із поданням додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, повернути надмірно сплачені грошові кошти (а. с. 85-91).

Згідно з пунктом 2 Розділу II Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618 (далі - Порядок №618) для повернення цих коштів платником податків подається до митного органу заява довільної форми, підписана керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

У відповідності до пункту 3 та 4 Розділу II Порядку №618 керівник (заступник керівника) митного органу розглядає заяву, зареєстровану в загальному відділі митного органу (далі - Загальний відділ), і дає доручення керівнику (заступнику керівника) відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) щодо подальшого розгляду заяви.

Відділ упродовж 10 днів: перевіряє наявність коштів на відповідному рахунку шляхом вивчення відповідності заявлених до повернення платником податків сум коштів наявним даним у Картці - особовому рахунку платника податків, форма якої наведена в додатку 1 до Порядку обліку (далі - Картка - особовий рахунок платника податків); складає акт про звірення залишків сум коштів передоплати на відповідному рахунку митного органу (далі - Акт звірення) за формою, наведеною в додатку 12 до Порядку обліку; готує висновок про повернення платнику податків коштів передоплати, що обліковуються на відповідному рахунку митного органу (далі - Висновок про повернення коштів передоплати), за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Тобто, відповідач повинен був скасувати протиправно ухвалені рішення та повернути декларанту надмірно сплачені грошові кошти.

Таким чином, за наявності належних підстав для повернення надмірно сплачених грошових коштів, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про зобов'язання Київської митниці ДФС вчинити певні дії, а саме: підготувати висновок про повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, та направити його відповідному органу Казначейства.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Н.М. Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Повний текст виготовлено: 31 січня 2018 року.