Постанова № 71910379, 23.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/6367/17 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Кузик М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.12.2016 № 0001491306.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.1 п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78. ст.79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в у м. Києві від 05.10.2016 № 538 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - платника податків ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) за період 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої був складений акт від 21.10.2016 № 3307/26-55-13-06-НОМЕР_1.

Копія наказу від 05.10.2016 № 538 про проведення документальної позапланової перевірки, а також письмове повідомлення від 08 10.2016 №62/26-55-16-06 про дату та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано фізичній особі платнику податків ОСОБА_2 05.10.2016 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Документів для проведення документальної планової невиїзної перевірки до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві фізичною особою - платником податків ОСОБА_2 не надано. Про що складено акт № 52 від 17.10.2016 про ненадання документів.

Так, перевіркою, на підставі відомостей ДРФО ДФС про суми виплачених доходів та утриманих з них податків (форма - 1ДФ) встановлено, що ОСОБА_2 у 2014 році отримано дохід у сумі 3 100 004, 74 грн. за ознакою доходу « 126» - додаткове благо, без визначення суми утриманого податку, джерело отримання ПАТ «ПУМБ» та ПУАТ «ФІДОБАНК», у тому числі ПАТ «ПУМБ» у сумі 130 117, 10 грн. та ПУАТ «ФІДОБАНК» у сумі 2 969 887, 64 гривень.

Податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2014р. до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва фізична особа - платник податку ОСОБА_2 подавала без відображення доходу у вигляді додаткового блага.

Як вбачається з акту перевірки відповідача ПАТ «ПУМБ» анульовано (прощено) ОСОБА_2 заборгованість за кредитом в сумі 130 117, 10 грн., відповідно до листа ПАТ «ПУМБ» від 16.06.2015 № КМО-08.1.2.2/8 та відповідно до відомостей за формою №1ДФ з центральної бази державного реєстру фізичних осіб позивачем в 2014 році отримано дохід у вигляді додаткового блага (анулювання частини боргу ПУАТ «Фідобанк») у розмірі 2 969 887, 64 грн.

За результатами перевірки ДПІ у Печерському районі І У ДФС у м. Києві винесено до ОСОБА_2 податкове повідомлення-рішення від 01.12.2016 № 0001491306 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 658 142, 00 грн. (основний платіж - 526 513. 60 грн., штрафні санкції - 131 628. 40 грн.).

Крім того, ГУ ДФС у м. Києві при розгляді первинної скарги встановлено, що при розрахунку грошового зобов'язання допущено арифметичну помилку.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 08.02.2017 № 912/М/26-15-10-02-16 про результати розгляду первинної скарги збільшено суму грошового зобов'язання по податковому повідомленню - рішенню ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.12.2016 № 0001491306 по податку на доходи фізичних осіб на 304, 50 грн. (основний платіж на суму 243, 60 грн., штрафні (фінансові) санкції на суму 60, 90 грн.)

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0001491306 від 01.12.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач 12.12.2016 звернулась до Головного управління ДФС у м. Києві з первинною скаргою, у якій просила скасувати вказане податкове повідомлення-рішення. Подана скарга була залишена без задоволення рішенням заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві Варгіч В.С. від 08.02.2017 № 912/М/26-15-10-02-16.

22.02.2017 позивач звернулась із повторною скаргою до Державної фіскальної служби України, яка була залишена без задоволення рішенням від 14.04.2017 першого заступника голови ДФС України Білан С.В. від 14.04.2017 № 5274/М/99-99-11-02-01-14.

Позивач, вважає зазначене податкове повідомлення-рішення таким, що порушує її законні права та інтереси, а тому звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач під час винесення податкового повідомлення-рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно до п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Крім того, пп. 164.1.1 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України ,визначено що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, платником податку є, зокрема, податковий агент.

Відповідно до пп. 168.2.1. п. 168.2. ст. 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Відповідно до пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді:

а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Згідно пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 ПК України доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Аналізуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб у вигляді додаткового блага є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах. А відповідно анулювання кредитної заборгованості, що включає заборгованість за процентами не є фактичним отриманням доходу в розумінні Податкового кодексу та не може визначатись як додаткове благо у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що анулювання кредитної заборгованості з урахуванням процентів пов'язане з реалізацією договірних стосунків, умови виконання яких визначаються виключно сторонами договору, а тому, зміна обсягу коштів при виконанні укладених договорів пов'язана з тією ж правовою природою договірних відносин і зменшення чи анулювання заборгованості за відсотки за кредитними договорами однією зі сторін таких відносин не сприяє встановленню додаткових благ для іншої сторони.

Доводи апелянта, що сума доходу від додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням є доходом, який підлягає оподаткуванню, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вже зазначалось вище, підставою для вказаних висновків відповідача стала інформація, з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб відповідно до яких позивач отримала дохід у вигляді додаткового блага (анулювання частини боргу ПУАТ «ФІДОБАНК») у розмірі 2 969 887,64 грн. та лист ПАТ "ПУМБ" №КМО - 08.1.2.2/8 від 16.06.2015, яким позивачу було анульовано частину боргу у розмірі 1 301 117,10 грн.

Однак, зазначений лист позивачка не отримувала, а відповідачем не було його долучено на підтвердження обставин зазначених в акті перевірки.

Крім того, відповідач у своїх запереченнях посилається на листи ПУАТ «ФІДОБАНК» від 12.06.2015 № 10.1.4/1341 та від 24.06.2016 № 2-0-05-1-4/472-ВЛ, в яких наголошується, що у своїй діяльності банк дотримується вимог діючого законодавства України, в тому числі вимог абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України щодо повідомлення кредитором платника податків, чим підтверджує інформацію про суми виплачених (нарахованих) доходів у 2014 році на користь ОСОБА_2

Однак, як вбачається з матеріалів наданих відповідачем ПУАТ «ФІДОБАНК» повідомило Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про відсутність законодавчих підстав для надання запитуваної інформації.

При цьому, ПУАТ «ФІДОБАНК» не підтвердив факт анулювання боргу позивачу взагалі, а зазначив, що запитувана інформація є банківською таємницею, а тому відповідачем необґрунтовано зроблено висновки про наявність доходу у позивача у вигляді анульованого боргу відображеного у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку за підсумками 2014 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про порушення позивачем Податкового кодексу України є необґрунтованими, у зв'язку із чим податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.12.2016 № 0001491306 винесено протиправно, а тому воно підлягає скасуванню.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з відповідача судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII від 06.12.2016, який набрав чинності 01.01.2017).

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; фізичною особою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору встановлюється в таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2017 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» становив 1 600 грн.

Як вбачається з матеріалів справи предметом даного спору є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 01.12.2016 № 0001491306. Оспорювана сума: 658 142, 00 грн.

Отже, ставка судового збору за подачу позову становила: 658 142, 00 х 1 % = 6 581, 42 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2017 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 7 239, 56 грн. (6 581, 42 грн. х 110 %).

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.11.2017 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/220301106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 7 239, 56 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 30.01.2018.