Постанова № 71910346, 30.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 750/7049/17 Суддя (судді) першої інстанції: Литвиненко І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Мєзєнцев Є.І., Пилипенко О.Є.

Секретар судового засідання: Хаврат О.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.17р. у справі №750/7049/17 за позовом Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа: ОСОБА_2 про скасування постанови

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив скасувати постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.17р. ВП №52803596.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.17р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Апелянт вважає, що суми витрат виконавчого провадження у оспорюваній постанові є непідтвердженими; рішення суду боржником виконано у добровільному порядку.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та установлено судом першої інстанції, державним виконавцем за виконавчим листом №750/5109/16-а, виданим 01.11.16р. Деснянським районним судом м. Чернігова відкрито виконавче провадження ВП №52803596 про зобов'язання Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 37-1 Закону України «Про держану службу» в редакції, що діяла на дату призначення пенсії, в розмірі 80% місячного заробітку, починаючи з 01.05.16р., у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.15р. №1013 з урахуванням довідки від 04.07.16р. №7455/10, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, виплатити заборгованість, що виникне внаслідок такого перерахунку.

Державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.17р. ВП №52803596, якою стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій у сумі 87 грн., в т.ч.: друк 1 аркуша (папір включено):0,50 грн. х 8 = 4 грн.; направлення рекомендованого листа: 2 * 16 грн. = 32 грн.; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження: 1 * 51 грн. = 51 грн.

Вказана постанова була направлена на адресу Позивача супровідним листом від 27.06.17р. №021-25/6076.

29.06.17р. виконавче провадження ВП №52803596 було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, тобто у зв'язку із фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, що не заперечується сторонами.

Не погоджуючись з постановою про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, Позивач звернувся з позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач діяв у межах та у спосіб повноважень, визначених законом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02.06.16р. № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За змістом статті 42 Закону 1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Відповідно до п.2, п.3 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 02.04.12р. № 512/5, зареєстрованої в Мін'юсті від 02.04.12р. за №489/20802 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі - Інструкція) фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року N 554.

Витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, виділеною в окреме провадження, не пізніше наступного робочого дня після закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Отже, з системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що витрати виконавчого провадження це фактично понесені державним виконавцем витрати під час здіснення ним примусового виконання рішення (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, безвідносно до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.

При цьому, Закон не покладає на державного виконавця обов'язку документально фіксувати здійснення витрат виконавчого провадження та надавати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Позивачем не заперечується той факт, що державним виконавцем надсилались на його адресу процесуальні документи винесені у межах виконавчого провадження №52803596.

Оскаржувана постанова містить детальний розрахунок понесених державним виконавцем витрат в межах виконавчого провадження ВП №52803596, що спростовує доводи апелянта про те, що такі витрати є непідтвердженими.

Понесені державним виконавцем у межах вказаного виконавчого провадження витрати відповідають нормативам встановленим наказом Мін'юсту України від 29.09.16р. №2830/5, зареєстрованим в Мін'юсті 30.09.16р. за №1300/29430 «Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження» та наказу Мін'юсту України від 24.03.17р. №954/5, зареєстрованому в Мін'юсті 27.03.17р. за №406/30274 «Про встановлення розміру плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.06.17р. ВП №52803596.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги Позивача.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 272, 287, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу Чернігівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.17р. у справі №750/7049/17 - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 24.11.17р. у справі №750/7049/17 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Мєзєнцев Є.І.

Пилипенко О.Є.

Повний текст постанови складений: 30.01.18