Постанова № 71910303, 30.01.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 2а-10757/12/2670 Суддя (судді) першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Ісаєнко Ю.А.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочко Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2017 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Украгазвидобування» до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до суду з позовом до Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2012 № 0000271801.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2012, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2012 відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2016 скасовано вказані вище постанову та ухвалу, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2017 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.06.2012 № 0000271801.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Справа розглянута у порядку письмового провадження відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, з огляду на неприбуття 23.01.2018 жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 27.04.2016 вказав, що суди не встановили, чи був наявний станом на 01 лютого 2011 року у позивача податковий борг по рентній платі за нафту та у якому розмірі, з огляду на неправомірне зарахування податковим органом сплачених позивачем у 2011 році поточних платежів в рахунок погашення податкового боргу, який виник у позивача 07 лютого 2010 року згідно ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2010 року у справі № 2а-14014/10/2670, а також те, що суди попередніх інстанцій не перевірили, чи своєчасно позивач сплачував самостійно узгоджені згідно податкових розрахунків грошові зобов'язання по рентній платі за нафту за 2011 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, Гадяцькою МДПІ Полтавської області ДПС проведена документальна невиїзна перевірка ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" щодо своєчасності сплати самостійно визначених грошових зобов'язань по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат та по платі за користування надрами по Гадяцькому, Куличихинському, Тимофіївському, Валюхівському, Римарівському родовищах та по Підлісківській площі протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України за період з 01.01.2011 по 14.01.2012, за результатами якої складений акт № 20/15/30019775 від 24.02.2012

В результаті проведеної перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, які полягали у несвоєчасній сплаті самостійно визначених грошових зобов'язань по рентній платі за нафту, природний газ і газовий конденсат та по платі за користування надрами, а саме: сума погашеної заборгованості із затримкою до 30 календарних днів становить 89176726,35 грн., сума погашеної заборгованості із затримкою більше 30 календарних днів становить 231297089,37 грн.

На підставі виявлених порушень, 01.06.2012 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000271801, яким згідно ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 29 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 18333969,61 грн. на ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" накладено штраф у розмірі 10% у сумі 1764561,64 грн. за платежем: рентна плата за нафту, що видобувається в Україні.

Відповідно до приписів підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній до набрання чинності Податковим кодексом України, а саме до 01.01.2011) при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті і прийняття відповідного рішення.

Між тим, за визначенням, наведеним у пункті 1.3 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній до набрання чинності Податковим кодексом України, а саме до 01.01.2011), податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній до 01 січня 2011 року) узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Так, 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Абзацом 1 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Положеннями пункту 131.2 статті 131 Податкового кодексу України визначено, що при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган державної податкової служби самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Відтак, судом першої інстанції вірно вказано, що в контексті зазначених норм, з набранням чинності Податкового кодексу України передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, проте за наявності обов'язкової умови - наявності податкового боргу.

Згідно відомостей, які містяться у витягу з інтегрованої картки платника податків за платежем 17010100 - рентна плата за нафту, що видобувається в Україні за 2011 рік та січень 2012 року, станом на 01.02.2011 в особовому рахунку ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" обліковувалась переплата 876,00 грн.

01.02.2011 по картці особового рахунку позивача було нараховано штрафну санкцію у сумі 334416,14 грн. відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2010 у справі № 2а-14014/10/2670 (яка надійшла до податкового органу 26.01.2011 вх. № 37/10), оскільки нараховані суми податкових зобов'язань були узгоджені в судовому порядку на підставі пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Суму штрафних санкцій у розмірі 334416,14 грн. нараховано за затримку сплати податкових зобов'язань по рентній платі за нафту за звітний період: жовтень та листопад 2008 року відповідно до податкових повідомлень-рішень форми "Ш" № 0000261801/0, № 0000271801/0 від 09.04.2010, № 0000261801/1, №0000271801/1 від 07.05.2010, № 0000261801/2, № 0000271801/2 від 14.07.2010, № 0000261801/3, № 0000271801/3 від 23.09.2010, які сформовані відповідно до акту невиїзної документальної перевірки № 61/15/30019775 від 31.03.2010.

Враховуючи те, що сплата позивачем грошових зобов'язань була спрямована податковим органом на погашення податкового боргу, який фактично сформувався за жовтень та листопад 2008, проте був узгоджений пізніше, то суд першої інстанції з урахуванням висновків Вищого адміністративного суду України вірно вказав, що у податкового органу були відсутні підстави застосовувати до правовідносин зі сплати податкових зобов'язань за жовтень-листопад 2008 року (які набули статусу податкового боргу 07.02.2010), виникнення та строк сплати яких регулювалися Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", положень пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, оскільки у даному випадку правовідносини виникли зі сплати податкових зобов'язань, що регулювалися нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а новий закон не має зворотної дії в часі.

Отже, повноваження податкового органу за пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України можуть поширюватися лише на ті платежі (податкові зобов'язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами цього Кодексу.

Згідно наданих ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" податкових розрахунків з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, перелік та реквізити яких наведені на 5-11 аркушах акту перевірки, позивач самостійно визначив узгоджені податкові зобов'язання по рентній платі за нафту, а саме: за січень 2011 року у розмірі 5492656,05 грн., за лютий 2011 року у розмірі 5784062,31 грн., за березень 2011 року у розмірі 7881355,55 грн., за травень 2011 року у розмірі 7361277,24 грн., за червень 2011 року у розмірі 8353468,61 грн., за липень 2011 року у розмірі 10292189,48 грн., за серпень 2011 року у розмірі 10590885,99 грн., за вересень 2011 року у розмірі 10435590,87 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 9338409,18 грн., за листопад 2011 року у розмірі 9965781,02 грн.

30.04.2011 між ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та відповідачем укладений договір про розстрочення грошових зобов'язань по рентній платі за нафту за березень 2011 року на суму 7881355,55 грн. по визначених у договорі термінах сплати.

Згідно платіжних доручень, перелік та реквізити яких наведені на 5-11 аркушах акту перевірки, позивач сплачував самостійно узгоджені податкові зобов'язання по рентній платі, тобто вчинив усіх залежних від нього дій для своєчасної сплати визначених зобов'язань.

З огляду на те, що станом на 03.03.2011 у ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" почав обліковуватись податковий борг у розмірі 335749,72 грн., усі сплачені позивачем платежі в рахунок погашення самостійно узгоджених грошових зобов'язань в порядку черговості зараховувались в рахунок погашення нарахованої пені та на погашення податкового боргу, а решта - в рахунок погашення нарахованих поточних зобов'язань та розстрочених грошових зобов'язань (починаючи з 25 травня 2011 року).

29.09.2011 ДПС України було прийняте рішення № 5 про скасування розстрочених грошових зобов'язань, яким скасоване рішення ДПА України від 29 квітня 2011 року № 36 про розстрочення грошових зобов'язань. У результаті дострокового розірвання договору 13.10.2011 року нараховані частки розстрочок 2955507,00 грн. та відсотки за користування розстрочкою у сумі 43174,69 грн.

Враховуючи, що повноваження податкового органу за пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України поширюються лише на ті платежі (податкові зобов'язання, в тому числі несплачені у встановлений законом строк), які виникають за правилами цього Кодексу, оскільки станом на 01 лютого 2011 року в особовому рахунку ДК "Украгазвидобування" НАК "Нафтогаз України" обліковувалась переплата 876,00 грн., а суму штрафних санкцій у розмірі 334416,14 грн. нараховано за затримку сплати податкових зобов'язань за звітний період: жовтень та листопад 2008 року, інші платежі сплачувались позивачем у строк визначений законодавством, отже податковим органом безпідставно застосовано положення пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України до спірних правовідносин, відповідно оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та правомірно скасовано судом першої інстанції.

Стосовно інших посилань апеляційної скарги, то колегія суддів критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гадяцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2017 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Постанову у повному обсязі складено 30.01.2018)

Суддя-доповідач Ю.А. Ісаєнко

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко