Постанова № 71910052, 30.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року справа №242/3605/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Василенко Л.А., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у справі № 242/3605/17 (головуючий І інстанції Владимирська І.М.), складену в повному обсязі 15 листопада 2017 року в м. Селидове Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Селидівського міського суду Донецької області з позовом до Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 1478 від 28.07.2017 року про відмову в призначені пенсії; зобов’язати відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи: на підприємстві «Шахта «Кочегарка» Артемівського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 30.09.1985 року по 12.12.1985 року в якості учня підземного гірничо-робочого очисного забою з повним робочим днем в шахті; на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті; на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 03.08.2016 року по 07.07.2017 року в якості механіка дільниці підготовчих робіт; зобов’язати відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.12.2015 року по 30.06.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля»; зобов’язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпеченні» з 08.07.2017 року та надати звіт про виконання судового рішення, а також стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у сумі 640 грн. 00 коп.

Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у справі № 242/3605/17 позовні вимоги було задоволено частково, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано рішення Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1478 від 28 липня 2017 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 розділу XV Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язано Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на підприємстві «Шахта «Кочегарка» Артемівського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 30.09.1985 року по 12.12.1985 року в якості учня підземного гірничо-робочого очисного забою з повним робочим днем в шахті, на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті; на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 03.08.2016 року по 07.07.2017 року в якості механіка дільниці підготовчих робіт; зобов’язано Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 М.С. період його роботи з 01.12.2015 року по 30.06.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля»; зобов’язано Селидовське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.07.2017 року № 1358 з урахуванням до пільгового стажу періодів його роботи на підприємстві «Шахта «Кочегарка» Артемівського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 30.09.1985 року по 12.12.1985 року в якості учня підземного гірничо-робочого очисного забою з повним робочим днем в шахті, на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті; на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 03.08.2016 року по 07.07.2017 року в якості механіка дільниці підготовчих робіт та до страхового стажу його роботи з 01.12.2015 року по 30.06.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля»; в решті позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову місцевого суду скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача.

Колегією суддів встановлено, що 21.07.2017 року ОСОБА_1 надав до Селидівського об’єднаного УПФУ Донецької області документи для призначення пенсії за віком відповідно до п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» та п. 2 р. XV ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Селидівського об’єднаного УПФУ Донецької області від 28.07.2017 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії, у звязку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи не менше 10 років. В обґрунтування відмови пенсійний орган зазначив, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди його роботи на підприємстві «Шахта «Кочегарка» Артемівського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 30.09.1985 року по 12.12.1985 року через те, що підприємство не здійснило реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території та перевірити достовірність наданих довідок немає можливості; на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 03.08.2016 року по 07.07.2017 року в якості механіка дільниці, оскільки в постанові КМУ від 24.06.2016 року № 461 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» ця посада відсутня; на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року, оскільки не надана пільгова довідка та копія наказу про атестацію робочого місця. Також, Селидівським об’єднаним УПФУ Донецької області не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 01.12.2015 року по 30.06.2017 року на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» через несплату шахтою страхових внесків до ПФУ (арк.справи 19-20).

Згідно абзацу 2 пункту 15 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону України № 3108-IV від 17.11.2005 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування») положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється КМУ.

Відповідно до трудової книжки серії БТ-І № 7116159 (арк.справи 9-17) ОСОБА_1 працював на підприємствах вугільної промисловості, зокрема: на підприємстві «Шахта «Кочегарка» Артемівського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 30.09.1985 року по 12.12.1985 року у якості учня гірничо-робочого очисного зобою з повним робочим днем у шахті; на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року у якості електрослюсаря підземного з повним робочим днем в шахті; на ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» з 23.12.2013 року і працює по теперішній час та обіймав посади: електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті, заступника механіка дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем у шахті, механіка дільниці підготовчих робіт з повним робочим днем у шахті.

Постановою КМУ від 12.06.1993 року № 637 прийнятий Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, в якому в п. 1.2 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії визначено, що у разі коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.

Як вбачається з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 291 від 18.05.2015 року, виданої структурним підрозділом «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв» ДП «Артемвугілля», ОСОБА_1 з 30.09.1985 року по 12.12.1985 року працював на підприємстві «Шахта «Кочегарка» Артемівського виробничого об’єднання по видобутку вугілля у якості учня гірничо-робочого очисного забою з повним робочим днем у шахті і йому здійснювалася виплата заробітної плати згідно тарифної ставки. Відповідно до наказу МВП № 422 від 03.08.2006 року архів «Шахти «Кочегарка» знаходиться на збереженні в ДП «Артемвугілля» (арк.справи 22).

Довідкою № 292 від 18.05.2015 року, виданою структурним підрозділом «Управління матеріально-технічного постачання та допоміжних виробництв» ДП «Артемвугілля», підтверджено кількість спусків позивача в період його роботи з 30.09.1985 року по 12.12.1985 року (арк.справи 23).

Зокрема, вирішуючи позовні вимоги в частині не зарахування відповідачем періодів роботи позивача на підприємстві «Шахта «Кочегарка» Артемівського виробничого об’єднання по видобутку вугілля з 30.09.1985 року по 12.12.1985 року в якості учня гірничо-робочого очисного забою з повним робочим днем у шахті до пільгового стажу, через те що підприємство не здійснювало реєстраційні дії щодо зміни місцезнаходження на підконтрольній українській владі території та перевірити достовірність наданих довідок немає можливості, колегія суддів звертає увагу, що вищевказані періоди роботи підтверджені належними записами в трудовій книжці позивача серії БТ-І № 7116159 та довідкою № 291 від 18.05.2015 року.

Колегія суддів зазначає, що наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають.

Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованою відмову Селидівського ОУ ПФУ Донецької області прийняти належним чином оформлені записи в трудовій книжці позивача та вищевказану довідку, оскільки підприємстві «Шахта «Кочегарка» Артемівського виробничого об’єднання по видобутку вугілля хоча і не перереєструвалося на підконтрольну українській владі територію, натомість як зазначалося вище, архів «Шахти «Кочегарка» знаходиться на збереженні в ДП «Артемвугілля» та у відповідача була можливість здійснити перевірку достовірності наданої довідки.

Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що для підтвердження стажу роботи позивачем було надано довідки підприємством, яке знаходиться в населеному пункті, на території якого органи державної влади не здійснюють свої повноваження, які не можуть бути враховані для перерахунку пенсії, оскільки ці довідки згідно чинного законодавства України не є дійсними, з огляду на наступне.

У рішенні від 08 липня 2004 року у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Враховуючи, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі і рішення в справах «Пічкур проти України», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» як джерело права відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 жовтня 2015 року у справі № 816/4505/14.

Неприпустимість визнання деяких документів, які були видані на території, неконтрольованій законною владою, недійсними та такими, що не набули законної сили, підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні у справі «Лоізіду проти Туреччини».

Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «Суд відмічає, що за наявності фактично існуючих незаконних утворень на території неконтрольованій законною владою міжнародне право визнає законність деяких юридичних домовленостей та дій, наприклад, реєстрація народження, смерті або шлюбу, наслідки яких можуть бути проігноровані лише на шкоду жителям тієї чи іншої території».

Слід зауважити, що в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову.

Наведені вище обставини свідчать про недбале ставлення пенсійного органу до вирішення такого важливого питання як пенсійне забезпечення особи, яке гарантується ст. 46 Конституції України і визначено законодавцем як джерело існування громадянина держави.

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача періодів роботи на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року, оскільки не надана пільгова довідка та копія наказу про атестацію робочого місця, колегія суддів зазначає наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Верховний Суду України в своїй ухвалі від 16.09.2014 року справа № 21-307а14, зазначив, що аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Відповідно до наказу ТОВ «Краснолиманське» № 1000 від 10.12.2009 року, було здійснено атестацію робочих місць та підтверджено право на пільгову пенсію відповідно до постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року, зокрема і посади електрослюсаря підземного (код 1.1 а, 19915), на якій з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року працював ОСОБА_1

Відповідно до довідки № 492арх від 01.09.2016 року, підтверджено кількість спусків ОСОБА_1 в період його роботи з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року на ТОВ «Краснолиманське», яке здійснювало видобуток вугілля в межах ДП «Краснолиманська» (арк.справи 24).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо відсутності атестації робочих місць, пільгових довідок та спусків до шахти за період роботи позивача на підприємстві ТОВ «Краснолиманське» з 01.02.2011 року по 22.12.2013 року, оскільки вони спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, зокрема належними записами в трудовій книжці та наказом про проведення атестації робочих місць.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працював повний робочий день на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» в період з 13.02.2014 року (наказ № 266к від 13.02.2014 року) по 25.03.2015 року та виконував гірничі роботи по видобутку вугілля підземним способом за посадою заступника механіка дільниці ПР-3, що передбачена Списком 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1.1 б відповідно до постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року (атестацію проведено відповідно до наказу № 41-ОП від 07.04.2010 року). В період роботи з 26.03.2015 року (наказ № 484к від 27.03.2015 року) по 02.08.2016 року він виконував гірничі роботи по видобутку вугілля підземним способом за посадою механіка дільниці ПР-3, що передбачена Списком 1 розділу 1 підрозділу 1 код КП 1.1 б відповідно до постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року (атестацію проведено відповідно до наказу № 41-ОП від 07.04.2010 року та № 80-ОП від 03.04.2015 року). В період роботи з 03.08.2016 року по теперішній час ОСОБА_1 виконує гірничі роботи по видобутку вугілля підземним способом за посадою механіка дільниці ПР-3, що передбачена Списком 1 розділу 1 підрозділу 1 відповідно до постанови КМУ № 461 від 24.06.2016 року (атестацію проведено відповідно до наказу № 80-ОП від 03.04.2015 року) (арк.справи 25).

Як вбачається з витягу з наказів про атестацію робочих місць по ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля», наказами № 41-ОП від 07.04.2010 року та № 80-ОП від 03.04.2015 року проведено атестацію робочих місць, на яких працював позивач, зокрема, електрослюсаря підземного, заступника механіка дільниці та механіка дільниці (а.с. 26).

Відповідно до довідки № 04-22/2319 від 10.08.2016 року, виданої ВП «Шахта «Котляревська» ДП «Селидіввугілля» підтверджено кількість спусків ОСОБА_1 в період його роботи з 03.08.2016 року по 07.07.2017 року (арк.справи 27).

Відповідно до підрозділу 1 розділу 1 Списку 1, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 461 від 24.06.2016 року, до посад та професій на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах віднесено усіх працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах.

У звязку із чим колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було жодних правових підстав щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу позивача періодів його роботи на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 03.08.2016 року по 07.07.2017 року в якості механіка дільниці підготовчих робіт.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи на підприємстві ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2015 року по 30.06.2017 року через несплату страхових внесків підприємством, колегія суддів зазначає наступне.

Абзацом першим частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового пенсійного страхування передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх пенсійних справ.

Так, зокрема статтею 113 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 20 Закону).

За таких обставин, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, що підприємством ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» із заробітної плати позивача не сплачувалися страхові внески і відсутня інформація щодо їх сплати.

Крім того, згідно довідки № 06-04/2317 від 10.08.2017 року та довідки № 04-22/2310 від 10.08.2017 року із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно утримувалися суми страхових внесків, зокрема й за період його роботи на ВП «Шахта «Росія» ДП «Селидіввугілля» з 01.12.2015 року по 30.06.2017 року. Суми ЄСВ за вищевказані періоди в повному обсязі перераховані в Селидовське відділення Красноармійської ОДПІ.

Колегія суддів також наголошує, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв’язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Селидівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у справі № 242/3605/17 – залишити без задоволення.

Постанову Селидівського міського суду Донецької області від 15 листопада 2017 року у справі № 242/3605/17 – залишити без змін.

Повне судове рішення складено 30 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Л.А. Василенко

ОСОБА_2