Постанова № 71910008, 30.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року справа №812/277/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Міронової Г.М.

ОСОБА_1

при секретарі судового засідання Борисові А.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: не з’явився

відповідач: ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного (суддя – Шембелян В.С.) від 09 листопада 2017 року (повний текст складено 10 листопада 2017 року у м.Сєвєродонецьк) у справі №812/277/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2016 року №0000674000, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.11.2016 року №0000674000 форми «ПС», яким за платежем «Рентна плата за користування надрами №1303010010400» нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2017 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 року №0000674000 про застосування штрафних санкцій у сумі 1020,00 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно було застосовано до спірних правовідносин положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, оскільки вимоги ст. 201 ПКУ передбачають вичерпний перелік підстав для продовження граничних строків подання юридичною особою податкової звітності. Порядок застосування п.102.6-102.7 ст. 102 ПКУ затвер. наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 року №1044, згідно п.10 якого штрафні санкції, визначені ст.120 розділу ІІ ПКУ, не застосовуються протягом строків продовження граничних строків подання податкової декларації. Крім того, виходячи з вимог нормативно-правових актів України та Регламенту, сертифікат (висновок) ТПП України обов’язково повинен містити конкретний період часу, протягом якого мали місце надзвичайні, незворотні та непередбачувані обставини (події), що об’єктивно вплинули на виконання конкретним платником податків у вказаному періоді певного податкового обов’язку зі сплати податків.

Позивач у судове засідання не з’явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, відзив на апеляційну скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач зареєстрований в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 05763797) та внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, з 23.06.2015 року місцезнаходження юридичної особи зареєстровано за адресою: 93406, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 52-Б. До вересня 2016 року позивач перебував на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального головного управління ДФС.

СДПІ у м. Луганську було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковому розрахунку з плати за користування надрами за ІІ квартал 2014 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2016 року № 86/28-05-40/05763797 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.11.2016 року №0000674000, яким до позивача на підставі п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 1020,00 грн.

Підставою для прийняття спірного рішення послужив висновок податкового органу про несвоєчасне подання податкового розрахунку з плати за користування надрами за ІІ квартал 2014 року,що є порушення вимог п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 глави 2 розділу2 Податкового кодексу України.

Актом перевірки встановлено, що фактично податковий розрахунок з плати за користування надрами за ІІ квартал 2014 року позивачем було подано до СДПІ у м. Луганську 24.04.2015р. при граничному терміні подання 11.08.2014р.

Рішенням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 26.01.2017 №4681/10/28-10-10-4-33 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Факт несвоєчасного подання податкового розрахунку з плати за користування надрами за ІІ квартал 2014 року позивачем не оспорюється. Однак, позивач вважає, що в силу норм Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він звільнений від відповідальності.

Позивач також зазначив, що 17.12.2014 р. було направлено керівнику комісії з реорганізації Податкової служби Міжрегіонального головного управління Міндоходів центрального офісу з обслуговування великих платників податків заяву про продовження граничних строків подання податкових розрахунків з плати за користування надрами. Заява обґрунтована тим, що підприємство знаходиться за адресою: м.Луганськ, вул. Фрунзе, 107, тобто, на території проведення антитерористичної операції, у звязку з чим для заявника настали форс-мажорні обставини, наявність яких підтверджено сертифікатом Торгово-промислової палати України від 11.11.2014р.

У відповіді Центрального офісу з обслуговування великих платників від 15.01.2015 р. на вищевказану заяву позивачу роз’яснено порядок застосування п. 102.6 статті 102 Податкового кодексу України та інших норм чинного законодавства та вказано, що у звязку з тим, що порушене позивачем питання потребує більш детального розгляду направлено запит до ДФС України щодо надання розяснень, після отримання яких буде надано додаткову відповідь .

Листом від 27.01.2015 р.позивач повідомив СДПІ у м. Луганську про те, що ним раніше подавались до Центрального офісу з обслуговування великих платників заяви про продовження граничних термінів подання податкової звітності через настання обставин непереборної сили, у тому числі і щодо подання податкового розрахунку з плати за користування надрами, однак, відповіді не отримано, у звязку з чим заявник просив повторно надати відповіді на перелічені звернення.

У заяві від 05.03.2015р. до СДПІ у м. Луганську позивач повідомив податковий орган про свої попередні звернення, у тому числі про направлення 19.12.2014 заяви про продовження граничних строків подання податкового розрахунку з плати за користування надрами та просив прийняти рішення за зазначеними у листі заявами.

Листом від 17.03.2015 за № 696/10/28-05-19 СДПІ у м. Луганську надано відповідь ПАТ «Луганськтепловоз» на попередні звернення, у якій, зокрема зазначено, що згідно п. 8 Порядку застосування норм пунктів 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1044, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", питання щодо поширення на ПАТ «Луганськтепловоз» дії п. 102.6 ст. 102 Податкового кодексу України та продовження граничного строку для подання податкової звітності може бути розглянуто не раніше ніж протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення обставин непереборної сили, у разі подання заяви та документального підтвердження відповідно до Порядку.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

У п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення,02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (надалі Закон №1669) (в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року. На час вирішення справи Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО триває.

На виконання Закону №1669 розпорядженнями Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 р. та від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, м.Луганськ.

Згідно із ст. 10 Закону №1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідні сертифікати (висновки) №№ 1477 та 1478 Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили від 11 листопада 2014 року (вих. № 4673/05-4) засвідчують відповідно до п.п. 102.6-102.7 статті 102 Податкового кодексу України настання обставин непереборної сили позивачу з 01 липня 2014 року при здійсненні господарської діяльності на території міста Луганська Луганської областей та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються продовження граничних строків для подання податкової звітності.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що в силу норм ст..10 Закону №1669 позивач, в даному випадку, звільнений від відповідальності за несвоєчасне подання звітності, а тому правомірно скасовано спірне рішення.

Колегія суддів вважає, що наведена норма є спеціальною нормою у спірних правовідносинах, а тому правомірно було застосовано судом першої інстанції.

Посилання відповідача на ті обставини, що надані позивачем сертифікати (висновки) про настання обставин непереборної сили № 1477, 1478 від 11 листопада 2014 року не містять у собі всіх відомостей, визначених Регламентом затв. рішенням ТПП України від 18.12.2014р.№44, а саме конкретний період часу протягом якого мали місце ці обставини, колегією суддів не прийнято до уваги , оскільки в сертифікатах чітко визначено про існування обставин непереборної сили станом на момент видачі сертифікату (прямо зазначено період з 01.07.2014 по дату видачі сертифікату -11.11.2014), а також, що пов’язані з проведенням АТО обставини мають триваючий в часі характер та не закінчилися на час видачі сертифікату, на час граничного терміну подання податкової звітності та на дату несвоєчасного подання позивачем зазначеної податкової звітності.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на недоведеність наявності з боку відповідача складу правопорушення, доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийняті до уваги.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників Державної фіскальної служби на постанову Луганського окружного адміністративного від 09 листопада 2017 року у справі №812/277/17 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного від 09 листопада 2017 року у справі №812/277/17 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 30 січня 2018 року.

Повне судове рішення складено 31 січня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 30 січня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: Г.М. Міронова

ОСОБА_1