Постанова № 71909981, 30.01.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року справа № 805/3204/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Гаврищук Т.Г., Геращенка І.В., при секретареві судового засідання – Борисові А.А., за участю представника відповідача – ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року в справі № 805/3204/17-а (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техіновація» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № НОМЕР_1 від 10.07.2017 про застосування штрафних санкції в сумі 32949,63 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено, внаслідок чого скасовано спірне рішення податкового органу.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що під час проведення камеральної перевірки ТОВ «Техіновація» встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних за період грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року, передбачених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

У зв’язку із викладеним податковий орган наголошує на правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник позивача до апеляційного суду не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі – відповідач, податковий орган, ГУ ДФС) проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» (далі – позивач, товариство) з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків корегування з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість за період грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року. Результати перевірки оформлені актом № 814/05-99-12-01/05-63/35293307 від 20.07.2017.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо термінів реєстрації податкових накладних за наведений період на загальну суму податку на додану вартість 90522,39 грн.

На підставі акту перевірки сформовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.07.2017 про застосування штрафних санкцій у сумі 32949,63 грн за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Реалізуючи право на адміністративне оскарження позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу, яку рішенням № 18172/6/99-99-11-03-01-25 від 17.08.2017 було залишено без задоволення.

Вважаючи, що перелічені рішення прийняті всупереч нормам чинного податкового законодавства, ТОВ «Техіновація» звернулось до суду з вказаним адміністративним позовом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі – ПК України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення наведених строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відповідно до матеріалів справи 28.12.2016 через закінчення терміну дії посилених сертифікатів підписувача ЕЦП та отримання позивачем нових посилених сертифікатів підписувача ЕЦП, виникла необхідність в укладанні договору про визнання електронних документів відповідно до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності».

30 грудня 2016 року ТОВ «Техіновація» до податкового органу засобами телекомунікаційного зв'язку направлено договір про визнання електронних документів, але 09.01.2017 від податкової інспекції надійшла квитанція № 2, згідно з якою договір не був прийнятий на підставі: «Для укладення Договору про визнання електронних документів необхідно виконати вимоги Розділ III інструкції з підготовки та подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 № 233, зареєстрованої в Мінюсті України 16.04.2008 № 320/15011 (Код: 1).»

Товариство також направляло до податкового органу ідентичні договори про визнання електронних документів, однак Квитанціями № 2 договори відповідачем прийняті не були, а саме: № 291220161 від 10.01.2017 (квитанція з реєстраційним номером НОМЕР_2 від 17.01.2017); № 160120172 від 16.01.2017 (квитанція з реєстраційним № НОМЕР_3 від 24.01.2017); № 310120172 від 31.01.2017 (квитанція з реєстраційним № НОМЕР_4 від 02.02.2017); № 090220172 від 09.02.2017 (квитанція з реєстраційним № 99014084231 від 16.02.2017); № 180220172 від 18.02.2017 (квитанція з реєстраційним № НОМЕР_5 від 27.02.2017); № 030320171 від 03.03.2017 (квитанція з реєстраційним № НОМЕР_6 від 13.03.2017); № 160320171 від 16.03.2017 (квитанція з реєстраційним № НОМЕР_7 від 23.03.2017).

У зв'язку з неприйняттям податковим органом Договору про визнання електронних документі 14.03.2017 позивач одночасно звернувся до Східно-Донецького відділення Маріупольської ОДПІ та ГУ ДФС у Донецькій області з письмовим проханням сприяти підписанню договору про визнання електронних документів.

Східно-Донецьке відділення Маріупольської ОДПІ у відповіді № 10848/10/05-63 від 17.03.2017 зазначило, що причиною відхилення Договорів була невідповідність найменування платника реєстраційним даним в Єдиному державному реєстрі, оскільки в реєстрі вказано найменування - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТЕХІНОВАЦІЯ», а в наданих договорах – ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ».

ГУ ДФС у Донецькій області у своїй відповіді № 4355/10/05-99-08-04-11 від 30.03.17 зазначило, що «Відповідно до пункту 3 розділу 4 договору орган ДФС не несе відповідальність за порушення обміну інформації, що виникло внаслідок несправності будь-яких засобів телекомунікаційного зв’язку, відключення та перебоїв у мережах живлення, несправності апаратних засобів платника податків», а також про те, що платник податків може за своїм бажанням надавати податкову звітність в паперовому вигляді на підставі п. 49.3. ст. 43 Податкового кодексу України.

23 березня 2017 року позивач надіслав до податкового органу Договір про визнання електронних документів № 230320171 та 30.03.2017 договір було прийнято (квитанція № 2 з реєстраційним № НОМЕР_8 від 30.03.2017).

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначає Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233 «Про подання електронної податкової звітності» (далі – Інструкція № 233).

Відповідно до п. 7.4 п. 7 Інструкції № 233 перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДФС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

Згідно з п. 7.5 п. 7 Інструкції № 233 підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДФС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДФС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДФС.

За приписами пп. 7.6 п. 7 Інструкції № 233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДФС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв’язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДФС.

Як вбачається з матеріалів справи до 23.03.2017 позивачем до податкового органу надсилались договори про визнання електронних документів, та лише договір № 230320171 від 23.03.2017 було прийнято.

Судами встановлено, що договори, наявні в матеріалах справи, тотожні прийнятому, при цьому, необхідно звернути увагу, що у прийнятому договорі № 230320171 від 23.03.2017 також було зазначено скорочене найменування товариства – ТОВ «ТЕХІНОВАЦІЯ».

Неприйняття договору про визнання електронних документів перешкоджало позивачу здійснити своєчасну реєстрацію податкових накладних за грудень 2016 року та січень-лютий 2017 року. Проте позивачем не були оскаржені дії контролюючого органу.

Разом з тим, Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі – АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII (далі – Закон № 1669-VII), згідно зі ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

На виконання Закону № 1669-VII були прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року від 02.12.2015 № 1275-р, якими затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція. У ці переліки включено, зокрема, м. Маріуполь Донецької області, на території якого позивач перебуває на податковому обліку.

Податковим органом застосовано штрафні санкції за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, що є відповідальністю за невиконання (неналежне виконання) податкових зобов'язань.

Стаття 10 Закону України № 1669-VII передбачає, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини, як підставу для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) своїх податкових зобов’язань є наявність у такого суб’єкта господарювання Сертифікату ТПП про засвідчення форс мажорних обставин.

Таким чином, Сертифікат ТПП є документом, який засвідчує настання обставин непереборної сили при вирішенні питання про звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені з 14 квітня 2014 року з боку податкових органів.

Наявним у матеріалах справи сертифікатом Торгово-промислової палати України № 855 від 13.10.2014 товариству засвідчено настання обставин непереборної сили з 14.04.2014 при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов’язкових платежів. Отже доводи апелянта щодо правомірності підстав для застосування фінансових санкцій підлягають спростуванню.

Проаналізувавши обставини справи та чинні норми права, суд апеляційної інстанції погоджує викладений в оскаржуваній постанові висновок, що в період проведення антитерористичної операції ТОВ «Техіновація» звільнено від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних, таким чином податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 10.07.2017 прийнято із порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 139, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року в справі № 805/3204/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення – залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2017 року в справі № 805/3204/17-а – залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 30 січня 2018 року. Повний текст постанови складений 31 січня 2018 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст.ст. 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

ОСОБА_2

ОСОБА_3