Постанова № 71909979, 23.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 січня 2018 року справа № 335/8255/17(2-а/335/382/2017)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2017 року

у справі № 335/8255/17(2-а/335/382/2017)

за позовом ОСОБА_1

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя, в якому просив:

визнати протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч.1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

зобов’язати відповідача перерахувати та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням підвищення, передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, на 8,5%, починаючи з 01.01.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після призначення пенсії за вислугу років продовжував працювати, з його зарплати сплачувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. По досягненню позивачем пенсійного віку, відповідач за заявою позивача перевів його з 08.10.2015 на пенсію за віком. 21.03.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, проте в перерахунку пенсію позивачу відмовлено з тих підстав, що позивач не має права на підвищення пенсії передбачене ст. 29 Закону, оскільки до призначення пенсії за віком призначалася пенсія за вислугу років.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.09.2017, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 17.10.2017 (а.с.39), адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду м. Запоріжжя щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язано Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя перерахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком у розмірі обчисленому із застосуванням підвищення передбаченого ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію на 8,5%, починаючи з 14.01.2017.

Позовні вимоги, заявлені за період з 01.01.2017 по 13.01.2017, залишено без розгляду. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.

Постанову суду мотивовано наявністю у позивача права на підвищення розміру пенсії за віком відповідно до положень ст.29 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Суд виходив з того, що з заявою про призначення пенсії за віком позивач звернувся після досягнення 61 річного віку, тоді як загальний пенсійний вік становить 60 років, тобто позивачеві призначено пенсію за віком на 17 місяців пізніше. Приймаючи до уваги, що закон пов'язує набуття особою права на підвищення розміру пенсії відповідно до ч.1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком, суд дійшов висновку, що пенсія позивачу повинна бути підвищена на 8,5 % (17 місяць х 0,5% = 8,5 %).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В апеляційній скарзі зазначає, що до досягнення пенсійного віку позивач отримував пенсію за вислугу років, тому з 21.06.2017 пенсія не призначалась, а перераховувалась, отже право на підвищення пенсії відповідно до ст.. 29 Закону України України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» позивач не має. Крім цього, скаржник не погоджується з висновками суду в частині розподілу судових витрат.

Апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.01.2018 о 14:450 годин.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Неприбуття у судове засідання учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст. 205 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні.

До початку судового засідання позивачем на вимогу апеляційного суду подані додаткові докази, в саме: копію трудової книжки.

Згідно ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач – ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію за вислугу років у відповідності до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

08.10.2015 позивач звернувся до Центрального управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя з заявою про призначення пенсії за віком на підставі норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно відповіді від 21.10.2015 за № 235/Ш-9 управління Пенсійного фонду України в Орджонікіджевському районі м. Запоріжжя позивача переведено на пенсію за віком та здійснено розрахунок пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати в галузях економіки за 2007 рік.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2016 у справі №335/11157/15-а визнано протиправними дії Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо розрахунку ОСОБА_1 пенсії за віком в 2015 році з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік. Зобов’язано Управління пенсійного фонду в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 08.10.2015 відповідно до ч.2 ст.40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої зарплати працівників зайнятих в галузях економіки України за 3 останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком (2012-2014 рр.).

21.06.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію, починаючи з 08.10.2015, з дати призначення пенсії за віком (а.с.8).

Листом №192/Ш-9 від 30.06.2017 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для підвищення пенсії, передбаченого ст. 29 вказаного Закону, оскільки до призначення пенсії за віком позивач отримував пенсію за вислугу років (а.с.9).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних дій відповідача з огляду на наступне.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім’ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов’язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У разі якщо при відстрочці часу призначення пенсії за віком не здійснюється підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу, пенсія, обчислена відповідно до статті 29 цього Закону, призначається з дня, що настає за останнім днем повного місяця відстрочки часу виходу на пенсію, який враховано до страхового стажу; 2) пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності; У такому самому порядку призначається пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком, якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані на день встановлення інвалідності, і з дня виникнення такого права - якщо вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані в період після встановлення інвалідності до дня звернення за призначенням пенсії по інвалідності. У разі коли вимоги частини другої статті 33 цього Закону виконані після призначення пенсії по інвалідності, пенсія по інвалідності в розмірі пенсії за віком призначається з дня настання такого права, якщо звернення за призначенням пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Стаття 10 зазначеного Закону передбачає, що особі яка має право одночасно на різні види пенсії призначається за її вибором один із видів пенсії.

Згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

- на 0,5 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

- на 0,75 % - за кожний повний місяць страхового стажу після досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць страхового стажу не здійснюється.

Таким чином, набуття особою права на призначення пенсії з підвищенням розміру пенсії відповідно до ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пов’язано саме з моментом більш пізнього виходу на пенсію за віком за умови, що така особа продовжує працювати після досягнення пенсійного віку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач народився 04.05.1954, тому згідно положень ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для нього встановлений пенсійний вік – 60 років.

Після досягнення віку 60 років 04.05.2014 позивач із заявою про призначення пенсії за віком звернувся 08.10.2015 і саме з цієї дати він отримує пенсію за віком. Тобто позивачу призначено пенсію за віком на 17 місяців пізніше.

При цьому згідно даним трудової книжки позивача він продовжував працювати після досягнення пенсійного віку в ТОВ «ДТЕК СЕРВІС», отже в даному випадку ним дотримано всі законодавчо встановлені умови для призначення пенсії з підвищенням розміру пенсії відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Також апеляційний суд вважає, що незважаючи на отримання позивачем пенсії за вислугою років, при набутті права на пенсію за віком її обчислення повинно здійснюватись з урахуванням вимог ч.1 ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Суд першої інстанції з цього приводу вірно зазначив, що у розумінні Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсіонером за цим Законом позивач не був, і набувши встановленого ним пенсійного віку та маючи при цьому більш ніж достатнього страхового стажу, отримав своє право на первинне призначення пенсії за віком в такому ж порядку, як і інші громадяни України.

Висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для обчислення пенсії позивачу з урахуванням відсотку підвищення розміру згідно вимог ст.29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є вірним та обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку пенсії за віком з урахуванням положень ч. 1 ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за більш пізній вихід на пенсію з підстав призначення позивачу пенсії за вислугу років.

Що стосується розподілу судом першої інстанції судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України «Про судовий збір», яким визначені правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, позивача не віднесено до кола суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання адміністративного позову, а визначений ним позов - до об'єктів, за подання яких судовий збір не справляється.

Відповідно до квитанції №1064 від 10.07.2017, яка міститься в матеріалах справи, позивачем сплачено 640,00 грн. судового збору за подання адміністративного позову.

Правила розподілу судом судових витрат між сторонами за результатами розгляду справи встановлено статтею 94 КАС України (в редакції, що діяла на час прийняття судом першої інстанції судового рішення), відповідно до частини першої якої якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наведеного випливає, що здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань, при цьому незалежно від того, звільнений відповідач від сплати судового збору в установленому порядку, чи ні.

Вказана норма за своєю правовою суттю має компенсаційний характер, передбачає стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13 вересня 2017 року у справі № 335/8255/17(2-а/335/382/2017) – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає (ст.ст.12, ч.5 ст.328 КАС України).

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко