Постанова № 71909945, 26.01.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2018 року справа № 336/5531/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю,

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В. ,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2017 року (головуючий суддя Зарютіна П.В., )

у справі № 336/5531/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району

про визнання дій протиправними та стягнення грошової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу як учаснику бойових дій у 2017 році щорічної разової допомоги до 5 травня та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2017 рік у розмірі, передбаченому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням проведених виплат.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно у 2017 році не в повному обсязі сплачено позивачу допомогу до 5 травня, а саме: в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, а не Законом України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», що на думку позивача є порушенням його прав та законних інтересів.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постанову суду мотивовано тим, що при нарахуванні та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році відповідач правомірно діяв, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а тому позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача протиправною та стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги, як учаснику бойових дій за 2017 рік задоволенню не підлягають.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити. В апеляційній скарзі позивач наполягає, що з отриманою щорічною разовою грошовою допомогою до 5 травня у 2017 році в розмірі 1200,00 грн. не погоджується, та вважає дії відповідача неправомірними, оскільки виплата допомоги мала бути виплачена у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком як учаснику бойових дій.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач – ОСОБА_2 є ветераном війни – учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії АБ № 175556 за квітень 1996 року та має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій.

У 2017 році виплату щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня здійснено в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», в сумі 1200,00 грн.

Не погоджуючись із сумою виплати разової грошової допомоги до 5 травня, позивач звернувся до відповідача з заявою від 16.06.2017 про здійснення перерахунку та виплату разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік.

Листом № П-1192 від 23.08.2017 Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району повідомило позивача, що сума щорічної грошової допомоги до п'ятого травня у 2017 році визначена чинним законодавством, а саме: постановою Кабінету Міністрів України № 223 від 05.04.2017 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Тому, здійснена позивачу виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня як учаснику бойових у розмірі 1200,00 грн. є правомірною.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між сторонами врегульовані Конституцією України, Бюджетним кодексом України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У відповідності до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008, встановлено виплату учасникам бойових дій щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст.17 цього Закону фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ, яким розділ VI Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, згідно якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, оскільки Закон України № 79-VІІІ є таким, що прийнятий пізніше у часі, до спірних правовідносин підлягають застосуванню його положення, тому розмір щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни до 5 травня в 2017 році визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», у 2017 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань (далі грошова допомога), здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі районні органи соціального захисту населення).

Учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув’язнення не виповнилося 18 років) в’язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, сума виплат до 5 травня у 2017 році становить - 1 200 гривень.

Вказані положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2017 року №223 є також чинними.

Слід також зауважити, що у рішенні № 3-рп від 25.01.2012 Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Тому Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, з огляду на вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що призначаючи та виплачуючи позивачу грошову допомогу у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 05.04.2017 № 223, відповідач діяв на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством України, відтак, підстави для задоволення позову про визнання протиправними дій відповідача в частині недоплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня за 2017 рік та зобов’язання виплатити кошти відсутні.

Суд першої інстанції під час розгляду справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на доводи апеляційної скарги відсутні, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 жовтня 2017 року у справі № 336/5531/17 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарженню не підлягає (ст.ст.12, ч.5 ст.328 КАС України).

Головуючий суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко