Рішення № 71909621, 31.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2018 року № 826/3294/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ембарго Шоп» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Ембарго Шоп» до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.02.2017 року № 00074911404 про застосування штрафних санкцій у розмірі 57718, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана сума санкцій застосована неправомірно, оскільки позивачем жодного приховування коштів не відбулося, всі суми по чекам відповідають реально витраченим в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Ембарго Шоп».

Представник позивача надав заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.

Представник Головного управління ДФС у м. Києві надала письмові заперечення проти позову, в яких просила у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Ембарго Шоп» відмовити. Зазначила, що під час проведеної перевірки виявлено неоприбуткування у касах позивача готівки, а саме: 27.10.2016 року у сумі 600, 00 грн. та 01.08.2016 року - 10942, 56 грн. Наведені обставини і стали підставою для застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Ембарго Шоп» штрафних санкцій у розмірі 57718, 80 грн. на підставі ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Відповідно до вимог частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку магазину за адресою: вул. Басейна, 9В, м. Київ, що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Ембарго Шоп».

Під час перевірки виявлено такі обставини:

- згідно з видатковим касовим ордером від 27.10.2016 року та аркушем касової книги № 269, ОСОБА_1 видано 6672, 80 грн., а згідно з реквізитом - одержано 6072, 80 грн., тобто, 600, 00 грн. 27.10.2016 року до каси підприємства не оприбутковано;

- згідно з видатковим касовим ордером від 01.08.2016 року та аркушем касової книги № 185, ОСОБА_1 видано 10942, 56 грн., а згідно з реквізитом ці кошти одержано 08.08.2016 року. Касиром ОСОБА_2 01.08.2016 року кошти у сумі 10942, 56 грн. до каси підприємства не оприбутковано.

За результатами перевірки складено акт від 09.02.2017 року.

На підставі вказаного акту контролюючим органом 22.02.2017 року було винесено податкове повідомлення рішення № 0007491404 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 57718, 80 грн.

Не погоджуючись із вказаним повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ч. 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. № 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 (далі по тексту - Положення №637), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 3.4, 3.5 названого Положення № 637, видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі видаткового касового ордера від 27.10.2016 року ОСОБА_1, яка була директором Товариства на момент виникнення спірних правовідносин, видано з каси підприємства 6672, 80 грн. Вказана сума зазначена і в графі «Видаток» у касовій книзі на ст. 269 за 27.10.2016 року. Також в книзі зазначено, що всього за цей день, з врахуванням залишку на початок дня, надійшло 6879, 27 грн.

Отримана сума ОСОБА_1 була витрачена нею у повному обсязі на тютюнові вироби, що відповідає одному з видів діяльності позивача, зазначеному у ЄДРПОУ, та підтверджується звітом про використання коштів № 96 від 27.10.2016 року, фіскальними чеками від 27.10.2016 року.

На підставі видаткового касового ордера від 01.08.2016 року, ОСОБА_1 видано 10942, 56 грн. Ця ж сума зазначена в графі «Видаток» у касовій книзі на ст. 185 за 01.08.2016 року. Також в книзі зазначено, що всього за цей день, з врахуванням залишку на початок дня, надійшло 11371, 10 грн.

Кошти у сумі 10942, 56 грн. витрачені ОСОБА_1 на господарські потреби підприємства, що підтверджується звітом про використання коштів № 71 від 01.08.2016 року, фіскальним чеком і квитанцією від 01.08.2016 року.

Відповідальність до позивача у вигляді накладення штрафних санкцій застосована на підставі статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», згідно з якою у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Із системного аналізу наведеної правової норми слідує, що об'єктивною стороною такого правопорушення як неоприбуткування готівки є приховування виручки. Для застосування названих санкцій необхідно встановити обставини щодо фактичного надходження готівкових коштів до каси підприємства та не відображення зазначених обставин у касовій книзі.

У спірних правовідносинах приховування виручки не відбулося, оскільки видані колишньому директору Товариства ОСОБА_1 кошти у сумі 6672, 80 грн. 27.10.2016 року та 10942, 56 грн. 01.08.2016 року відображені у касовій книзі поряд з сумами надходження коштів, у межах яких стала можлива така видача. Витрачання зазначених сум на потреби підприємства підтверджено звітами про використання коштів, фіскальними чеками і квитанцією за відповідні дати.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Контролюючий орган доводи позивача не спростував, а також не підтвердив викладені в акті перевірки висновки про неоприбуткування готівки за 01.08.2016 року та 27.10.2016 року на загальну суму 11542, 56 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22.02.2017 року № 00074911404 про застосування штрафних санкцій у розмірі 57718, 80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 205, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ембарго Шоп» задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 22.02.2017 року № 00074911404.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ембарго Шоп» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.В. Аблов