Рішення № 71909617, 31.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2018 року № 826/9460/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віакон Україна" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.06.2017 ,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить: скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0004191402, №0004201402, №0004211402 від 27 червня 2017 року, стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві на користь ТОВ «Віакон Україна» сплачений судовий збір в розмірі 52220,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки, зазначені в пунктах 1 та 2 акта перевірки є непоґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам здійснення господарських операцій, а відтак винесені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

Крім того, позивач стверджує, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум податку на додану вартість за такими накладними. Також, на думку позивача, господарські операції з контрагентами мали реальний зміст та підтверджуються наданими до перевірки первинними документами, які відповідають вимогам чинного законодавства та відображають сутність здійснених операцій.

В ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав повністю.

Відповідачем надано суду письмові заперечення на позов, в яких представник податкового органу стверджував про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд враховує вимоги пункту 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України (тут і надалі в редакції Закону України №2147- VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), яким установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 26.04.2017 року по 19.05.2017 року на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС у м. Києві №416/26-15-14-02-02, №417/26-15-14-02-02, №418/26-15-14-02-02, №918/26-15-14-03-03, №859/26-15-14-06-04, №2602/26-15-14-04-06, на підставі п. 20.1 ст. 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, 77, ст. 82 Податкового кодексу України, наказу Головного управління ДФС у м. Києві №2837 від 14.04.2017 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено відповідний акт перевірки №192/26-15-14-02-02/34422841 від 26.05.2015 року.

Перевіркою встановлено ТОВ «Віакон Україна»:

- завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток на суму 1985234 грн., в т.ч. за 2014 рік на суму 1985234 грн. та занижено податок на прибуток на загальну суму 891367 грн. в т.ч. за 2015 рік у сумі 77515 грн., за 2016 рік в сумі 813852 грн.;

- заниження податку на додану вартість на загальну суму 320531,00 грн. в т.ч. по періодам: квітень 2014 року на суму 17292 грн., травень 2014 року на суму 35683 грн., серпень 2014 року на суму 135870 грн., за вересень 2014 року на суму 131686 грн.;

- порушення терміну реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам податку на додану вартість за липень 2016 року;

- порушення п. 2.8 глави 2 п.3.5 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637;

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 року.

Дані висновки ґрунтуються на тому, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ «Арго Регіон», ТОВ «ВС Агро», ТОВ «Оксамит-ЮА», ТОВ «Люксреал», ТОВ «Реал-Гранд-Буд», ТОВ «Прайд Союз», ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», ТОВ «Глобал Альянс Груп», ТОВ «Ліко-Трансбуд», ТОВ «ВП Патріот» має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції; відсутній кваліфікований персонал (незначний штат працюючих осіб про тому, що статутна діяльність та господарські операції потребують участі більшої кількості людей); наявність в штаті тільки керівних посад; платник не знаходиться за місцезнаходженням; відсутні основні засоби, необхідні для здійснення господарських операцій у відображених обсягах, а саме виробництва модульних фортифікаційних складних габіонів, послуг з експериментального збирання та розбирання частини металевої гофрованої конструкції МР 150; наявність матеріалів досудових розслідувань, постанов, вироків за ознаками кримінальних правопорушень, в яких зазначені контрагенти-постачальники та які задіяні в протиправних фінансово-економічних механізмах.

27.06.2017 року податковим органом на підставі висновків акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0004201402, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1985234 грн.;

- №0004211402, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 891367 грн. за податковими зобов'язаннями та 203463 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0004191402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 267556 грн. за податковими зобов'язаннями, у розмірі 133778 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Незгода позивача із даними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору по суті суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 67 Коституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Віакон Україна» та ТОВ «Арго Регіон», ТОВ «ВС Агро», ТОВ «Оксамит-ЮА», ТОВ «Люксреал», ТОВ «Реал-Гранд-Буд», ТОВ «Прайд Союз», ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», ТОВ «Глобал Альянс Груп», ТОВ «Ліко-Трансбуд», ТОВ «ВП Патріот», мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (Принципал) та TOB «Оксамит-ЮА» (Агент) 05.05.2014 року укладено агентський договір №0505, за умовами якого Принципал поручає, а Агент приймає на себе зобов'язання виступати у якості агента від імені, за рахунок і в інтересах Принципала і надавати маркетингові послуги, послуги по пошуку покупців товарів, згідно заявок Принципала, а також по укладенню договорів купівлі-продажу Принципала з покупцями. Агент здійснює пошук партнерів, підготовлює контракти, угоди і договори; здійснює інші послуги для укладення договорів і інших угод між Принципалом і необхідними партнерами (Контрагентами).

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір №0505 від 05.05.2014 року підписаний директорами ТОВ «Віакон Україна» і ТОВ «Оксамит-ЮА» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами підписані акти виконаних робіт №ОУ-0508/01 від 08.05.2014 року, №ОУ-0512/03 від 12.05.2014 року, в яких зазначено назви контрагентів підприємств, з якими укладені угоди позивачем за результатами наданих послуг ТОВ «Оксамит-ЮА», на яку суму та предмети угод.

Так, ТОВ «Оксамит-ЮА» виписані податкові накладні, на виконання агентських послуг: №38 від 08.05.2014 року на суму 54853,20 грн., у т.ч. ПДВ 9142,20 грн., №49 від 12.05.2014 року на суму 32438,88 грн., у т.ч. ПДВ 5406,48 грн., які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період травень 2014 року та внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

В вищезазначених актах відображено, що Агент виконав, а Принципал прийняв послуги виконанні Агентом та сторони одна до одної претензій не мають.

Аналогічні за суттю та змістом позивачем також укладено агентські договори з ТОВ «Люксреал» №0108 від 01.08.2014 року, з ТОВ «ВС Агро» №0104 від 01.04.2014 року, з ТОВ «Глобал Альянс Груп» №1501 від 15.01.2014 року.

На підтвердження виконання умов вказаних догорів позивачем надано заявки Принципала, звіти Агента про виконану роботу, акти виконаних робіт, податкові накладні та виписки з банківських рахунків.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (Замовник) та TOB «Ліко-Трансбуд» (Підрядник) 16.09.2014 року укладено договір №1609 про надання послуг, за умовами якого Підрядник зобов'язується провести передмонтажну підготовку, збирання металевих виробів у непроектному положенні, експериментальну збірку та розбірку виробів після чого здійснювати шеф-монтаж виробів у проектному положенні, за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та повністю оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.2.1 договору, Замовник самостійно здійснює поставку матеріалів Підряднику. Згідно п.4.1 договору, оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі рахунка-фактури або цього договору.

Договір №1609 від 16.09.2014 року підписаний директорами ТОВ «Віакон Україна» і ТОВ «Ліко-Трансбуд» та скріплений печатками, як того вимагало чинне на момент укладення договору законодавство.

На виконання умов договору сторонами підписані акти прийому-передачі товару №3 від 25.09.2014 року, №2 від 22.09.2014 року, №1 від 18.09.2014 року, в яких зазначено, що замовник передає, а Підрядник приймає матеріали для експериментальної збірки: Гофрована металева оцинкована конструкція МР150.

Також сторонами підписані акти №49 від 29.09.2014 року приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в на суму 98828,11 грн.; №47 від 23.09.2014 року на суму 36411,64 грн.

ТОВ «Ліко-Трансбуд» виписана податкова накладна, на виконання послуги експериментальне збирання та розбирання частини металевої гофрованої конструкції МР 150, №55 від 29.09.2014 року на суму 98828,11 грн., у т.ч. ПДВ 16471,35 грн., №41 від 25.09.2014 року на суму 288753,17 грн., у т.ч. ПДВ 48125,53 грн., №35 від 23.09.2014 року на суму 116077,22 грн., у т.ч. ПДВ 19346,20 грн., які в подальшому була включена позивачем до складу податкового кредиту за звітний період вересень 2014 року та внесена до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Крім того, в ході судового розгляду справи встановлено, що між позивачем (Замовник) та TOB «Торговий дім «Купалинка Україна» (Підрядник) 06.08.2014 року укладено договір №0608 про надання послуг, за умовами якого Підрядник зобов'язується провести передмонтажну підготовку, збирання металевих виробів у непроектному положенні, експериментальну збірку та розбірку виробів після чого здійснювати шеф-монтаж виробів у проектному положенні, за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та повністю оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.2.1 договору, Замовник самостійно здійснює поставку матеріалів Підряднику. Згідно п.4.1 договору, оплата здійснюється на розрахунковий рахунок Підрядника на підставі рахунка-фактури або цього договору.

На виконання чинного на момент укладення даного договору №0608 від 06.08.2014 року договору, останній підписаний директорами ТОВ «Віакон Україна» і ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами 12.08.2014 року, 14.08.2014 року, 21.08.2014 року, 28.08.2014 року підписані акти прийому-передачі товару №1-№4 відповідно, в якому зазначено, що замовник передає, а Підрядник приймає матеріали для експериментальної збірки: Гофрована металева оцинкована конструкція МР150.

Також сторонами підписані акти №ОУ-0815/02 від 15.08.2014 року та №ОУ-0818/05 від 18.08.2014 року, №ОУ-0826/01 від 26.08.2014 року, №ОУ-0829/01 від 29.08.2014 року приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2014 року за формою № КБ-2в на суму 98317,81 грн., 37009,26 грн., 337067,84 грн. та 143025,55 грн.

Так, ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна» виписані податкові накладні, на виконання послуг експериментальне збирання та розбирання частини металевої гофрованої конструкції МР 150: №67 від 15.08.2014 року на суму 98317,81 грн., у т.ч. ПДВ 16386,30 грн.; №68 від 18.08.2014 року на суму 37009,26 грн., у т.ч. 6168,21 грн., №69 від 26.08.2014 року на суму 337067,84 грн., у т.ч. ПДВ 56177,97 грн., №75 від 29.08.2014 року на суму 143025,55 грн., у т.ч. ПДВ 23837,59 грн., які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період серпень 2014 року та внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних.

Аналогічний за суттю та змістом позивачем також укладено з ТОВ «Прайд Союз» договір №080714 про надання послуг від 08.07.2014 року; з ТОВ «Брокбудкепітал» №0109 від 01.09.2014 року.

При цьому, на підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано суду акти виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, виписка з банківського рахунку.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ «Арго Регіон» укладено договір №1002 про надання послуг на ремонт обладнання, згідно умов якого виконавець зобов'язується проводити ремонт обладнання і систем керування лінії по виробництву металевих гофрованих конструкцій, а замовник зобов'язується приймати виконані роботи та оплачувати згідно умов цього договору.

Відповідно до п.1.2 договору ремонтні роботи здійснюються виконавцем щодо обладнання, перелік якого наведений в додатку №1, фактичний технічний стан обладнання визначається та фіксується уповноваженим представником виконавця в присутності уповноваженого представника замовника на момент укладення цього договору.

На виконання чинного на момент укладення даного договору №1002 від 10.02.2014 року договору, останній підписаний директорами ТОВ «Віакон Україна» і ТОВ «Арго Регіон» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами 11.03.2014 року та 10.04.2014 року підписані акти прийому-здачі виконаних робіт, в яких зазначено, що виконавцем надано, а замовником прийнято виконані роботи (надані послуги) згідно додатків до договору №1002 від 10.02.2014 року.

В вищезазначених актах відображено, що виконавець виконав, а замовник прийняв послуги виконанні Виконавцем та сторони одна до одної претензій не мають.

Так, ТОВ «Арго Регіон» виписані податкові накладні, на виконання послуг: №14 від 10.04.2014 року на суму 66750,00 грн., у т.ч. ПДВ 11125,00 грн., №1 від 07.03.2014 року на суму 67512,56 грн. у т.ч. ПДВ 11252,09 грн., які в подальшому були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період.

Розрахунки між названими суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані виписки з банківського рахунку які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Арго Регіон», ТОВ «ВС Агро», ТОВ «Оксамит-ЮА», ТОВ «Люксреал», ТОВ «Реал-Гранд-Буд», ТОВ «Прайд Союз», ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», ТОВ «Глобал Альянс Груп», ТОВ «Ліко-Трансбуд» по договорам за надані послуги.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Виробниче підприємство ПАТРІОТ» (постачальник) укладено договір поставки №01022015 від 01.02.2015 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується за цим договором поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором. Загальна кількість товару, що поставляється за цим договором, визначається загальною сумою кількостей товару, зазначених у видаткових накладних.

Відповідно до п.1.2 договору, документи на товару, які постачальник передає покупцю: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну.

Згідно п. 2.1 договору, найменування товару, кількість, його вартість, порядок оплати вартості товару, місце передачі та термін відвантаження товару по кожній окремій партії вказані у видаткових накладних, які підписуються постачальником та продавцем.

На підтвердження виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних: №Па-0000023 від 23.03.2015 року на суму 104000,00 грн. у т.ч. ПДВ 17333,33 грн.; №Па-0000024 від 31.03.2015 року на суму 170000,00 грн., у т.ч. ПДВ 28333,33 грн., №Па-0000031 від 09.04.2015 року на суму 186000,00 грн., у т.ч. ПДВ 31000,00 грн., ; товарно-транспортні накладні №06 від 31.03.2015 року, №07 від 0.04.2015 року, акт надання послуг №РН-0000047 від 31.03.2015 року про здійснення транспортно-експедиторських послуг; рахунок-фактура №СФ-0000047 від 31.03.2015 року.

06.05.2015 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Виробниче підприємство ПАТРІОТ» (постачальник) укладено аналогічний за суттю та змістом договір поставки №06052015, на підтвердження виконання якого суду надано:

- видаткові накладні №Па-0000064 від 07.05.2015 року на суму 194000,00 грн., у т.ч. ПДВ 32333,33 грн., №Па-0000077 від 18.05.2015 року на суму 8659,92 грн., у т.ч. ПДВ 1443,32 грн., №Па-0000079 від 21.05.2015 року на суму 32500,20 грн., у т.ч. ПДВ 5416,70 грн., №Па-0000081 від 21.05.2015 року на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000,00 грн., №Па-0000082 від 21.05.2015 року на суму 194400,00 грн., у т.ч. ПДВ 32400,00 грн., №Па-0000087 від 27.05.2015 року на суму 139750,86 грн., у т.ч. ПДВ 23291,81 грн., №Па-0000088 від 29.05.2015 року на суму 178200,00 грн., у т.ч. ПДВ 29700,00 грн., №Па-0000093 від 02.06.2015 року на суму 32474,70 грн., у т.ч. ПДВ 5412,45 грн., №Па-0000094 від 02.06.2015 року на суму 99900,00 грн., у т.ч. 16650,00 грн., №Па-0000095 від 02.06.2015 року на суму 5400,00 грн., у т.ч. ПДВ 900,00 грн., №Па-0000097 від 04.06.2015 року на суму 127733,82 грн., у т.ч. ПДВ 21288,97 грн., №Па-0000101 від 09.06.2015 року на суму 182001,12 грн., у т.ч. ПДВ 30333,52 грн., №Па-0000116 від 17.06.2015 року на суму 52000,32 грн., у т.ч. ПДВ 8666,72 грн., №Па-0000117 від 19.06.2015 року на суму 84500,52 грн., у т.ч. ПДВ 14083,42 грн., №Па-0000119 від 22.06.2015 року на суму 35750,22 грн., у т.ч. ПДВ 5958,37 грн., №Па-0000130 від 06.07.2015 року на суму 252480,38 грн., у т.ч. ПДВ 42080,06 грн., №Па-0000135 від 13.07.2015 року на суму 252480,38 грн., у т.ч. ПДВ 24080,06 грн., №Па-0000137 від 20.07.2015 року на суму 252480,38 грн., у т.ч. ПДВ 42080,06 грн., №Па-0000140 від 28.07.2015 року на суму 252480,38 грн., у т.ч. ПДВ 42080,06 грн., №Па-0000141 від 29.07.2015 року на суму 115720,18 грн., у т.ч. ПДВ 19282,70 грн., №Па-00000159 від 12.10.2015 року на суму 7890,01 грн., у т.ч. ПДВ 1315,00 грн,

- податкові накладні №23 від 15.05.2015 року на суму 8659,92 грн., у т.ч. ПДВ 1443,32 грн., №31 від 18.05.2015 року на суму 260001,60 грн., у т.ч. 43333,60 грн., №36 від 25.05.2015 року на суму 247001,52 грн., у т.ч. ПДВ 41166,92 грн., №35 від 21.05.2015 року на на суму 6000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1000,00 грн., №34 від 21.05.2015 року на суму 144400,00 грн., у т.ч. ПДВ 24066,67 грн., №57 від 27.05.2015 року на суму 160208,52 грн., у т.ч. ПДВ 26701,42 грн., №43 від 29.05.2015 року на суму 178200,00 грн., у т.ч. ПДВ 29700,00 грн., №2 від 02.06.2015 року на суму 99900,00 грн., у т.ч. ПДВ 16650,00 грн., №3 від 02.06.2015 року на суму 5400,00 грн., у т.ч. ПДВ 900,00 грн., №10 від 08.06.2015 року на суму 350000,00 грн., у т.ч. ПДВ 58333,33 грн., №23 від 18.06.2015 року на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн., №22 від 17.06.2015 року на суму 19500,00 грн., у т.ч. ПДВ 3250,00 грн., №32 від 22.06.2015 року на суму 0,12 грн., у т.ч. ПДВ 0,02 грн.; №4 від 06.07.2015 року на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн., №6 від 14.07.201 року на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн., №26 від 28.07.2015 року на суму 209921,52 грн., у т.ч. ПДВ 34986,92 грн., №27 від 29.07.2015 року на суму 115720,18 грн, у т.ч. ПДВ 19286,70 грн, №6 від 12.10.2015 року на суму 7890,01 грн., у т.ч. ПДВ 1315,00 грн.

- товарно-транспортна накладна №13 від 07.05.2015 року, №65 від 12.10.2015 року, рахунок-фактура №Па-0060 від 18.05.2015 р., №Па-0065 від 26.05.2015 року,

Розрахунки за вказаними договорами за послуги проводились у безготівковій формі, на підтвердження чого Позивачем до матеріалів справи надані виписки з банківського рахунку.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач відобразив в складі податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Арго Регіон», ТОВ «ВС Агро», ТОВ «Оксамит-ЮА», ТОВ «Люксреал», ТОВ «Реал-Гранд-Буд», ТОВ «Прайд Союз», ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», ТОВ «Глобал Альянс Груп», ТОВ «Ліко-Трансбуд», ТОВ «Виробниче підприємство ПАТРІОТ» у зв'язку з придбанням послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).

Обставина фактичної поставки послуг підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені договори, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд бере до уваги, що перевіряючим податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Арго Регіон», ТОВ «ВС Агро», ТОВ «Оксамит-ЮА», ТОВ «Люксреал», ТОВ «Реал-Гранд-Буд», ТОВ «Прайд Союз», ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», ТОВ «Глобал Альянс Груп», ТОВ «Ліко-Трансбуд», ТОВ «Виробниче підприємство ПАТРІОТ» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних у 2014 році контрагенти позивача згідно зазначених вище договорів були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а відтак мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг.

Посилання відповідача на те, що послуги, надані контрагентами на підставі описаних вище договорів, не пов'язані з господарською діяльністю позивача спростовуються доказами, наявними у справі.

Висновок відповідача про нікчемність операцій зроблено ним без використання наданих законодавством повноважень, щодо встановлення суб'єктивної сторони намірів сторін, тобто умислу.

Крім того, судом не приймається обґрунтування відповідача, що контрагент позивача не набув належним чином цивільної правоздатності та дієздатності, у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за своєю юридичною адресою, оскільки, відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

В судовому засіданні дослідженню підлягали усі первинні документи, які належить складати при господарській операції надання послуг, а саме договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи.

Стосовно вироку Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 року у справі №202/5765/16-к, яким засновника та колишнього директора ТОВ «ВП ПАТРІОТ» визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст.205 КК України, суд зазначає наступне.

Зокрема у вироку встановлено, що дії ОСОБА_2 виразилися у фіктивному підприємництві, тобто придбанні суб'єкту підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 1 ст. 205 КК України.

Проте, оцінюючи вказаний вирок як доказ, суд керується приписами частини шостої статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

В межах спірних правовідносин Окружним адміністративним судом міста Києва не розглядається справа про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, тобто ОСОБА_2

Згідно з частинами першою, четвертою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи вимоги процесуального закону, суд приходить до висновку, що Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.11.2016 року у кримінальні справі №202/5765/16-к відносно ОСОБА_2 не стосується предмету доказування даної адміністративної справи, а тому не береться судом до уваги.

Крім того, у згаданому вироку встановлено лише обставини щодо придбання обвинуваченим ОСОБА_2 ТОВ «ВП ПАТРІОТ».

Інших обставин, зокрема, щодо господарської діяльності ТОВ «ВП ПАТРІОТ» по взаємовідносинам з позивачем Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська не встановлено та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Суд також вважає, що визнання винним ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, не виключає можливості здійснення ТОВ «ВП ПАТРІОТ» реальних господарських операцій.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «ВП ПАТРІОТ» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи викладене, беручи до уваги придбання товарів та послуг з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення норм Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

З аналогічних підстав судом не береться до уваги як належний доказ і вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.02.2016 року відносно директора ТОВ «ТД «Купалинка Україна».

Крім того, суд звертає увагу, що визнання директора даного товариства винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, стосується діянь даної особи, вчинених у червні-липні 2014 року, в той час як відносини з позивачем мали місце у серпні 2014 року.

Оскільки матеріалами справи підтверджується, що придбання позивачем послуг у ТОВ «Арго Регіон», ТОВ «ВС Агро», ТОВ «Оксамит-ЮА», ТОВ «Люксреал», ТОВ «Реал-Гранд-Буд», ТОВ «Прайд Союз», ТОВ «Торговий дім «Купалинка Україна», ТОВ «Глобал Альянс Груп», ТОВ «Ліко-Трансбуд», ТОВ «Виробниче підприємство ПАТРІОТ» безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами, суд вважає, що позивач правомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з даними товариствами, а висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість є помилковими.

а таких підстав суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0004191402, №0004201402, №0004211402 від 27 червня 2017 року є протиправним та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, покладений на нього обов'язок доказування не виконав.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представника позивача стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77,139, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві №0004191402, №0004201402, №0004211402 від 27 червня 2017 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віакон Україна» (код ЄДРПОУ 34422841) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 52220,98 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980).

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Федорчук