Рішення № 71909488, 10.01.2018, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

10 січня 2018 року справа № 2а/2370/5552/2011

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаращенка В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савости С.В.,

представника позивача: не з’явився,

представника відповідача: ОСОБА_1 – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» звернулось до суду з позовом, в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 від 15.04.2011.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач помилково дійшов висновку про порушення позивачем вимог щодо формування податкового кредиту, оскільки з контрагентами ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Електровозорембуд» та ТОВ «Постач Комплект Океан» здійснені реальні господарські операції, на підтвердження яких наявні необхідні, належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи, а висновки акту перевірки не відповідають нормам чинного законодавства, базуються на припущеннях і не підтверджуються доказами.

Крім того позивач зазначає, що невідповідність індивідуального податкового номеру при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з TOB «HBO «Станкоресурс» обумовлена помилкою в реєстрі отриманих податкових накладних, яка виправлена шляхом подання уточнень. При цьому, податкова накладна містить правильний індивідуальний податковий номер платника, а тому дає право на отримання податкового кредиту.

На підставі наведеного позивач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, проте 19.12.2017 подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

В письмовому запереченні на адміністративний позов та в судовому засіданні представник відповідача просила в його задоволенні відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем завищено суму податкового кредиту в грудні 2010 року на 677382,96 грн. та січні 2011 року на 392 632,76 грн. Перевіркою не підтверджено у декларації за грудень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 422 039,00 грн. та встановлено заниження різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 257564,00 грн., внаслідок відсутності фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Електровозорембуд» та ТОВ «Постач Комплект Океан».

Також представник відповідача звернула увагу, що позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних відображена сума ПДВ – 2 219 грн. 80 коп. по контрагенту TOB «HBO «Станкоресурс» з індивідуальним податковим номером, який не відповідає дійсності, оскільки він має номер 367397004644, тоді як у реєстрі зазначено номер 367397004844.

Перелічене на думку представника відповідача свідчить про порушення податкової дисципліни позивачем та вказує на законність спірних податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши пояснення представника відповідача, повно, всебічно, об’єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, у період з 17.03.2011 по 30.03.2011 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ НВП «Смілянський електромеханічний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку січень 2011 року, яка виникла в січні 2011 року за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.12.2010, про що складено акт № 529/23/30147563 від 05.04.2011.

За даними акту перевірки від 05.04.2011 № 529/23/30147563 встановлено, що:

- в порушення п. п. 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закону України № 168/97-ВР) позивачем завищено суму податкового кредиту за грудень 2010 року на 2219 грн. 80 коп.;

- у результаті порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР завищено суму податкового кредиту у грудні 2010 року на суму 677382 грн. 96 коп. та січні 2011 року на суму 392632 грн. 76 коп.;

- не підтверджено відображене позивачем у декларації за грудень 2010 року бюджетне відшкодування у сумі 422039 грн. та встановлено заниження різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на 257564 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1 від 15.04.2011, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 257564 грн.;

- № НОМЕР_2 від 15.04.2011 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2011 року у розмірі 422039 грн.;

- № НОМЕР_3 від 15.04.2011, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2012 року, в задоволенні позову ПАТ «НВП «Смілянський електромеханічний завод» відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 листопада 2017 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вирішуючи спір по суті, з урахуванням мотивів, викладених у наведеній ухвалі Вищого адміністративного суду України, суд зазначає, що у відповідності до пунктів 1.6, 1.7, статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон №168/97-ВР) податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачають обов’язок платника податку надати покупцю податкову накладну з відповідними реквізитами, яка складається в момент виникнення податкових зобов’язань продавця та є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна повинна зберігатись протягом строку, передбаченого законодавством для зобов’язань із сплати податків.

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону 168/97–ВР визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до частини 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону 168/97–ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону 168/97–ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, у разі коли платник податку отримує належним чином оформлену податкову накладну, то він відповідно до зазначених законодавчих норм, має право на включення вказаної в ній суми ПДВ до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому вона була отримана.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що позивачем укладено договір № 50/5 від 12.10.2010 з товариством з обмеженою відповідальністю «Криворожбуд» на виконання робіт по монтажу та наладці технологічного обліку електроенергії в електричних лініях 10 кВ і 0,4 кВ та до податкового кредиту в грудні 2010 року, січні 2011 року віднесено суми ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Криворожбуд» № 761 від 08.12.2010 року, в сумі 100000 грн., у т. ч. ПДВ 16666 грн. 67 коп., № 866 від 20.12.2010 року на суму 100000 грн., у т. ч. ПДВ 16666 грн. 67 коп., № 30 від 14.01.2011 року на суму 100000 грн., у т. ч. ПДВ 16666 грн. 67 коп.

На підтвердження господарської операції позивачем суду надано акти прийому –передачі виконаних робіт № б\н від 08.12.2010 року, № 866 від 20.12.2010 року, № 30 від 14.01.2011 року.

Також позивачем 03.11.2010 укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Електровозрембуд» договір поставки № 107/27 на постачання товару в асортименті в кількості та по ціні згідно специфікацій. Відповідно до додаткової угодо до договору поставки № 107/27 поставка товару здійснюється автомобільним транспортом покупця. Право власності на товар від продавця до покупця переходить з моменту вигризки товару на складі покупця.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Електровозрембуд» позивачем надано суду прибуткові ордери, видаткові накладні, платіжні доручення, податкові накладні за грудень 2010 року в кількості 37 штук на загальну суму 3780951 грн. 72 коп., в т. ч. ПДВ 630158 грн. 62 коп., січень 2011 року в кількості 27 штук на загальну суму 2255796 грн. 54 коп., в т. ч. ПДВ 375966 грн. 09 коп.

Позивачем 15.06.2009 року укладено з товариством з обмеженою відповідальністю «Постач Комплект Океан» договір поставки № 62/27 на постачання товару в асортименті в кількості та по ціні згідно специфікацій. Порядок розрахунків встановлений 50% передоплати та 50% оплати після отримання товару. Відповідно до додаткової угоди 16.11.2009 до договору поставки № 62/27 від 15.06.2009 орієнтовна сума поставки складає 2000000 грн.

Для підтвердження поставки товару позивачем суду надано видаткову накладну №РН-0000045 від 01.12.2010 року, прибутковий ордер № 337 від 01.12.2010 року, податкову накладну від 01.12.2010 року на суму 160000 грн., у т. ч. ПДВ 26666 грн. 67 коп.

Проаналізувавши вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку, що операції з придбання сої для виготовлення кормів та в подальшому їх використання в господарській діяльності позивачем, підтверджує факт реальних змін майнового стану позивача і є визначальною ознакою господарської операції на, що звертав увагу Верховний Суд України в своєму рішенні від 14.03.2017.

Враховуючи викладене, надані позивачем первинні документи, які досліджені судом, відповідають за змістом вимогам чинного законодавства України та відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо недоліків в оформленні первинних документів позивача, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Відсутність саме товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товарів не вказує на безтоварність господарських операцій, оскільки позивачем до матеріалів справи надані відповідні подорожні листи, які є додатковим доказом фактичного здійснення господарських операцій.

Суд також враховує той факт, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на формування податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Платника податку не може бути позбавлено права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, яка свідчить про незаконність такого формування, при цьому платник податку не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його контрагентами, якщо платник податку на додану вартість не знав про такі зловживання та не міг про них знати.

Суд зауважує, що податковий орган не надав доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допустили контрагенти, а також не зазначено інших доводів, які могли б свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними контрагентами.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно відобразив у складі податкового кредиту суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «Криворожбуд», ТОВ «Електровозорембуд» та ТОВ «Постач Комплект Океан» на підставі виписаних останніми належним чином оформлених податкових накладних.

Щодо невідповідності індивідуального податкового номеру при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинах з TOB HBO «Станкоресурс», судом встановлено, що позивач при декларуванні податкового кредиту за грудень 2010 року допустив описку в реєстрі отриманих податкових накладних, а саме: помилково зазначив індивідуальний податковий номер TOB HBO «Станкоресурс» – 368397004844, хоча в дійсності даний платник податків має інший індивідуальний податковий номер – 368397004644.

Суд зазначає, що достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит (за нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин) є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства.

Як встановлено судом, видана зазначеним контрагентом податкова накладна №1206105 від 06.12.2010 на суму 13 318 грн. 78 коп., в т.ч. ПДВ 2219 грн. 80 коп. містить вірний індивідуальний податковий номер TOB HBO «Станкоресурс» – 368397004644, а тому позивач обґрунтовано включив дану суму до складу податкового кредиту звітного періоду.

Суд погоджується з доводами позивача, що помилка в оформленні реєстру отриманих податкових накладних, зокрема у частині зазначення невірного податкового номеру, не є підставою для висновку про завищення податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області №0000192301, №0000212301, №0000232301 від 15.04.2011.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (місцезнаходження: 20702, Черкаська обл., місто Сміла, вул. Незалежності, буд. 76, код ЄДРПОУ 39620821) на користь публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Смілянський електромеханічний завод» (місцезнаходження: 20705, Черкаська обл., місто Сміла, вул. Коробейника, буд. 1, код ЄДРПОУ 30147563) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 (десять) грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 січня 2018 року.

Суддя В.В. Гаращенко