Рішення № 71909422, 31.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 січня 2018 року № 826/4448/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем неправомірно прийнято рішення №327/26-52-13-02-38 від 21.02.2017 року про виключення з реєстру платників податків єдиного податку позивача, оскільки останнє прийняте внаслідок невірної оцінки господарської діяльності позивача та неврахування її специфіки, а також, внаслідок неправильного тлумачення і застосування норм законодавства України.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що при прийнятті спірного рішення відповідач діяв у межах та у спосіб, передбачених чинним законодавством, а враховуючи, що при проведенні перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем умов перебування на прощеній системі оподаткування, спірне рішення є законним та обґрунтованим, відтак просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

З урахуванням вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на дату постановлення ухвали), судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивач 27.12.2013 року зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією та взятий на податковий облік в органах державної податкової служби 27.12.2013 року.

Судом встановлено, що рішенням Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві №327/26-52-13-02-38 від 21.02.2017 року про виключення з реєстру платників єдиного податку фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку.

Підставою для виключення слугувала реєстрація видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або невідповідність вимогам організаційно- правових форм господарювання (абз.5 пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України), що встановлено актом про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства №10667/26-52-13-06 від 21.11.2016 року, прийнятим Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Перевірка позивача здійснена на підставі ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про призначення позапланової документальної перевірки у кримінальному провадженні №32015220000000139.

Згідно висновку акту перевірки, позивач порушив умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: п.291.4, п.291.5 ст.291, п.293.4 ст.293, п.п.298.2.3 п.298.2 си.298 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями, п.7 ст.42 Закону України «Про телекомунікації» №1280-IV від 18.11.2003 року, п.10 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» за №1775-ІІІ від 01.06.2000 року із змінами і доповненнями, п.8 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 року №222- VIII із змінами і доповненнями, внаслідок чого 01.01.2016 року повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Вважаючи вказане рішення протиправним та такими, що підлягає скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби є Податковий кодекс України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються нормами глави І розділу ХІV Податкового кодексу України "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності".

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення слугувало порушення позивачем абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, яким передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до абз. 10 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з організації, проведення гастрольних заходів

У той же час, пунктом 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

- подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

- припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

- у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Згідно Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №113 від 07.02.2013 року «Про відновлення чинності національного класифікатора України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» , відповідно до Закону України "Про стандартизацію" та з метою забезпечення запровадження національного класифікатора України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" зобов'язано відновити чинність національного класифікатора України ДК 009:2005 "Класифікація видів економічної діяльності" на період до 31.12.2013 р.

Положеннями розділу І Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 рок № 457, передбачено, що класифікація видів економічної діяльності (КВЕД 2010) є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо).

В акті відповідач стверджує, що у зв'язку з порушенням позивачем вищезазначених норм законодавства, а саме норм, що регулюють здійснення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, останнім неправомірно застосовувалась спрощена система оподаткування з 01.01.2016 року.

Досліджуючи наявні матеріали справи, судом встановлено, що позивач за період здійснення своєї господарської діяльності, відповідно до КВЕД 70.22, надавав послуги з Консультування з питань комерційної діяльності та керування. Лише в серпні 2016 року, відповідно до КВЕД 77.39, надавав в оренду електронне обладнання. Для здійснення цієї господарської діяльності позивач орендував цифрову мережу.

Згідно статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та статті 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" надання в оренду електронного обладнання, у тому числі і телекомунікаційного, не входить до переліку видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до частини восьмої пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби є Податковий кодекс України.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлюються нормами глави І розділу ХІV Податкового кодексу України "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності".

Судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного рішення було порушення абз. 5 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, яким передбачено, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до абзацу десятого підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з організації, проведення гастрольних заходів

У той же час, пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

- подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

- припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

- у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.

Згідно Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №113 від 07.02.2013 року «Про відновлення чинності національного класифікатора України ДК 009:2005 «Класифікація видів економічної діяльності» , відповідно до Закону України "Про стандартизацію" та з метою забезпечення запровадження національного класифікатора України ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" зобов'язано відновити чинність національного класифікатора України ДК 009:2005 "Класифікація видів економічної діяльності" на період до 31.12.2013 р.

Положеннями розділу І Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 рок № 457, передбачено, що класифікація видів економічної діяльності (КВЕД 2010) є статистичним інструментом для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо).

Судом встановлено, що позивач не здійснював діяльність з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж. Орендована позивачем цифрова мережа обслуговувалась іншим суб'єктом підприємницької діяльності, а саме - ТОВ "Контент Делівері Нетворк", який має відповідні ліцензії для здійснення такої діяльності.

Водночас суд наголошує, що зазначення в Єдиному державному реєстрі певних видів діяльності юридичної особи не означає, що така особа фактично їх здійснює, а сам по собі факт включення до ЄДР КВЕД, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, не є підставою для виключення суб'єкта господарювання з реєстру платників єдиного податку, адже абзац п'ятий підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України чітко передбачає, що платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що встановлення порушення, визначеного в абзаці п'ятому підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України, не є достатньою і законною підставою для анулювання статусу платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, за рішенням контролюючого органу.

При цьому, безпідставними є посилання відповідача на те, що позивачем здійснювалась ліцензійна діяльність, що не відповідає вимогам п.п.291.5.1 п.291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, оскільки відповідачем не проводились перевірки позивача щодо його діяльності, жодних доказів на підтвердження діяльності, що підлягає ліцензуванню, на які посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, останнім не надано.

З огляду на встановлені у справі обставини, відповідачем безпідставно виключено позивача з реєстру платників єдиного податку, а відтак рішення відповідача від 21.02.2017 року №327/26-52-13-02-38 підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників податку.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 21.02.2017 року №327/26-52-13-02-38 про виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників податків єдиного податку.

Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39466328).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов