Рішення № 71909257, 26.01.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2018 року 09:48 № 826/17757/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Каракашьяна С.К., суддів Григоровича П.О., Смолія І.В., при секретарі судового засідання Мині І.І. , за участі представників

від позивача - Герасименко Є.С.

від відповідача - Бігдан А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - Державної казначейської служби України про визнання протиправною та скасування постанови ,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП №46152362 від 08.09.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії державного виконавця щодо винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень є протиправними, оскільки не були виконані усі дії, що передбачені нормами чинного законодавства по примусовому виконанню рішення суду, відтак, на думку позивача, постанова про закінчення виконавчого провадження є незаконною.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець діяв у відповідності до вимог закону, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кримська будівельна компанія ЛТД» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України, в якому просило:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неперерахування на розрахунковий рахунок ТОВ "Кримська Будівельна Компанія ЛТД" грошових коштів у сумі 1 683 288,66 грн., які були стягнені відділом державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на користь ТОВ "Кримська Будівельна Компанія ЛТД", за платіжними дорученнями: від 19 вересня 2013 року №3472 на суму 109 090,91 грн., від 14 жовтня 2013 року №3864 на суму 1 325 932,59 грн., та від 14 жовтня 2013 року №3869 на суму 248 265,16 грн.;

2) зобов'язати відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "Кримська Будівельна Компанія ЛТД" грошові кошти у сумі 1 683 288,66 грн., які були стягнені відділом державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на користь ТОВ "Кримська Будівельна Компанія ЛТД", за платіжними дорученнями: від 19 вересня 2013 року №3472 на суму 109 090,91 грн., від 14 жовтня 2013 року №3864 на суму 1 325 932,59 грн., та від 14 жовтня 2013 року №3869 на суму 248 265,16 грн., на банківський рахунок позивача за реквізитами: р/р 26008073205001 в ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок протиправної бездіяльності територіального органу Державної казначейської служби України були порушені права позивача у зв'язку із неперерахуванням на розрахунковий рахунок стягувача коштів, стягнених на його користь відділом державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 р., та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року позов задоволено.

На виконання вищезазначеної постанови від 04.11.14р. було видано виконавчий лист, який перебував на виконанні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Так, на виконання виконавчого листа від 16.12.2014р. було відкрито виконавче провадження ВП №46152362 з примусового виконання виконавчого листа №826/15470/14, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва, про зобов'язання Державної казначейської служби України (далі - Боржник) перерахувати на розрахунковий рахунок TOB «Кримська будівельна компанія ЛТД» (далі - Позивач або Стягувач) грошові кошти у сумі 1 683 288,66 грн. за платіжними дорученнями від 19.09.2013 №3472 на суму 109090,91 грн., від 14.10.2013 №3869 на суму 1325 932,59 грн. та від 14.10.2013 №3869 на суму 248 265,16 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь Стягувача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн.

08.09.2016 року старшим державним виконавцем Відділу ПВР винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. Як вбачається з вищезазначеної постанови, її винесено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49, статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606- ХІV, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі статтею 1 цього Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (стаття 2 Закону).

Згідно частини першої статті 5 Закону, вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.

Статтею 7 цього Закону визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.

Прокурор бере участь у виконавчому провадженні у випадку здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді та відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа за його заявою.

Згідно статті 8 Закону сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Як передбачено у статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою цієї статті визначено, що державний виконавець, окрім іншого, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, частиною третьою статті 11 вказаного Закону визначено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний:

утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах;

своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця;

письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Пунктом 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону, відповідно до якої у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Суд не погоджується з позицією відповідача про те, що рішення про зобов'язання вчинити дії Державної казначейської служби України, яка є державним органом, неможливо виконати без участі відповідача.

При цьому суд доходить висновків, що неможливість виконання рішення, передбачена в якості підстави для закриття провадження, повинна бути пов'язана з об'єктивно існуючою обставиною, яка не викликає сумнівів в її існуванні, і не дозволяє стверджувати про існування будь - яких можливостей для виконання рішення.

Відповідно до статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент винесення оспорюваного рішення, встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини першої статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент винесення оспорюваного рішення, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.

В частині четвертій статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як передбачено положеннями частини першої та частини другої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 36 вищезазначеного Закону, який діяв на момент прийняття оспорюваного рішення, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Норми частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», які діють на момент розгляду справи передбачають, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Таким чином, перед прийняттям рішення про винесення постанови про закінчення виконавчого провадження державний виконавець повинен був здійснити всі необхідні дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", а саме здійснити заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. В даному випадку, рішення суду, зокрема, зобов'язано відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ "Кримська Будівельна Компанія ЛТД" грошові кошти у сумі 1 683 288,66 грн., які були стягнені відділом державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим на користь ТОВ "Кримська Будівельна Компанія ЛТД", за платіжними дорученнями: від 19 вересня 2013 року №3472 на суму 109 090,91 грн., від 14 жовтня 2013 року №3864 на суму 1 325 932,59 грн., та від 14 жовтня 2013 року №3869 на суму 248 265,16 грн., на банківський рахунок позивача за реквізитами: р/р 26008073205001 в ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702.

Згідно п.4.9.1 Інструкції про проведення виконавчих дій 15.12.1999 № 74/5, виконавче провадження підлягає закінченню державним виконавцем у випадках: визнання відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника; визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі; закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення; передачі виконавчого документа ліквідаційній комісії у разі ліквідації боржника - юридичної особи або арбітражному керуючому в разі визнання боржника банкрутом; фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ,у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 Закону України "Про виконавче провадження".

Як вбачається з матеріалів справи, перелічені підстави для закриття виконавчого провадження в даному випадку відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази того, що боржниками повідомлено державного виконавця про виконання рішення суду чи про причини неможливості виконання вимог виконавчого документу.

В матеріалах справи також відсутні докази звернення державного виконавця до суду з заявою про зміну способу чи порядку виконання рішення.

Таким чином, дії державного виконавця є протиправними, оскільки ним не були виконані усі дії, що передбачені законом та передують винесенню постанов про закінчення виконавчого провадження, а саме здійснено усі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду. Відтак, постанова про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа винесені відповідачем передчасно, без врахування всіх обставин у справі.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Водночас статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", п.68).

Отже, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При винесенні постанов про закінчення виконавчого провадження не було дотримано вимоги пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", а тому така постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

В даному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов'язок і не довів правомірність своїх дій і винесення оскаржуваних постанов.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП №46152362 від 08.09.2016р.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн. відшкодувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська будівельна компанія ЛТД" за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Головуючий суддя С.К. Каракашьян

Судді П.О. Григорович

І.В. Смолій