Рішення № 71909190, 30.01.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 р. № 814/1412/17 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Ритейл Д", пр. Миру, 40, м. Миколаїв, 54056

до відповідача:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.06.2017 р. № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Ритейл Д" звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Миколаївській області від 16.06.2017 р. № НОМЕР_1 і № НОМЕР_2.

Ухвалою від 17.07.2017 р. відкрито провадження у справі.

За клопотанням представника позивача ухвалою від 02.08.2017 р. суд зупинив провадження у справі до надання відповідачем заперечень до 21.09.2017 р.

За клопотанням представника відповідача ухвалою від 29.11.2017 р. суд зупинив провадження у справі для підготовки заперечень та надання додаткових доказів до 10.01.2017 р.

15.12.2017 р. набув чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції.

Згідно п. 10 ч. 1 Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою від 10.01.2018 р. суд постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

30.01.2018 р. представники сторін подали клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, рішення прийняти за їх відсутності. За приписами ч. 9 ст. 205 КАС України суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що законодавство України не передбачає деталізацію переліку наданих контрагентами послуг в первинних документах. В акті перевірки не зазначено норм, які порушені виявленими в ході перевірки фактами. Невиконання третьою особою обов’язку з декларування, а також неможливість встановити інформацію щодо такої особи не є підставою для відповідальності позивача. Розрахунки перевіряючих щодо кількості осіб, необхідної для здійснення господарської діяльності, не обґрунтовані законодавчими критеріями. Звітні дані взагалі не є первинними документами, що фіксують та підтверджують господарські операції. Позивач не вважає обґрунтованим посилання відповідача на відсутність у товарно-транспортних накладних по ТОВ "Нокс-2" чіткої адреси пунктів навантаження. В акті перевірки не зазначено, яку норму порушили контрагенти, які не відображали придбання товару, в подальшому реалізованого позивачу. Порушення ТОВ "Нокс-2" не мають податкових наслідків для позивача.

21.09.2017 р. відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що реальність придбання та фактичного використання маркетингових, консультаційних та юридичних послуг не доведена, оскільки в наданих до перевірки договорах, актах виконаних робіт не вказано місце та обсяги надання послуг, сутність послуг. Не обґрунтовано необхідність отримання таких послуг для господарської діяльності позивача. Не надано доказів фактичного перебування працівників ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2 у торгових точках, графік їх роботи, фактичну кількість відпрацьованих людино-годин. Податкові розрахунки форми 1-ДФ ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 не подавались. По ТОВ "Нокс-2" до перевірки не надано договір. Товарно-транспортні накладні складені з порушенням: не зазначено точної адреси пунктів навантаження. У постачальника відсутні основні засоби. У видаткових накладних не зазначено відповідальну особу, реквізити довіреності на отримання товару. Не надано сертифікати відповідності, посвідчення якості. ТОВ "Нокс-2" декларувало придбання товарів, відмінних від поставлених позивачу. Викладене стало підставою для висновку відповідача про нереальність господарських операцій позивача.

З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить частковому задоволенню, виходячи з наступного:

У квітні-травні 2017 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача за період з 16.09.2014 р. по 31.12.2016 р., результати якої оформлені актом від 01.06.2017 р. № 492/14-29-14-01/39393873 (т. 1 а. с. 13-87). Перевіркою встановлено наступні порушення:

- п. 44.1, 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 137700,00 грн.;

- абз. а) п. 198.1, 198.3 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ на суму 58140,00 грн.

16.06.2017 р. відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 на суму 145800,00 грн. з податку на прибуток (137700,00 грн. з податкового зобов’язання та 8100,00 зі штрафних (фінансових санкцій) і № НОМЕР_2 на суму 72675,00 грн. з ПДВ (58140,00 грн. з податкового зобов’язання та 14535,00 грн. зі штрафних (фінансових) санкцій) (т. 1 а. с. 9-12).

З наданих сторонами матеріалів суд встановив, що підставою для нарахування позивачу податкового зобов’язання стали висновки про нереальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 і ТОВ "Нокс-2".

Так, з ФОП ОСОБА_1 позивач уклав договір про надання маркетингових послуг від 01.03.2015 р. (т. 1 а. с. 7-8). Сторони підписали акти прийому-здачі виконаних робіт з додатками (т. 2 а. с. 12-85).

З ФОП ОСОБА_2 позивач уклав договір про надання інформаційно-консультаційних послуг від 01.03.2015 р. (т. 2 а. с. 208). Сторони підписали акти здачі-приймання робіт з додатками (т. 2 а. с. 213-278).

З ФОП ОСОБА_3 позивач уклав договір надання інформаційно-консультаційних послуг з питань інформатизації від 01.03.2015 р. (т. 2 а. с. 86-87). Сторонами підписані акти наданих послуг з додатками (т. 2 а. с. 91-207).

З ФОП ОСОБА_4 позивач уклав договір про надання юридичних послуг від 01.04.2015 р. (т. 3 а. с. 1-2). Сторони підписали акти надання послуг з додатками (т. 3 а. с. 7-207).

По зазначеним вище контрагентам в акті перевірки відповідач посилається на відсутність вказівки на місце та обсяги наданих послуг в актах виконаних робіт. Не наведено, як саме в процесі надання послуг проведено певну роботу, як замовник може використати та як фактично використав у господарській діяльності інформацію. Акти виконаних робіт не містять конкретної інформації щодо сутності наданих послуг. З аналізу договір з ФОП ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 встановлено, що виконання умов договорів неможливе без фактичного перебування на території торгових точок, доказів чого не надано. По ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4 не зазначено, в яких саме органах представлялись інтереси позивача, яким чином проводилось консультування, які документи підготовлені. ФОП ОСОБА_4 сплачено 45000,00 грн. гонорару за оскарження податкового повідомлення-рішення на суму 25000,00 грн., що є неспівмірним. Вказані ФОП не мали найманих працівників та не укладали цивільно-правові договори. Таким чином, відповідач дійшов висновку про безпідставне документальне оформлення господарських операцій з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, реальність здійснення яких перевіркою не встановлено.

Суд погоджується з позицією відповідача з огляду на те, що в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Доктрина ділової цілі ("business purpose doctrine") вперше була застосована у справі Gregory v. Helvering, де Верховний суд США постановив, що будь-яка угода, вчинена із податковими мотивами (tax-motivated transaction) повинна мати ділову мету. Доктрина ділової мети застосовується в межах доктрини економічної сутності ("economic substance doctrine"), сутність якої полягає в тому, що суд вправі відмовити платнику у наданні податкової вигоди, якщо операція, що вчиняється не призводить до інших, крім зниження податкового тягаря, змін економічного стану платника ("economic position").

Доктрина знайшла своє відображення і в судовій практиці Європейського Суду (справа Halifax v. Commissioners, Case C-255/02 ("Halifax"). До Європейського Суду Справедливості справа була передана судовою установою Великобританії, не впевненою у вірному застосуванні положень Шостої директиви ЄС, що регулювала на той час справляння ПДВ. Суд, розглядаючи справу, прийшов до таких висновків: мотив вчинення угод не має значення для визначення того, чи є угода "реалізацією товарів і послуг" або "економічною діяльністю" в розумінні Шостої Директиви; Шоста Директива не допускає вирахування вхідного ПДВ, якщо відповідна угода являє собою "недобросовісну практику" ("abusive practice"); якщо має місце "недобросовісна практика", угоди переглядаються для її виключення, а ПДВ обраховується відповідно до переглянутого варіанту угод. "Недобросовісна практика" має місце, якщо одночасно виконані дві умови: угоди призводять до одержання податкової вигоди, надання якої суперечить меті податкового законодавства; низкою об'єктивних факторів підтверджується, що істотною метою угод є одержання податкової вигоди.

З наданих суду документів щодо маркетингових, інформаційно-консультаційних та юридичних послуг вбачається, що вони спрямовані на отримання податкової вигоди. Так, позивач надав суду штатний розпис на 01.02.2015 р., з якого судом встановлено, що в складі товариства діє відділ маркетингу (2 особи) та аналітичний відділ (10 осіб). Позивач не надав обґрунтувань щодо доцільності залучення сторонніх суб’єктів підприємницької діяльності для виконання робіт, які б мали виконуватись працівниками товариства. Додатками до актів виконаних робіт в основному є роздруківки з мережі Інтернет. Відсутність ділової мети очевидно вбачається також з факту сплати 45000,00 грн. гонорару за оскарження податкового повідомлення-рішення на суму 25000,00 грн. Крім того, жодним чином не обґрунтованою є ціна за надані послуги по кожному ФОП у розмірі 15000,00 грн. щомісяця незалежно від обсягу виконаних робіт.

Вказане вище в сукупності не дає суду підстав для висновку про фактичне надання ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 маркетингових, інформаційно-консультаційних та юридичних послуг, а також про необхідність замовлення таких послуг та їх фактичне використання в господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим податкове повідомлення-рішення 16.06.2017 р. № НОМЕР_1, яким позивачу донараховано податкове зобов’язання та штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_4

ТОВ "Нокс-2" поставляло позивачу овочі, фрукти та ягоди згідно умов договору поставки від 01.05.2015 р. № 89/15 (т. 4 а. с. 1-8). Позивач надав суду видаткові накладні, товарно-транспортні накладні (т. 4 а. с. 20-241).

До перевірки договір з ТОВ "Нокс-2" позивач не надав, однак відповідачем досліджувалися видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні. В останніх не зазначено чіткої адреси пунктів навантаження, що не дає встановити місце навантаження ТМЦ. У видаткових накладних не зазначено відповідальну особу та реквізити довіреності на отримання товару. З аналізу баз даних відповідач встановив, що за ТОВ "Нокс-2" не зареєстровано основних засобів. Не надано сертифікати якості, посвідчення якості тощо. За жовтень 2015 р. контрагентами-постачальниками ТОВ "Нокс-2" поставлені товари, відмінні від поставлених в подальшому позивачу. Викладене стало підставою для висновків відповідача про нереальність поставки товарів від ТОВ "Нокс-2" на адресу позивача.

З даного приводу суд зазначає, що можливе порушення податкового законодавства контрагентом позивача не означає "автоматичного" порушення вимог податкового законодавства самим позивачем. У позивача відсутній обов’язок і можливості перевіряти добросовісність своїх контрагентів. Ст. 61 Конституції України задекларовано індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Вищий адміністративний суд України (постанови від 14.11.2012 р. по справі № 2а-9864/11/2670; від 19.02.2013 р. по справі № 2а-6067/11/1470) зазначає, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.

У своєму листі від 02.06.2011 р. № 11/13-11 Вищий адміністративний суд України роз'яснив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

На час здійснення зобов’язань перед позивачем ТОВ "Нокс-2" було належним чином зареєстроване. Первинні документи, підписані сторонами договірних відносин, оформлені належним чином. Недоліки в їх оформленні не можуть бути беззаперечною підставою нереальності господарських операцій. Представник позивача пояснив, що ТОВ "Нокс-2" придбало товар на ринках, вирощений фізичними особами, що є причиною відсутності сертифікатів якості. Придбаний у ТОВ "Нокс-2" товар позивач у повному обсязі оприбуткував, на доказ чого надав оборотно-сальдову відомість. Відповідачем не проводилась перевірка ТОВ "Нокс-2", а висновки про неможливість виконання договірних зобов’язань, які ґрунтуються лише на інформації з баз даних, є безпідставними.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 зазначеного вище Закону визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивач надав суду докази реальності господарських операцій з ТОВ "Нокс-2". Вказані документи оформлені належним чином та підтверджують фактичних рух товарів та послуг від контрагента-постачальника до позивача. Позивач не зобов’язаний та взагалі позбавлений можливості перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд вважає протиправним податкове повідомлення-рішення 16.06.2017 р. № НОМЕР_2, що є підставою для його скасування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 3364,27 грн., відтак, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає 1090,13 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 16.06.2017 р. № НОМЕР_2.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 39394277) судовий збір у сумі 1090,13 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Ритейл Д" (ідентифікаційний код 39393873).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі 31.01.2018 р.

Суддя Н.В. Лісовська