Ухвала суду № 71909115, 31.01.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/5254/17

Провадження № 2/760/3039/18

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді - Лазаренко В.В.

з участю секретаря - Каліщук М.В.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКАР УКРАЇНА" про передачу на розгляд до іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКАР УКРАЇНА" про захист прав споживача та визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

20.03.2017 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом в якому просить визнати недійсним договір фінансового лізінгу № 464 від 27.02.2017 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "ЄВРОКАР УКРАЇНА" та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 29`500 гривень.

19.09.2017 відповідач подав суду заяву про передачу справи на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва за підсудністю за місцезнаходженням відповідача, посилаючись на те, що відповідач знаходиться в Дарницькому районі м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 57, офіс 57/1.

Відповідач також зазначив в своєму клопотанні, що на думку відповідача, Солом`янський районний суд м. Києва є неповноважним судом та не може розглядати дану справу, оскільки предметом позову в даному випадку є стягнення коштів на підставі визнання договору недійсним у зв'язку з тим, що договір не посвідчений нотаріально і умови правочину є несправедливими. Таким чином, позивач звертаючись до суду з позовом про захист прав споживачів зазначає у позовній заяві підстави, які взагалі не стосуються законодавства про захист прав споживачів. До того ж, дані вимоги позивачем не обґрунтовані.

31.01.2018, в судовому засіданні, представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти заявленого клопотання, просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позов ОСОБА_2 в частині визнання недійсним договору фінансового лізінгу № 464 від 27.02.2017 обґрунтовано, між іншим, тим, що умови оспорюваного договору є несправедливими (ч. 2 ст. 18, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів») до умов договору, зокрема до ціни, включено витрати, які споживач не повинен нести ( п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

31.01.2018, в судове засідання, представник відповідача не з`явився. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки 31.01.2018 суд до відома не поставив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, дослідивши заяву відповідача та матеріали справи, які стосуються заявленого клопотання, заслухавши думку представника позивача, дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Судом встановлено, що 20.03.2017 позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ЄВРОКАР УКРАЇНА" в якому просить визнати недійсним договір фінансового лізінгу № 464 від 27.02.2017 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "ЄВРОКАР УКРАЇНА" та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 29500 гривень.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, між іншим посилається на порушення його прав як споживача послуг. Зокрема позивач зазначив, що умови оспорюваного договору є несправедливими (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), а саме: - в договорі відсутні будь-які положення щодо відповідальності Лізінгодавця та Продавця за невиконання умов договору в тому числі поставки самого предмету лізінгу; - договором не встановлено права споживача на одержання компенсації від Лізінгодавця у разі розірвання або невиконання ним договору; договором передбачено надання продавцю (виконавцю) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції (роботи, послуги) у разі розірвання договору з ініціативи продавця) виконавця, виробника (п. 12.1 Договору) та інше. Посилається також на те, що до умов договору, зокрема до ціни, включено витрати, які споживач не повинен нести ( п. 17 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до ст. 27 ЦПК України Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Разом з цим, ст. 28 ЦПК України визначена підсудність справ за вибором позивача.

Так, відповідно до п. 5 ст. 28 ЦПКУ позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Аналогічні норми діяли і на момент подачі позовної заяви (20.03.2017, ч. 2 ст. 109 та п. 5 ст. 110 ЦПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду, суддею було враховано, що позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживача. Зазначений висновок випливає з предмету та підстав позову.

До того ж, встановлено, що позивач має зареєстроване місце проживання на території Солом`янського району м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 3, що підтверджується копією паспорту, яку позивач додав до позовної заяви.

За таких обставин на час відкриття провадження і на даний час суд дійшов висновку про те, що провадження у справі 03.05.2017 було відкрито з дотриманням правил підсудності. Вказані обставини існують і на даний час.

Враховуючи обставини викладені вище, предмет та підстави позову, обставини на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд вважає, що відсутні підстави для передачі справи на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача, оскільки справа підсудна Солом`янському районному суду м. Києва за правилами альтернативної підсудності, визначеної ч. 5 ст. 28 ЦПК України, як відкрита за позовом про захист прав споживача.

Твердження відповідача про те, що позивач звертаючись до суду з позовом про захист прав споживачів зазначає у позовній заяві підстави, які взагалі не стосуються законодавства про захист прав споживачів, суд оцінює критично, оскільки позивач в позові зазначив не одну, а декілька підстав якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, серед яких є і така підстава як укладення оспорюваного договору з порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання відповідача на те, що форма і зміст позову не містить відомостей про те, яке право позивача як споживача порушено, коли і в чому це виявилося та інше, не може бути підставою для передачі справи до іншого суду, оскільки позовна заява містить обґрунтування позову, зокрема і з посиланням на Закону України «Про захист прав споживачів», в формі і в обсягу, які визначив позивач звертаючись до суду з позовом, оскільки саме він наділений таким правом. Достатність цих підстав та обґрунтування буде вирішуватися судом під час ухвалення остаточного рішення у справі і на даний час суд не має права робити будь-які висновки з цього приводу.

Враховуючи обставини наведені вище, суд дійшов висновку про те, що клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до іншого суду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 27, 28 ч. 5, ст. 31 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКАР УКРАЇНА" про передачу на розгляд до іншого суду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОКАР УКРАЇНА" про захист прав споживача та визнання договору недійсним.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В.Лазаренко