Постанова № 71908525, 08.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 грудня 2017 року № 826/8533/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Артем-Банк» Луньо Іллі Вікторовича Фонд гарантування вкладів фізичних осіб прозобов'язати вчинити дії ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Артем-Банк» Луньо Іллі Вікторовича (далі по тексту - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в якому просить суд:

- зобов'язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Артем-Банк» Луньо Іллю Вікторовича включити ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію про ОСОБА_1, як вкладника АТ «Артем-Банк» за договором банківського вкладу (депозиту) «Щаслива дюжина» №141 від 26.10.2016.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2017 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що жодних підстав визначених в статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», внаслідок яких правочин позивача з АТ «Артем-Банк» можна вважати нікчемним, не має, відсутні будь-які підстави для відмови у відшкодуванні позивачу коштів, внаслідок чого у позивача наявний обов'язок щодо включення позивача до переліку рахунків вкладників АТ «Артем -Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Представник відповідача через канцелярію суду подав заперечення в яких зазначив, що позивачем готівкові кошти в касу відділення АТ «Артем-Банк» №213 не вносились. Відповідачем виявлено ознаки нікчемності правочину передбаченого пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», банк уклав правочин, умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами. В задоволені позову просив відмовити.

Представником третьої особи через канцелярію суду 03.08.2017 подано пояснення в яких зазначено, що рішення про віднесення правочинів до категорії нікчемних приймається з урахуванням всіх обставин, що мають значення для такого рішення. Також представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом, відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009.

Представником позивача через канцелярію суду 02.08.2017 подано заяву про здійснення судового розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ «Артем-Банк» (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Щаслива Дюжина» №141 в національній (іноземній) валюті без права поповнення (з сплатою процентів по закінченню строку) та з можливістю пролонгації (з достроковим розірванням договору) від 26.10.2016, за умовами якого банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 та приймає вклад 80 000,00грн.в термін до 26.10.2016 зі сплатою проценту в розмірі 16,10% річних.

Згідно з квитанцією від 26.10.2016 №265_5 позивач поповнив свій рахунок на 80000,00грн., призначення платежу: внесення коштів на депозитний рахунок, згідно договору банківського вкладу (депозиту)№141 від 26.10.2016.

Разом з тим, на підставі рішення Правління Національного банку України №416-рш/БТ від 15.11.2016 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АРТЕМ-БАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №2447 від 16.11.2016 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «АРТЕМ-БАНК» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 16.11.2016 до 15.12.2016 включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «АРТЕМ-БАНК», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Луньо І.В. на один місяць з 16.11.2016 до 15.12.2016 включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №492-рш від 15.12.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «АРТЕМ-БАНК» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №2857 від 16.12.2016, «Про початок процедури ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АРТЕМ-БАНК» з 16.12.2016 до 15.12.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «АРТЕМ-БАНК» визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Луньо Іллі Вікторовича строком на два роки з 16.12.2016 до 15.12.2018 включно.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №2229 від 31.05.2017 про зміну уповноваженої особи Фонду, якій делеговано повноваження ліквідатора АТ «АРТЕМ-БАНК». Відповідно до зазначеного рішення повноваження ліквідатора АТ «АРТЕМ-БАНК» визначені Законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, делеговано начальнику відділу запровадження планів врегулювання неплатоспроможності банків Шевченку Андрію Миколайовичу з 07.06. 2017.

Повідомленням Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «АРТЕМ-БАНК» Луньо Іллі Вікторовича №153 від 23.01.2017 адресованого позивачу, повідомлено, що на підставі пунктів 1, 2, 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визнано нікчемним правочин щодо набуття зобов'язань АТ «АРТЕМ-БАНК» перед ОСОБА_1 шляхом оформлення документів та внесення записів до АБС (автоматизованої системи банку) про операцію по внесенню 26.10.2016 ОСОБА_1 готівкових коштів в сумі 80 000,00грн. через касу банку на депозитний рахунок НОМЕР_1 без фактичного внесення готівкових коштів в касу банку.

Позивач вважає протиправними рішення відповідачів щодо його не включення в реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат ПАТ «Артем-Банк» за рахунок Фонду, оскільки вони суперечать вимогам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та порушують право на отримання гарантованої суми вкладу.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до адміністративного суду.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Стосовно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постановах від 16.02.2016 у справі №21-4846а15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, щодо того, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, суд зазначає наступне.

Так, згідно з частиною першою статті 244І Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частиною першою статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, суд вважає за доцільне та необхідне відступити від правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України виходячи із нижче викладених мотивів.

Висновок Верховного Суду України у зазначеній постанові зводиться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на вищевказані спірні правовідносини, які врегульовані нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Проте, проаналізувавши положення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд приходить висновком, що ним регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку господарського судочинства.

Однак, суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі вирішуються спірні відносини в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вказаний Закон є спеціальним, яким в свою чергу врегульовано правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України (статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Системний аналіз положень вищезазначеного Закону дає підстави суду дійти до висновку, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури передбаченої Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Зокрема, в силу положень статті 7 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.

Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин в частині задоволення кредиторських вимог в силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство в Господарському суді.

Натомість, у даному випадку, ліквідація банку, здійснюється на підставі Постанови Правління Національного банку України в рамках Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», яким в свою чергу не передбачено порушення справи про банкрутство в Господарському суді, а тому в даному випадку застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин не підлягає і, як наслідок, відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі чи закриття провадження у справі з підстав непідсудності.

Суд вважає за необхідне окремо зазначити, що правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.

Враховуючи усе вищезазначене, суд приходить до висновку, що за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим.

Відповідно до частини 1статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини 1 статті 26 цього Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно частин 1, 2, 3, 6 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»

Пунктами 2, 3 Розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 (далі - Положення в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Згідно з частиною 5 статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

З аналізу викладених норм слідує, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає декілька етапів, а саме: складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру та його затвердження.

Згідно з статтею 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зобов'язує уповноважену особу Фонду сформувати, зокрема, два переліки: 1) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; 2) вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини 4 статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини 2 та пункту 1 частини 4 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Так, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №826 від 26.05.2016 затверджено Порядок виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення (далі - Порядок № 826).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 826 протягом дії тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.

Як встановлено пунктами 1 та пунктами 2 розділу ІІ Порядку № 826 протягом трьох робочих днів з дати запровадження Фондом тимчасової адміністрації Уповноважена особа Фонду розпочинає перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації у банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Уповноважена особа Фонду забезпечує ефективний та ґрунтовний аналіз всіх документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), а також проведення неупередженого дослідження наявних доказів, які мають підтвердити правомірність або неправомірність їх вчинення (укладення).

Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія) (п.3 розділу ІІ Порядку № 826).

Перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.

Таким чином, перевірка правочинів проводиться до прийняття рішення про початок процедури ліквідації банку. У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.

При цьому, пунктом 6 розділу ІІ Порядку визначено, що обов'язково підлягають перевірці правочини (договори), вчинені (укладені) після прийняття постанови Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних та/або запровадження обмежень, які відповідають одному з таких критеріїв: вчинені (укладені) в порушення обмежень, встановлених Національним банком України; вчинені (укладені) шляхом перерахування коштів з рахунків юридичних осіб на рахунки фізичних осіб; вчинені (укладені) на користь третьої особи; призначенням платежу за якими було надання фінансової допомоги, повернення фінансової допомоги, надання позики, повернення позики, дарування, виконання угоди про поділ майна. Про всі випадки виявлення операцій з таким призначенням платежу Уповноважена особа Фонду повідомляє контролюючі органи не пізніше десяти робочих днів з дня виявлення таких операцій; вчинені (укладені) без фактичного внесення/отримання готівкових грошових коштів через касу банку; вчинені (укладені) без очевидної законної мети або за відсутності очевидного економічного сенсу.

Таким чином, у розумінні положень Порядку №826 договір банківського вкладу (депозиту) «Щаслива Дюжина» №141 в національній (іноземній) валюті без права поповнення (з сплатою процентів по закінченню строку) та з можливістю пролонгації (з достроковим розірванням договору) від 26.10.2016 не можна вважати таким, що підпадає під перелік договорів, перевірка яких здійснюється обов'язково, оскільки він укладений до прийняття рішення про запровадження тимчасової адміністрації, тобто до 16.11.2016.

При цьому, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини, викладену в пункті 50 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», в якому ЄСПЛ зокрема зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.

У розумінні статті 177 Цивільного кодексу України грошові кошти позивача є об'єктом його майнових прав, відтак, ці права відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, практики ЄСПЛ та статті 41 Конституції України є непорушними до тих пір, доки, на думку суду, не буде досягнуто справедливого балансу між порушенням таких прав та суспільним інтересом.

В той же час, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено існування вказаного балансу та відсутність майнових прав позивача на кошти, що є предметом даного спору. Позаяк, матеріали справи містять докази внесення коштів на рахунок позивача у готівковій формі, що підтверджується квитанцією № 265_5 від 26.10.2016 та на думку суду, є беззаперечним доказом реальності укладеного правочину.

Жодних підстав визначених статтею 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб внаслідок яких правочини позивача з АТ «Артем-Банк» можна вважати нікчемним - суд не вбачає, доказів наявності таких підстав суду не надано. А отже, відсутні і будь-які підстави для відмови у відшкодування позивачу коштів, внаслідок чого у відповідача наявний обов'язок щодо включення позивача до переліку вкладників АТ «Артем-Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Факт визнання правочину нікчемним є похідним від дій уповноваженої особи Фонду, направлених на встановлення ознак нікчемності правочину.

«Віднесення правочину до категорії нікчемних» по суті є встановленням ознак нікчемності, про які йдеться в пунктах 1 - 9 частини третьої статті 38 Закону.

Таким чином, визнання дій уповноваженої особи Фонду щодо віднесення правочину до категорії нікчемних є тим способом захисту, який повністю поновить порушені права позивача.

Враховуючи викладене суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог в частині визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Артем-Банк», щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників

Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Фактично суд зв'язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини 2 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а тому її протиправно не був включено до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів. Отже, дії Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є протиправними.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69-71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного «Артем-Банк» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Акціонерного товариства «Артем-Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Артем-Банк» Шевчука Андрія Миколайовича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників Акціонерного товариства «Артем-Банк», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу (депозиту) «Щаслива Дюжина» №141 в національній (іноземній) валюті без права поповнення (з сплатою процентів по закінченню строку) та з можливістю пролонгації (з достроковим розірванням договору) від 26.10.2016.

4. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Артем-Банк» Шевчука Андрія Миколайовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування на підставі договору банківського вкладу (депозиту) «Щаслива Дюжина» №141 в національній (іноземній) валюті без права поповнення (з сплатою процентів по закінченню строку) та з можливістю пролонгації (з достроковим розірванням договору) від 26.10.2016 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судові витрати в сумі 640,00 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук