Ухвала суду № 71907760, 29.01.2018, Львівський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 січня 2018 року № 813/4384/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Москаля Р.М., розглянув в порядку письмового провадження питання про завершення підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 1494 про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

30.11.2017 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини 1494 про визнання протиправними дій з вимогою визнати протиправними дії посадових осіб Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) щодо позбавлення ОСОБА_1 можливості отримати відомості про дохід для внесення в декларацію, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

На стадії підготовчого провадження суд за участі позивача та представника відповідача провів підготовче засідання та з'ясовував питання про зміст та підстави позовних вимог, заперечень на позов, коло учасників справи тощо. В підготовчому засіданні двічі оголошувалася перерва - для надання учасникам справи можливості уточнити їх позиції та підготувати відповідні письмові заяви (як по суті спору, так і процесуального характеру).

22.12.2017 позивач подав заяву з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнання протиправними дій начальника Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України полковника Говорущака Ігоря Андрійовича щодо позбавлення можливості ОСОБА_1 отримати відомості про дохід для внесення в декларацію, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

В підготовчому засіданні на уточнюючі запитання головуючого судді щодо змісту та підстав таких позовних вимог ОСОБА_1 пояснив таке: 10.02.2017 він звернувся до начальника Мостиського прикордонного загону із заявою про звільнення з посади заступника начальника команди воєнізованої охорони 13.03.2017 за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 КзПП. З 13.02.2017 по 13.03.2017 позивач перебував у відпустці, 18.02.2017 поїхав за кордон та з об'єктивних причин зміг повернутися в Україну лише 24.04.2017. Наказ про його звільнення керівник видав 13.03.2017. Позивач стверджує, що керівник повинен був видати цей наказ завчасно, бажано одразу після 10.02.2017, або хоча за кілька днів до 13.03.2017, - оскільки ОСОБА_1 для вчасного подання декларації до 13.03.2017 потрібні були відомості про його дохід за період з 01.01.2017 по дату звільнення (13.03.2017).

Відповідач звертався до суду з клопотанням про залишення позову без розгляду. Позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду. В процесі заслуховування позиції сторін щодо цього питання суд з'ясував, що ОСОБА_1 не є військовослужбовцем, а працював в Мостиському прикордонному загоні на підставі безстрокового трудового договору. В місцевому загальному суді розглядається кілька трудових спорів за його позовами до Мостиського прикордонного загону щодо підстав звільнення, затримки при розрахунку, стягнення шкоди тощо. Оскільки з'ясувалося, що позивач до звільнення не проходив публічну службу, суд поставив на обговорення питання щодо юрисдикції адміністративного суду розглядати цей спір та витребував у відповідача документи з особової справи ОСОБА_1.

Представник відповідача в продовженому 29.01.2018 підготовчому засіданні просив суд не розглядати заяву відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки цей спір не є публічно-правовим, тому провадження у цій справі слід закрити. В заяві вказав, що ОСОБА_1 був працівником команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності Мостиського прикордонного загону та перебував у трудових відносинах з військовою частиною 1494, а його діяльність не підпадає під ознаки публічної служби. Тому спір щодо дій роботодавця при прийнятті наказу про звільнення працівника випливає з трудових правовідносин та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Просив суд завершити підготовче провадження в порядку письмового провадження.

В продовжене 29.01.2018 підготовче засідання позивач не прибув. 19.01.2018 подав в канцелярію суду клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки перебуває в довгостроковому відрядженні. На підтвердження цієї обставини долучив до клопотання строковий трудовий договір, укладений 07.12.2017 з підприємством, зареєстрованим в Республіці Польща, строком до 14.05.2018. Суд це клопотання відхилив та ухвалив завершувати підготовче провадження без позивача. Приймаючи це рішення суд врахував, що: - позивач 28.12.2017 (коли строковий трудовий договір від 07.12.2017 вже діяв) особисто був в засіданні та не заперечував щодо запропонованої судом проведення засідання; - позиція позивача суду зрозуміла, оскільки суд двічі заслуховував його доводи; - розумні строки для розгляду цієї справи спливають; - питання щодо юрисдикції цього спору ставилося судом ще 28.12.2017, тому позивач мав досить часу для подання письмових пояснень з цього приводу. Тому неявка позивача за таких обставин не перешкоджає суду завершити підготовче провадження та прийняти одне з рішень, передбачених частиною другою статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України.

При прийнятті судового рішення суд враховує таке:

ОСОБА_1 з 07.06.2010 працює в Мостиському прикордонному загоні на умовах безстрокового трудового договору (а.с.64-65). З 06.03.2012 працював на посаді заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності Мостиського прикордонного загону (а.с. 71).

Згідно з посадовою інструкцією заступника начальника окремої команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності штабу, такий призначається на посаду наказом начальника прикордонного загону і звільняється з посади відповідно до укладеного трудового договору та Кодексу законів про працю (а.с. 66-69).

Відносини між працівниками команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності Мостиського прикордонного загону та Мостиським прикордонним загоном (військова частина 1494) регулюються Кодексом законів про працю України та Положенням про воєнізовану охорону Державної прикордонної служби України (далі - ВОРОХ), яке затверджене Наказом Міністерства внутрішніх справ України 26.05.2015 № 612 (а.с. 76-82).

Відповідно до пункту 4 розділу 1 цього Положення на підрозділи ВОХОР Держприкордонслужби покладаються завдання:

- охорона та оборона об'єктів органів Держприкордонслужби;

- охорона військових містечок, адміністративних будівель та об'єктів органів Держприкордонслужби;

- несення служби на КПП органів Держприкордонслужби;

- несення служби в парках.

Відповідно до пункту 3 розділу 2 Положення прийняття громадян на роботу до підрозділів ВОХОР здійснюється відповідно до вимог Кодексу законів про працю України та цього Положення. Особовий склад підрозділів ВОХОР призначається на посади (звільняється з посад) начальником органу Держприкордонслужби відповідно до вимог чинного трудового законодавства України (пункт 7 розділу 2 Положення).

Отже, позивач перебував у трудових відносинах з військовою частиною 1494 і його посада/діяльність не підпадає під ознаки публічної служби. Робота позивача в команді воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності Мостиського прикордонного загону не є проходженням публічної служби в розумінні КАС України.

10.02.2017 року ОСОБА_1 написав заяву про звільнення за власним бажанням згідно з частиною третьою статті 38 Кодексу законів про працю (а.с. 7).

З 13.02.2017 по 13.03.2017 ОСОБА_1 перебував у черговій відпустці на підставі наказу від 27.01.2017 (а.с.71).

З 18.02.2017 по 24.04.2017 ОСОБА_1 перебував за кордоном України (а.с.45).

Наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (Мостиського прикордонного загону) від 13.03.2017 № 23-ОС «По працівникам. Про звільнення» ОСОБА_1, заступника начальника команди воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності звільнено 13.03.2017 за власним бажанням, ст. 38 КЗпП; підстава: заява від 10.02.2017 (а.с. 72).

ОСОБА_1 ознайомився з наказом про звільнення він ознайомився 25.04.2017, коли прибув в управління Мостиського прикордонного загону та зібрав відомості для заповнення декларації, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями та подав декларацію на сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Щодо ОСОБА_1 склали протокол про адміністративне правопорушення, питання про притягнення до адміністративної відповідальності розглядалося судами (а.с.10-14, 22-32). Ці обставини безпосередньо не стосуються предмету спору та не потребують дослідження в цій справі, - такі лише пояснюють мотиви звернення ОСОБА_1 з цим позовом.

Отже, в цій справі позивач оскаржує дії свого колишнього керівника (Мостиського прикордонного загону) «щодо позбавлення можливості отримати відомості про дохід для внесення в декларацію, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями». Як з'ясував суд, протиправність дій керівника працедавця полягає, як стверджує позивач, в тому, що прийняття наказу про звільнення в останній день роботи перешкодило ОСОБА_1 завчасно отримати необхідні йому відомості про дохід, отриманий станом на дату звільнення. Позивач наполягає, що працедавець повинен був прийняти такий наказ завчасно, а не 13.03.2017. Отже, спір по суті стосується дати прийняття наказу про звільнення, а мотиви звернення до суду з цим позовом позивач пов'язує з наслідками, яких він надалі зазнав через несвоєчасне подання декларації про дохід, отриманий за період з 01.01.2017 по 13.03.2017.

Суд також з'ясував, що в провадження Мостиського районного суду Львівської області перебуває справа № 448/886/17 за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн. (а.с. 73) та справа № 448/849/17 за позовом ОСОБА_1 до Мостиського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 1494) про зміну формулювання звільнення та виплати вихідної допомоги (а.с. 74).

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1,2 частини першої статті 4).

Позивачем в адміністративній справі як правило є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а відповідачем - суб'єкт владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; пункти 7-9 частини першої статті 4).

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (пункт 2 частини 1 статті 19 КАС України).

Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Як вже встановив суд, позивач перебував з військовою частиною 1494 у трудових відносинах і його посада/діяльність не підпадають під ознаки публічної служби, оскільки робота в команді воєнізованої охорони відділу організації повсякденної діяльності Мостиського прикордонного загону не є проходженням публічної служби в розумінні КАС України. Позивач також не піднімає жодного питання реалізації начальником Мостиського прикордонного загону владних управлінських функцій в сфері публічно-правових відносин. За таких обставин цей трудовий спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, відтак суд на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України повинен закрити провадження у цій справі.

Згідно з частиною 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Відтак, з цим позовом позивачу потрібно звернутись до місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Частиною другою статті 238 КАС України визначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За подання даного позову ОСОБА_1 сплатив судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень згідно квитанції № 0.0.905681586.1 від 30.11.2017. З огляду на судове рішення про закриття провадження у справі, сплачений за його подання судовий збір слід повернути позивачу.

Керуючись ст.ст. 132, 238, 241, 248, 256, 294, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 1494 про визнання протиправними дій.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) шістсот сорок гривень судового збору, сплаченого згідно квитанції №0.0.905681586.1 від 30.11.2017.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд у п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.

Суддя Москаль Р.М.