Рішення № 71907248, 23.01.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 р. Справа№805/4043/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Олішевська В.В., при секретарі судового засідання Смаль О.В., розглянувши у загальному позовному провадженні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» м. Торецьк

до відповідача: Головного управління ДФС у Донецькій області

про: скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю -179-23 від 07 серпня 2017 року на суму 63762,71 грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довір.,

від відповідача: ОСОБА_2 - за довір.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» м. Торецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю -179-23 від 07 серпня 2017 року на суму 63762,71 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 21 серпня 2017 року на адресу ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» надійшла податкова вимога № Ю-179-23, яка прийнята Головним управлінням ДФС у Донецькій області 07 серпня 2017 року зі сплати заборгованості з єдиного внеску, штрафів, пені станом на 31 липня 2017 року на загальну суму 63762,71 грн. Позивач вважає оскаржувану вимогу необґрунтованою та такою, що не відповідає критеріям правомірності та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до вимог пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» позивач звільняється від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Крім того, позивач зазначає, на виконання вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» останній звернувся до податкового органу з заявою № 12-150 від 07 листопада 2014 року про звільнення від виконання обов’язків щодо сплати єдиного внеску. Також, позивач значив, що ПАТ «ЦЗФ «Дзержинська» знаходить на обліку в контролюючому органі, який розташований на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджений Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р.

Позивач посилається на те, що Донецька торгово – промислова палата надала відповідь позиву № 150/12.1-18-03 від 08 лютого 2017 року про те, що норма ст. 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить обмеження у вигляді обов’язкової наявності форс - мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом ТПП для надання звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відзиву на позовну заяву відповідач посилається на те, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нарахувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Відповідач зазначив, що станом на 31 липня 2017 року за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного внеску становить 63762,71 грн., в зв’язку з чим, відповідачем сформовано податкову вимогу № Ю-179-23 від 07 серпня 2017 року.

Щодо посилання позивача на звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску у відповідності до пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464 до закінчення антитерористичної операції, у тому числі звільнення від сплати єдиного внеску у період з 14 квітня 2014 року по теперішній час, відповідач зазначає, що абз. 2 ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначено, що територія проведення антитерористичної операції – території України, якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де провадилась антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Відповідач зазначає, що розпорядженням від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція». Відповідач зазначає, що на виконання абз. 3 п. 5 ст. 11 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1669 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 05 грудня 2015 року № 1275-р про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність, деякі розпорядження Кабінету Міністрів України, зокрема, розпорядження № 1053-р та № 1079-р. Відповідач звертає увагу на те, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р» діяло з 05 листопада 2014 року по 18 грудня 2015 року, тобто на думку відповідача у цьому періоді затвердженого переліку населених пунктів, на яких здійснювалася антитерористична операція не було. Також, відповідач вважає, що з урахуванням викладених обставин п. 9-3 (п. 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015 року) розділу 8 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» застосовувати як підставу звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування неможливо.

Крім того, відповідач посилається на те, що п. 1 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII до розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VI внесено зміни, зокрема, пункт 9-3 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 9-4. Відповідно до п. 28 Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669-VII. Таким чином, внесені зміни до Закону № 2464 Законом № 1669 втратили чинність згідно із законом № 911-VIII p 01 січня 2016 року.

Також, відповідач посилається на те, що ст. 10 Закону України № 1669 визначено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс - мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстава для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов’язань, є сертифікат Торгово – промислової палати України. Відповідач зазначає, що позивачем відповідного сертифікату отримано не було, та відповідно на момент формування ГК ДФС У Донецькій області податкової вимоги, позивачем не підтверджено належним чином настання обставин непереборної сили (форс - мажору), щодо звільнення від виконання обов’язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, тому контролюючим органом прийнято спірну вимогу у відповідності до вимог законодавства.

Відповідач також зазначив, що платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в фіскальних органах, розташованих на території, де провадилась антитерористична операція або було оголошено військовий чи надзвичайний стан продовжують здійснювати господарську діяльність, нараховувати, обчислювати і сплачувати заробітну плату , то вони зобов’язані виконувати всі функції встановлені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2017 року позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено строк на усунення виявлених недоліків.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено розгляд справи на 03 січня 2018 року.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, яким зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 січня 2018 року призначено розгляд справи у загальному позовному провадженні у підготовче засідання на 23 січня 2018 року.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Публічне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» зареєстровано в якості юридичної особи 09 квітня 2002 року за № 12581200000000165, включено до ЄДРПОУ за № 00176495 та перебуває на обліку в Артемівській об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

07 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу № Ю-179-23 про сплату позивачем заборгованості з єдиного соціального внеску в сумі 63762,71 грн., яка виникла станом на 31 липня 2017 року, до складу якої входить: недоїмка з єдиного внеску у сумі за період з липня 2016 року по липень 2017 року (а.с. 9).

Не погодившись з винесеною вимогою № Ю-179-23 від 07 серпня 2017 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою від 29 серпня 2017 року № 02/91 щодо скасування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

За результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_3 фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 17 жовтня 2017 року № 23230/6/99-99-11-02-02-25, відповідно до якого скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржувана вимога без змін (а.с. 10-12).

Суд зазначає, що позивач не згоден з вимогою відповідача про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 07 серпня 2017 року № Ю-179-23., оскільки відповідно до положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач звільнений від виконання обов’язків, щодо сплати єдиного внеску, отже, саме ця обставина стала підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі по тексту – Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Пунктом 10 зазначеної норми Закону визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Тобто, позивач в розумінні зазначених норм Закону є страхувальником та на нього покладений обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Пунктами 1, 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 9 Закону № 2464 визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Згідно з п. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до контролюючого органу були подані звіти про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з липня 2016 року по липень 2017 року. Відповідно до яких позивачем самостійно визначено до сплати загальну суму страхових внесків за липень 2016 року – 5748,36 грн., за серпень 2016 року – 3426,45 грн., за вересень 2016 року – 6051,31 грн., за жовтень 2016 року – 4856,49 грн., за листопад 2016 року – 4390,37 грн., за грудень 2016 року – 6502,20 грн., за січень 2017 року – 6266,81 грн., за лютий 2017 року – 8046,02 грн., за березень 2017 року – 6628,48 грн., за квітень 2017 року – 8151,52 грн., за травень 2017 року – 6665,75 грн., за червень 2017 року – 7172,24 грн., за липень 2017 року – 8255,53 грн. відповідно (а.с. 90-91, 94-95, 98-99, 102-103, 106-107, 110-111, 114-115, 118-119, 122-123, 127-128, 131-132, 135-136, 138-139).

Отже, визначена у спірній вимозі сума боргу з єдиного внеску у розмірі 63762,71 грн., виникла за позивачем у зв’язку із несплатою останнім в строк, визначений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, самостійно нарахованого єдиного внеску за період з липня 2016 року по липень 2017 року.

Однак, суд зазначає, що згідно з п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Дзержинськ (після перейменування – м. Торецьк), де зареєстрована юридична особа позивача.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року зупинено дію Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва по справі № 826/18327/14 від 26 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року, Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 5 листопада 2014 року визнано нечинним.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України по даній справі зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року до розгляду касаційної скарги Кабінету Міністрів України у Вищому адміністративному суду України.

Крім цього, Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р, яким визнано такими, що втратили чинність Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, у якому, серед інших є м. Дзержинськ (м. Торецьк).

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що Розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року діяло у період з 30 жовтня 2014 року по 4 листопада 2014 року та у період з 2 квітня 2015 року по 27 квітня 2015 року. Аналізуючи наведене, а також беручи до уваги факт прийняття 02 грудня 2015 року Розпорядження № 1275-р, суд зазначає, що станом на час прийняття спірної вимоги факт знаходження у спірний період населених пунктів м. Дзержинськ (м. Торецьк), на території, де проводилась антитерористична операція - є встановленим, чим спростовуються заперечення відповідача з цього приводу.

З огляду на викладене, суд не приймає посилання відповідача на те, що у період з 05 листопада 2014 року по 18 грудня 2015 року не було затвердженого переліку населених пунктів, на яких здійснювалась антитерористична, оскільки вимога відповідача сформована, у зв’язку з несплатою позивачем єдиного внеску за період з липня 2016 року по липня 2017 року, а відповідно 18 грудня 2015 року набрало чинності розпорядження Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Крім того, як вже зазначалося судом, відповідно до п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI, платники єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться/проводилась антитерористична операція - звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. При цьому, достатньою підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивачем направлено заяву від 07 листопада 2014 року за № 12-150 до Артемівської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про звільнення його від виконання обов’язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану (а.с. 18).

Стосовно тверджень відповідача що позивачем не був отриманий сертифікат, суд зауважує, що приписами п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень” Закону № 2464-VI не вимагається надання будь-якого сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин для звільнення платника від сплати ЄСВ – необхідним є подання до органу фіскальної служби лише заяви, складеної в довільній формі. Посилання у вказаному пункті на порядок списання недоїмки, передбачений Податковим кодексом, стосується лише здійснення самої процедури/порядку списання недоїмки (питання щодо чого у межах даної справи не вирішується). У свою чергу підтвердженням існування підстав для звільнення платника від сплати ЄСВ відповідно до зазначеного пункту є виключно знаходження платника на обліку в органах фіскальної служби, що розташовані на території населених пунктів, визначених відповідним переліком, де проходить АТО, та подання таким платником відповідної заяви до контролюючого органу.

Разом із цим, як встановлено під час розгляду справи, ПАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» зверталося до Донецької Торгово – промислової палати з заявою на отримання сертифікату про засвідчення форс – мажорних обставин.

Відповідно до листа Донецької торгово – промислової палати від 08 лютого 2017 року № 150/12.1-18-03 вбачається, що позивачу було відмовлено у видачі сертифікату, а також зазначено про те, що стаття 9-4 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» не містить обмеження у вигляді обов’язкової наявності форс – мажорних обставин, які підтверджуються сертифікатом Торгово – промислової палати для надання звільнення від відповідальності, штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов’язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції (а.с. 13-14).

Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що станом на час прийняття Закону № 911-VIІІ зазначений пункт Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI на підставі Закону України «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 2 березня 2015 року № 219-VIII, мав (та має станом на час розгляду даної справи) нумерацію «9-4», а не «9-3».

Однак, суд зазначає, що а ні Законом № 911-VIІІ, а ні будь-яким іншим законом приписи п. 9-4 Закону № 2464-VI не виключені із цього закону (або змінені) станом на час виникнення спірних правовідносин (та станом на час розгляду даної справи), а тому є чинними.

Суд зауважує, що чинна редакція Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI містить п. 9-4 Прикінцевих та перехідних положень. Відповідно до преамбули Закону № 2464-VI саме цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Таким чином, станом на час розгляду справи, на час прийняття спірної вимоги, приписи Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо звільнення певної категорії платників єдиного внеску від виконання обов'язків, визначених ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону, - чинні, у зв’язку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача з цього приводу.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що відповідачем при формуванні спірної вимоги та направленні її позивачу всупереч приписам абз. 4 п. 9-4 розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464 проігноровано заяви позивача про звільнення його від виконання обов’язків, передбачених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ.

Таким чином, спірна вимога № Ю-179-23 від 07 серпня 2017 року щодо зобов’язання позивача сплатити недоїмку з єдиного внеску в розмірі 63762,71 грн. за період з липня 2016 року по липень 2017року року, є протиправною.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що позивачем строків сплачений єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування відповідно до самостійно визначених грошових зобов’язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, та відповідно на час розгляду справи заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з липня 2016 року по липень 2017 року за відповідачем не обліковується (а.с. 92-93, 96-97, 100-101, 104-105, 108-109, 112-113, 116-117, 120-121, 124-126, 129-130,133-134, 137, 140-141).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується правомірність прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-179-23 від 07 серпня 2017 року в частині 63762,71 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-179-23 від 07 серпня 2017 року прийнята відповідачем необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Дзержинська» м. Торецьк до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю -179-23 від 07 серпня 2017 року на суму 63762,71 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю -179-23 від 07 серпня 2017 року на суму 63762,71 грн. - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № Ю -179-23 від 07 серпня 2017 року на суму 63762,71 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Дзержинська” (85205, Донецька область, м. ТОрецьк, вул. Історична, буд. 11, код ЄДРПОУ 00176495) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті та проголошена вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 23 січня 2018 року в присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови складено та підписано 29 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15-5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Олішевська B.В.