Вирок № 71907140, 30.01.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/59/18 Справа № 701/341/17-к Категорія: ч.2 ст.286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Маренюк В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Дмитренка М. І. Іваненка І. В., Соломки І. А. Єгоровій С. А.з участю прокурораПротас І.О.

захисника Дишлюк С.В.

обвинуваченого ОСОБА_8

потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

представника потерпілих

- адвоката

Цімохи Р.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Протас І.О. на вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 07 червня 2017 року, яким

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель с. Вікторівка, зареєстрований АДРЕСА_1, громадянин України, одружений, пенсіонер, раніше не судимий,

визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбуття основного виду покарання у вигляді позбавлення волі, з іспитовим терміном на три роки і відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано його періодично з"являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати:

- за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу № 4/1800 від 26.12.2016 в сумі 1320,60 грн.;

- за проведення судової автотехнічної експертизи № 4/526 від 20.03.2017 в сумі 703,68 грн.;

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_13 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року 21750 грн.

Вирішено стягувати з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_13 в рахунок відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, щомісячно по 3625 грн. починаючи з 1 травня 2017 року та до досягнення ним повноліття тобто до 28.02.2034 року.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 3088 грн. витрат, пов'язаних з похованням загиблої.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_13 100000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 50000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 25000 грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 25000 грн. моральної шкоди.

Вирішено долю щодо речових доказів у відповідності до вимог ст.100 КПК України,-

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за те, що 01.11.2016, близько 17 години, керуючи автомобілем «FIAT Scudo», реєстраційний номер НОМЕР_1, в порушення вимог п. п. 31.4.5. б), г) Правил дорожнього руху України, експлуатація якого заборонена у зв'язку з встановленням на задню вісь автомобіля шин різних моделей з різними малюнками протектора та на задній лівій шині наявне місцеве пошкодження боковини, в порушення вимог п. п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України (редакція від 14.09.2016), перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння рухаючись зі сторони смт. Маньківка в напрямку с.Вікторівка Маньківського району, будучи засліпленим світлом фар невстановленим розслідуванням автомобілем, в порушення вимог п.п. 2.3. б), 12.3, 19.3. Правил дорожнього руху України, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, в момент виникнення небезпеки для руху, яку він об'єктивно спроможній був виявити, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу, або ж до такої швидкості, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка рухалась в попутному напрямку.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_14, згідно з висновком судово-медичної експертизи від 02.11.2016 № 05-7-02/375, отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної травми голови, грудної клітки: відкритої черепно-мозкової травми без ушкодження кісток черепу з крововиливами під м'які мозкові оболонки, двосторонніх переломів ребер з крововиливами в легеневу тканину, що в своєму перебігу ускладнилась забоєм-розмізченням головного мозку та травматичним шоком від яких загинула на місці пригоди.

Згідно з висновком експерта № 4/526 від 20.03.2017, у даній дорожній обстановці водій автомобіля «FIAT Scudo», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності до вимог п. п. 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху України.

Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «FIAT Scudo » реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_8, а саме вимог п. п. 12.3, 19.3 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілої ОСОБА_14

У поданій на вирок апеляції прокурор Протас І.О. просить вирок скасувати через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_8 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В обґрунтування вимог апеляції зазначає, що суд при призначенні покарання недостатньо врахував, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, цілком усвідомлюючи свій фізіологічний стан, діючи самовпевнено, сів за кермо, піддаючи таким чином, як своє, так і життя інших осіб, у результаті чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_14, в результаті якого вона загинула.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора Протас І.О., яка підтримала вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні з наведених підстав, захисника Дишлюк С.В. та обвинуваченого ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити законне рішення в силі, потерпілих ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9, які відмовилися від поданого ними заперечення на апеляційну скаргу, підтримали позицію прокурора та просили призначити обвинуваченому більш суворе покарання, ніж обрав суд першої інстанції, представника потерпілих - Цімоху Р.Р., який підтримав думку потерпілих, вивчивши матеріали кримінального провадження, і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 370 КПК України рішення суду повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 07 червня 2017 року не в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Так, висновок суду, щодо доведеності вини ОСОБА_8 у злочині, за який його засуджено при обставинах наведених у вироку, ґрунтується на доказах, які досліджені судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України за згодою всіх учасників процесу та ніким в апеляційному порядку не оспорюється.

Дії ОСОБА_8 судом першої інстанції кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого - вірно з чим і погоджується колегія суддів та не ставить під сумнів щодо правильності даної кваліфікації.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційних скарг на вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 07 червня 2017 року в частині доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_8, кваліфікації його дій та оскарження фактичних обставин провадження до апеляційного суду не надходило, то й апеляційний перегляд в цій частині не проводиться.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції не достатньо виконано вимоги статей 50,65,66,67 КК України, внаслідок чого незаконно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки, та на підставі ст.75 КК України звільнено його від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк на три роки.

Колегія суддів вважає, що застосування до обвинуваченого положень ст.75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання в даному випадку є невідповідним тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, наслідкам, які настали внаслідок вчиненого кримінального правопорушення, а саме, смерть ОСОБА_14, у якої залишився малолітній син, та поведінкою обвинуваченого ОСОБА_8, який після скоєного не відшкодував потерпілим матеріальної та моральної шкоди.

Призначаючи покарання ОСОБА_8, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, з врахуванням обставин, що пом'якшують покарання - щире каяття, позитивні характеристики, похилий вік, та обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також позицію потерпілих, які в апеляційній інстанції висловили свою згоду з вимогами апеляційної скарги прокурора, та просили суворо покарати обвинуваченого, оскільки його поведінка після винесення судом першої інстанції вироку є негативною та жодних дій по відшкодуванню завданої шкоди він не вчиняє.

Враховуючи сукупність вищевказаних обставин, дані про особу ОСОБА_8, колегія суддів вважає, що з урахуванням пом'якшуючих обставин та наявністю обтяжуючої покарання обставини, позицію потерпілих, обвинуваченому слід призначити покарання, передбачене у межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів,

Підстав для застосування положень ст. 69 КК України колегією суддів не встановлено.

Згідно ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Відповідно до ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом першої інстанції покарання ОСОБА_8 внаслідок м'якості, а тому вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 07 червня 2017 року підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з винесенням в цій частині нового вироку, яким обрати обвинуваченому ОСОБА_8 більш суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Керуючись статтями 404, 407, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -

з а с у д и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Протас І.О. - задовольнити частково.

Вирок Маньківського районного суду Черкаської області від 07 червня 2017 року скасувати в частині призначеного покарання, ухваливши в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 призначити покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок вступає в законну силу з моменту його проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.

Копію вироку вручити сторонам.

Головуючий :

Судді :