Рішення № 71907078, 30.01.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року № 826/13060/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – ОСОБА_2, про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – ОСОБА_2, у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду міста Києва щодо прийняття 12.10.2017 позовної заяви до Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2017;

- зобов’язати Окружний адміністративний суд міста Києва прийняти позовну заяву від 12.10.2017 у ОСОБА_3;

- зобов’язати Окружний адміністративний суд міста Києва утриматись від протиправних дій і не допускати протиправну бездіяльність відносно позивача у майбутньому.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/13060/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2017 адміністративну справу №826/13060/17 передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

У зв’язку з набранням чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення від 20.12.2017 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки учасники справи не звертались до суду з заявами про призначення судового засідання у справі, розгляд справи здійснювався судом у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.10.2017 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою. Разом з цим, відповідальний працівник апарату суду відмовив у її прийнятті.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що заява, яку надав позивач до служби діловодства суду, була складена у спосіб, що не передбачений чинним законодавством, що об’єктивно унеможливлювало здійснення її прийняття та реєстрації.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

12 жовтня 2017 року ОСОБА_2 у приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києві намагався здати до служби діловодства суду заяву від імені ОСОБА_3, виконану рельєфно-крапковим тактильним шрифтом (шрифтом Брайля).

Окружний адміністративний суд міста Києва у прийнятті та реєстрації заяви ОСОБА_3 відмовив.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою та п'ятою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (тут і далі – у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси; відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» .

Згідно частини першої статті 1 вказаного Закону України, особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Конвенцією ООН про права інвалідів, ратифікованою Верховною Радою України у 2009 році, визначені зобов’язання держави щодо забезпечення людям з інвалідністю нарівні з іншими ефективного доступу до правосуддя, а саме, статтею 13 даної Конвенції передбачено, що держави-учасниці повинні забезпечувати людям з інвалідністю нарівні з іншими ефективний доступ до правосуддя. Щоб сприяти забезпеченню особам з інвалідністю ефективного доступу до правосуддя, держави-учасниці сприяють належному навчанню осіб, які працюють у сфері здійснення правосуддя.

Відповідно до статті 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 9 цього Закону також передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак. Суд створює такі умови, при яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов’язків, передбачених процесуальним законом.

Так, наказом Державної судової адміністрації України 17.12.2013 № 174 затверджено Інструкцію з діловодства в адміністративних судах України, яка регулює правила ведення діловодства в окружних адміністративних судах, порядок роботи з документами з моменту надходження чи створення в суді до знищення в установленому порядку або передачі до державної архівної установи чи архіву суду (далі – Інструкція з діловодства).

Підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 Інструкції з діловодства передбачено, що уся кореспонденція, що надходить до суду, приймається та реєструється службою діловодства (канцелярією). Данна норма є чіткою та безальтернативною та не підлягає розширеному тлумаченню. Під час приймання кореспонденції перевіряється цілісність конвертів або пакетів, відповідність їх адресування.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії позовної заяви, вона містить виконаний звичайним шрифтом надпис - найменування суду до якого вона подається, а саме, Окружний адміністративний суд м. Києва.

Відповідно до пункту 2.1 Інструкції з діловодства, приймання документів безпосередньо від учасників адміністративного процесу та їхніх представників здійснюється щодня у робочий час, відповідно до графіка роботи суду.

На документі, отриманому безпосередньо від учасників адміністративного процесу та їхніх представників, проставляється штамп "Одержано" із зазначенням дати отримання та підпису особи, яка його отримала, і в цей же день документ передається для реєстрації до служби діловодства (канцелярії).

Документи, які надійшли до суду, розподіляються службою діловодства (канцелярією) на позовні заяви, подання, апеляційні та касаційні скарги, заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, справи, додаткові документи, урядові документи, скарги, заяви, пропозиції, звернення громадян тощо.

Документи, що надійшли до суду, реєструються і передаються керівництву для розгляду в день їх надходження (підпункт 2.1.18 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції з діловодства).

Таким чином, уся кореспонденція, що надходить до суду, підлягає прийняттю відповідним працівником апарату суду, після чого така кореспонденція реєструється та передається на розгляд керівництва суду або передається судді для прийняття рішення відповідно до процесуального законодавства.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відмовляючи у прийнятті позовної заяви ОСОБА_3, Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що ідентифікувати поданий документ як позовну заяву або іншу заяву, адресовану суду, з огляду на виконання її шрифтом Брайля, не вбачається за можливе. Інших підстав в обґрунтування правомірності відмови у прийнятті документів, відповідачем не зазначено.

Разом з цим, суд зазначає, що відмова у прийнятті будь-якої кореспонденції з підстав незрозумілості її змісту чи виготовлення відповідної заяви рельєфно-крапковим шрифтом, в основі якого лежить комбінація шести крапок, як Кодексом адміністративного судочинства України так і Інструкцією з діловодства, не передбачено.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність суду, що виразилась у неприйнятті та не реєстрації 12.10.2017, документа, що був поданий від імені ОСОБА_3 до суду.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти позовну заяву від 12.10.2017 у ОСОБА_3, суд зазначає таке.

Вимога про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії може підлягати задоволенню лише у тому випадку, коли обов'язок вчинення таких дій прямо передбачений законодавством або безпосередньо випливає з повноважень відповідача.

Зі змісту статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що способи захисту права є видами матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді, зокрема, щодо визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне, а обраний спосіб захисту права має кореспондувати з характером допущеного порушення права.

Беручи до уваги, що у ході судового розгляду справи встановлено протиправну бездіяльність відповідача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.

Щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача утриматись від протиправних дій і не допускати протиправну бездіяльність у майбутньому, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Таким чином, задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7 “Про судове рішення в адміністративній справі”, у разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Отже зобов'язання, встановлені у резолютивній частині рішення суду, не можуть поширюватись на майбутнє.

За таких обставин вимоги позивача у частині зобов’язання Окружного адміністративного суду м. Києва утриматись від протиправних дій і не допускати протиправну бездіяльність відносно позивача у майбутньому задоволенню не підлягають.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Окружного адміністративного суду м. Києва щодо неприйняття заяви ОСОБА_3 від 12.10.2017 до Окружного адміністративного суду м. Києва, що частково виконана рельєфно-крапковим шрифтом.

Зобов’язати Окружний адміністративний суд м. Києва прийняти заяву ОСОБА_3 від 12.10.2017, що частково виконана рельєфно-крапковим шрифтом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панченко Н.Д.