Постанова № 71905295, 30.01.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року № 559/178/17 м. Рівне

Апеляційній суд Рівненської області в складі колегії суддів:

головуючої судді - Шеремет А.М.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 листопада 2017 року (суддя - Ралець Р.В.) у справі №559/178/17 за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Дубенської міської ради, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К" про визнання нечинним та скасування договору оренди та суборенди земельної ділянки,-

в с т а н о в и л а :

31 січня 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дубенської міської ради, ОСОБА_2, третьої особи, яка не заявляє вимог на предмет спору ТОВ "Епіцентр К" про визнання нечинним та скасування договору оренди та суборенди земельної ділянки.

В заяві про забезпечення позову просить, забезпечити позов, шляхом заборони будь-яким особам здійснювати будівельні роботи на земельній ділянці площею 1.4561га (кадастровий номер НОМЕР_1) несільськогосподарського призначення (землі житлової та громадської забудови) для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, також просить заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки площею, 1.4561 га (кадастровий номер НОМЕР_1) розташованої за адресою: АДРЕСА_1 та об'єктів нерухомості, розташованих на ній.

Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 листопада 2017 року у задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаної ухвали суду через порушення судом норм процесуального права.

Вказує, що у випадку задоволення його позовних вимог всі подальші будівельні роботи, а також проведення будь-яких реєстраційних дій на спірній земельній ділянці та об'єкту, що знаходиться на ній, слід буде вважати незаконними. Усі ці дії створять йому, як позивачу, депутату Дубенської міської ради, представнику територіальної громади м. Дубно, та самій територіальній громаді м. Дубно, додаткові перешкоди для поновлення порушених прав, адже у випадку скасування договору оренди, суборенди і повернення земельної ділянки територіальній громаді виконання судового рішення у даній справі може стати неможливим чи утруднити його виконання.

Просить ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 листопада 2017 року скасувати та задовольнити заяву про забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у цивільній справі за його позовом про визнання нечинним та скасування договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, змін до нього, визнання нечинним та скасування договору оренди та суборенди земельної ділянки. Посилається на те, що у провадженні Дубенського міськрайонного суду Рівненської області знаходиться цивільна справа за його позовом до Дубенської міської ради, ОСОБА_2 про визнання нечинним та скасування договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки, визнання нечинним та скасування договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до положень п.4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9 передбачено, що особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Врахувавши вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, оскільки, застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти невизначеному колу осіб будівельні роботи на земельній ділянці та будь-які реєстраційні дії щодо оспорюваної земельної ділянки, що оскаржуються в межах розгляду даної справи, суперечать нормам цивільного процесуального законодавства, та можуть розцінюватись як втручання суду в діяльність інших осіб, які не є стороною цивільного процесу, вжиття таких заходів забезпечення позову не кореспондується з заявленими позивачем позовними вимогами, які стосуються оскарження договору купівлі-продажу права оренди та договорів оренди та суборенди земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності оскаржуваної ухвали, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення відповідного обґрунтування щодо заявлених вимог, яким суд першої інстанції надав належну оцінку і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена без порушень норм процесуального права, судом в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 274, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, колегія суддів -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення постанови.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови складено 30 січня 2018 року

Головуюча

Судді