Рішення № 71905088, 30.01.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/40/16-ц

2/559/176/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області,

в складі головуючого судді Ралець Р.В.,

при секретарі Протас Ю.В.

розглянувши в судовому засіданні в місті Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, розірвання договору фінансового лізингу стягнення грошових коштів

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, розірвання договору фінансового лізингу,стягнення грошових коштів, сплачених за договором. Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 24 листопада 2015 року між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір №003215 фінансового лізингу. Крім того, 24 листопада 2015 року мною згідно квитанції № ПН 118154 було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 35000 грн. за товар, а саме сільськогосподарську техніку згідно вказаного договору.

02 грудня 2015 року позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про розірвання вказаного договору та повернення сплачених за договором коштів, на що листом від 16 грудня 2015 року отримав відмову, з тих підстав, що згідно ст. 12 п. 12.12. вказаного Договору у випадку розірвання договору Лізингоодержувачем до підписання Акта приймання-передачі предмета Лізингу, Лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання 20% від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія з організацію даного Договору Лізингодержувачу не повертаються.

Вважає, що відмова відповідача у поверненні коштів, сплачених за кредитним договором, порушує його права, як споживача, тому просить стягнути з відповідача на його користь 35000 гривень в рахунок повернення грошових коштів у зв»язку із розірванням договору фінансового лізингу.

Позивач в судовому засіданні частково відмовився від позовних вимог щодо повернення коштів, оскільки останні повернуті відповідачем. В подальшому у судове засідання не з»явився, попередньо подавши до суду заяву, про розгляд справи без його участі, позовні вимоги щодо розірвання договору фінансового лізингу задоволити у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з»явився, попередньо подавши до суду відзив на позов, у якому посилається на те, що Товариство заперечує проти позову і вважає, що він не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 6 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним в цілому.

Відповідно до частини першої статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач стверджує про несправедливість умов Договору.

При цьому позивач не зазначає зміну яких інших положень Договору зумовить визнання недійсними зазначених ним пунктів.

Враховуючи, що договір може бути визнаний недійсним в цілому з підстав несправедливості його умов лише у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, а визнання недійсними зазначених позивачем умов не зумовлює зміну інших умов Договору, вимога позивача про визнання Договору недійсним незаконна.

Аналіз умови Договору свідчить про відсутність дисбалансу договірних прав та обов'язків між його сторонами і про відсутність порушення принципу добросовісності, оскільки у Договорі немає обов'язків позивача, які спричиняють чи могли спричинити шкоду останньому.

Позивач стверджує про обов'язковість нотаріального посвідчення договору. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про нотаріат» та пунктів 1, 2 глави 7 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595, нотаріуси або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії. Неподання відомостей та документів на вимогу нотаріуса є підставою для відкладення, зупинення вчинення нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Підпунктом 3.7. пункту 3 глави 5 розділу II Порядку передбачено, що при посвідченні договору найму (оренди) або позички транспортного засобу нотаріус вимагає для огляду документ про реєстрацію транспортного засобу за фізичною чи юридичною особою (свідоцтво про реєстрацію, технічний паспорт тощо), а у випадку, коли транспортний засіб не підлягає реєстрації або коли реєстраційне посвідчення не є свідченням права власності на транспортний засіб, - документ, що підтверджує набуття наймодавцем права власності на нього (договори тощо).

Відповідно до підпункту 3.12. пункту 3 глави 5 розділу II Порядку, договори лізингу транспортних засобів за участю фізичної особи посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів найму (оренди) та з урахуванням особливостей, установлених ЦК України та Законом України "Про фінансовий лізинг".

Враховуючи вищевикладені норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку, вбачається, що для нотаріального посвідчення договору оренди транспортного засобу за участю фізичної особи необхідна наявність документу про реєстрацію транспортного засобу.

Враховуючи те, що Договір є договором непрямого лізингу (ч. 1 ст. 806 ЦК України), у Лізингодавця (Відповідача) на момент укладення Договору відсутній документ про реєстрацію транспортного засобу, оскільки останній зобов'язується придбати Предмет Лізингу (транспортний засіб) у майбутньому та після виконання Лізингоодержувачем (Позивачем) умов договору, необхідних для його придбання.

Отже, Договір не може бути нотаріально посвідчено, оскільки документ про реєстрацію транспортного засобу, необхідний нотаріусу для проведення нотаріальної дії, відсутній. А відсутність даного документу є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії щодо посвідчення договору фінансового (непрямого) лізингу.

Позивач помилково вважає, що для надання послуг фінансового лізингу необхідна була ліцензія.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» фінансові послуги підлягають ліцензуванню. Відповідно до цього Закону ліцензування відбувається згідно з ліцензійними умовами провадження відповідного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону

На час укладення Договору ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг фінансового лізингу не існували.

Послуги фінансового лізингу надаються без ліцензії відповідно до затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 22.01.2004 № 21 Положення про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами. Тобто, до моменту затвердження Кабінетом міністрів України відповідної постанови, юридичні особи, що за своїм правовим статусом не є фінансовими установами (тобто - такі як ТОВ "Лізингова компанія "ЕТАЛОН"), повинні здійснювати діяльність з надання фінансових послуг відповідно до вимог Положення № 21.

Положення № 21 передбачає здійснення діяльності з надання послуг фінансового лізингу за наявності довідки про взяття на облік, виданої Нацкомфінпослуг та не передбачає ліцензування.

ТОВ "Лізингова компанія "ЕТАЛОН" внесена до Реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та видано довідку про взяття на облік юридичної особи від 08.10.2013 р. серія ФЛ № 513 з правом надання послуг з фінансового лізингу (копія довідки додається).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 року №913 ліцензійні умови у частині, що стосується суб'єктів господарювання, які провадять діяльність з надання послуг з фінансового лізингу, надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, надання гарантій та поручительств, надання послуг факторингу та довірчого управління фінансовими активами та внесені до дня набрання чинності цією постановою до Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, застосовуються через шість місяців з дня набрання чинності цією постановою.

Отже, товариство на дату укладення Договору, мало право надавати послуги фінансового лізингу. Просить відмовити у задоволенні позову повністю

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 24 листопада 2015 року між позивачем ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір №003215 фінансового лізингу (а.с. 3-8).

24 листопада 2015 року позивачем було сплачено на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 35000 грн. за товар, а саме сільськогосподарську техніку згідно вказаного договору, про що свідчить квитанція № ПН 118154 (а.с.14).

02 грудня 2015 року позивач письмово звернувся до відповідача із заявою про розірвання вказаного договору та повернення сплачених за договором коштів.

Листом від 16 грудня 2015 року за № 1759 товариство з обмеженою відповідальність «Лізингова компанія «Еталон» повідомило ОСОБА_1 про те, що на підставі заяви позивача договір № 003215 від 24.11.2015 року вважається розірваним з 02.15.2015 року та у зв»язку з розірвання даного договору до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу, комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається (а.с.16).

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Згідно ч.5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір. Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності; умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до умов, викладених Договорі фінансового лізингу лізингоодержувач, який не сплатив лізингові платежі та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що має повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо наміру розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та зазначення реквізитів особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та/або частини Авансових платежів, 20% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Комісія за організацію договору в такому випадку поверненню не підлягає.

Отже, лізингоодержувач сплатив 35000 грн. за договором, з яких: 35000грн. комісія за організацію договору поверненню не підлягає,

Вказана умова договору суперечить положенням Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки відповідно до п.4 ч.3 ст.18 цього Закону, надання можливості продавцю не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця у зв»язку з розірванням або невиконанням ним договору, є несправедливою умовою договору.

Аналіз змісту спірного договору дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом, звужені обовязки лізингодавця, які передбачені Законом України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. Отже, несправедливими є сплата Комісії за організацію договору, так як в графі «Визначення термінів» договору визначено, що комісії за організацію договору - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу обовязкових платежів, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Отже, відповідачем отримано 35000 грн., тобто кошти лише за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору та при розірванні договору в будь-якому випадку, навіть за невиконання зобов»язання відповідачем, цей платіж не повертається (п.12.12 ст.12 Договору).

Ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначає, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов»язані з виконання договору лізингу. З наведеного вбачається, що законодавством не передбачено лізинговий платіж пов'язаний з укладенням самого договору фінансового лізингу.

Статтею 806 ЦК України визначено, що за договором лізингу, одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) в користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним за попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей встановлених законодавством. До відносин повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 709 ЦК України, договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участі фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, договір фінансового лізингу, предметом якого є транспортний засіб укладений за участю фізичної особи, підлягає нотаріальному посвідченню у силу приписів ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. 799, 806 ЦК України. Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги про обов»язкове нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. За таких обставин, у звязку із недотриманням нотаріальної форми укладення Договору фінансового лізингу № 003215 від 24.11.2005 року такий договір слід вважати нікчемним.

На виконання договору при його підписанні позивач сплатив на користь відповідача 35000 грн. Отримання відповідачем коштів за договором, який є нікчемним, порушує право позивача на захист власності, яке передбачене ст..1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, яка проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, пятою та шостою ст.. 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання, цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, враховуючи несправедливі умови спірного Договору фінансового лізингу № 003215 від 24.11.2005 року, відсутність нотаріального посвідчення спірного договору, даний договір слід визнати недійсним.

Керуючись ст.ст. 10,81,259,263-265 ЦПК України ст.ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.. 16, 203, 216, 806 ЦК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача – задоволити.

Визнати договір фінансового лізингу укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 за № 003215 від 24.11.2015 року – недійсним.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не булу вручену у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: