Рішення № 71904521, 26.01.2018, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/8300/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

і м е н е м у к р а ї н и

26 січня 2018 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.

при секретарі - Горошко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в приміщенні суду справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позовній заяві посилався на те, що між КБ «ПриватБанк» та відповідачем 28 травня 2014 року було укладено договір б/н. Відповідно до договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 500 грн., а відповідач ОСОБА_1 взяв зобов’язання щодо повернення кредиту. Відповідач свої зобов’язання не виконав. Тому позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 25838,94 грн., з яких заборгованість по одержаному кредиту 496,76 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 19836,56 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3799,00 грн., а також штрафні санкції: штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 1206,62 грн. (процентна складова) та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, звернувшись до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому ч.11 ст.128 ЦПК України.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з'явились, з ухваленням заочного рішення.

Під час розгляду справи клопотання від сторін не надходили.

З метою встановлення всіх обставин у справі судом витребувано у позивача докази щодо терміну дії картки, виданої на ім’я відповідача згідно договору б/н від 28 травня 2014 року.

Дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28 травня 2014 року між сторонами по справі укладено кредитний договір б/н.

За умовами зазначеного договору позивач надав відповідачу кредит в сумі 500,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30,00 % річних з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник зобов’язувався забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Як встановлено в судовому засіданні, позивачем зобов’язання перед відповідачем по кредитному договору виконано, але відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав. Станом на 31 жовтня 2017 року заборгованість відповідача перед позивачем по одержаному кредиту складає 496,76 грн.

Заборгованість по процентам за користування кредитом позивач обраховує у розмірі 19836,56 грн., що не відповідає умовам кредитного договору від 28 травня 2014 року.

Зокрема, при заборгованості за тілом кредиту в сумі 496,76 грн., за процентною ставкою -30% річних, з 01 вересня 2014 року - 34,80 % річних, а з 01 квітня 2015 року – 43,20% річних за період

з 26 червня по 31 серпня 2014 року позивач нарахував проценти за користування кредитом у розмірі 55,93 грн. (67,60 грн. – 11,67 грн.), тобто реальна відсоткова ставка за даним нарахуванням склала 61,34% річних,

з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року (212 днів) – 389,53 грн. (457,13 грн. – 67,60 грн.), відповідно, реальна відсоткова ставка, що застосована позивачем – 135% річних,

з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року (275 днів) – 1754,69 грн. (2211,82 грн. – 457,13 грн.), відповідно, реальна відсоткова ставка, що застосована позивачем – 468,83% річних,

з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2016 року (274 дні) – 4402,40 грн. (6614,22 грн. – 2211,82 грн.), тобто реальна відсоткова ставка згідно вказаного нарахування склала 1180,55% річних.

Зазначене нарахування відсотків суперечить умовам договору від 28 травня 2014 року, що укладений між сторонами, а тому не приймається до уваги судом.

Розмір заборгованості за відсотками, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача суд обраховує за наступним розрахунком:

станом на 25 червня 20114 року заборгованість за відсотками – 11,67 грн.,

з 26 червня по 31 серпня 2014 року (67 днів), заборгованість за кредитом – 496,76 грн., відсоткова ставка – 30,0% річних, заборгованість за відсотками – 27,36 грн.:

496,76 грн. / 100 х 30,00 / 365 х 67;

з 01 вересня 2014 року по 31 березня 2015 року (212 днів), заборгованість за кредитом – 496,76 грн., відсоткова ставка – 34,8% річних, заборгованість за відсотками – 100,41 грн.:

496,76 грн. / 100 х 34,8 / 365 х 212;

з 01 квітня 2015 року по 30 вересня 2016 року (1 рік 183 дні), заборгованість за кредитом – 496,76 грн., відсоткова ставка – 43,20% річних, заборгованість за відсотками – 322,19 грн.:

(496,76 грн. / 100 х 43,20 / 365 х 183) + (496,76 грн. / 100 х 43,20 х 1).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за процентами, що нарахована після закінчення строку дії картки, суд виходить з наступного.

Як вбачається з довідки, наданої суду позивачем, термін дії картки, виданої на ім’я ОСОБА_1 – до вересня 2016 року.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов’язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Таким чином, у разі якщо договором не встановлений розмір процентів після спливу строку дії договору, можна зробити висновок, що їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Зазначений правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 01 серпня 2017 року при розгляді цивільної справи № 6-2322цс16.

Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В матеріалах справи відсутні докази, що б підтверджували узгодженість між сторонами, у встановленій законом формі, права банку нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору у розмірі, передбаченому договором.

Тому за період з 01 жовтня 2016 року по 31 жовтня 2017 року проценти, які підлягають до стягнення з відповідача, необхідно розрахувати, виходячи з облікової ставки НБУ, яка була встановлена у вказаний період.

Вказані проценти суд обраховує у розмірі 66,73 грн.

Таким чином загальна сума відсотків, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 11,67 грн. + 27,36 грн. + 100,41 грн. + 322,19 грн. + 66,73 грн. = 528,36 грн.

Позивачем також нараховано відповідачу заборгованість за пенею та комісією у розмірі 3799 грн., а також штраф в розмірі 500 грн. (фіксована складова), штраф в розмірі 1206,62 грн. (процентна складова).

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг, які є невід’ємною частиною кредитного договору, передбачено сплату штрафу за порушення строків сплати будь-якого з грошових зобов’язань у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається із кредитного договору та довідки про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, за порушення позичальником строків виконання зобов'язання передбачено одночасно штраф і пеню, тобто за одне й те саме порушення існує подвійна відповідальність одного виду.

Однак, в силу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Окрім цього, в розрахунку заборгованості за кредитом відсутнє розмежування пені та комісії, в зв'язку з чим не можливо визначити розмір пені, яку просить стягнути позивач та спосіб її нарахування, а також неможливо визначити розмір комісії, яку просить стягнути позивач.

Згідно з ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Враховуючи, що позивач не надав деталізований розрахунок заборгованості за кредитним договором в частині пені та комісії, а також зважаючи на норми ст.61 Конституції України, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення із позивача заборгованості за пенею та комісією слід відмовити.

Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові № 6-1374 цс17 від 11 жовтня 2017 року щодо одночасного стягнення штрафів фіксованої частини і процентної складової, суд вищої інстанції дійшов висновку, що така заборгованість є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, а саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зважаючи на вказане з відповідача підлягає стягненню 500 грн. фіксованої частини штрафу.

Тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по одержаному кредиту 496,76 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом 528,36 грн., штраф у розмірі 500,00 грн., а всього – 1525,12 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги, що позов задоволено на 6%, тому судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 96 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1Д) до ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2014 року б/н у розмірі 1525,12 грн., на відшкодування понесених судових витрат – 96,00 грн., а всього стягнути 1621,12 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Відповідач може подати заяву про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий О.А.Самсонова

26.01.2018