Постанова № 71904204, 19.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 358/630/17 Головуючий у І інстанції Тітов М. Б.Провадження № 22-ц/780/79/18 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П.Категорія 54 19.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 січня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Березовенко Р.В., Олійника В.І.,

При секретарі - Шуляка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2, звернувся до Богуславського районного суду Київської області з даним позовом та з уточненням позовних вимог під час судового розгляду справи, просив суд стягнути із ПАТ «Укртрансгаз» на його користь 290 906,16 грн. невиплаченої заробітної плати за період з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року та 200 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, зобов'язати відповідача виплачувати йому заробітну плату з 01 вересня 2017 року до закінчення ним служби в Збройних Силах України, враховуючи збільшення посадового окладу в майбутньому і відшкодуванням індексації інфляції та компенсації втрати частини заробітної плати в наслідок порушення строків розрахунку на момент виплати.

В обгрунтування своїх вимог зазначив, що він працював у відповідача на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації виробництва та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського виробничого управління магістральних газопроводів та був звільнений з роботи наказом начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів № 40-к від 06 травня 2015 року.

11 травня 2015 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України для проведення антитерористичної операції на сході країни і до цього часу він перебуває на службі у Збройних Силах України за контрактом.

Відповідно до ст. 119 КЗпПУ за військовослужбовцями даної категорії зберігається робоче місце та заробітна плата.

Богуславський районний суд Київської області своїм рішенням від 10 листопада 2015 року у справі № 358/1223/15-ц задовольнив його позов до ПАТ «Укртрансгаз» та поновив на роботі з 06 травня 2015 року. При цьому було допущено негайне виконання рішення суду.

Однак, незважаючи на те, що згідно рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року та наказу начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів «Черкаситрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» № 55-к від 19 травня 2016 року він перебуває в трудових відносинах з відповідачем з 06 травня 2015 року, всупереч діючих нормативних актів, заробітна плата йому не виплачується з 06 травня 2015 року і її заборгованість становить 290 906,16 грн.

Це призвело до втрати ним нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації його життя та завдало моральної шкоди, яку він оцінює в 200 000 грн.

Враховуючи викладене, просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року позов задоволено .

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_2 та ПАТ «Укртрансгаз» оскаржили його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив, скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року, ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог. Зазначив, що суд першої інстанції при розгляді справи, необґрунтовано занизив розмір суми позову в наслідок неправильного розрахунку належних до виплати сум та ігноруванням норм чинного законодавства.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укртрансгаз» просило скасувати рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог, так як вважає, що рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року ухвалене за неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, не наданням судом належної оцінки належним в матеріалах справи доказам, не сприяння судом повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду та порушенням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ «Укртрансгаз» підлягають частковому задоволенню, а рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року необхідно змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за період з 01 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року, прийняти в цій частині нову постанову про стягнення З ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за період з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року в розмірі 291 929, 35 грн., в решті, рішення Богуславського районного суду Київської області від 31серпня 2017 року залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону, рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року в повній мірі не відповідає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії УМГ «Черкаситрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз» та був звільнений з роботи наказом начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів № 40-к від 06 травня 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, п. 3 ст. 40 КЗпП України.

Рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року у справі № 358/1223/15-ц позов ОСОБА_2 до ПАТ «Укртрансгаз» було задоволено, скасовано наказ начальника Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів № 40-к від 06 травня 2015 року про звільнення з роботи ОСОБА_2, та поновлено ОСОБА_2 на роботі, на посаді інженера групи метрології дільниці автоматизації виробництва та телемеханіки Богуславського промислового майданчика Золотоніського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів з 06 травня 2015 року. У відповідності до ч. 5 ст. 235 КЗпП України та п. 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України допущено негайне виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 Рішення суду набрало законної сили.

Відповідачем, зазначене рішення суду першої інстанції було оскаржено в апеляційному порядку.

Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2015 року рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року було залишено без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою від 12 жовтня 2016 року скасував ухвалу Апеляційного суду Київської області та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

08 грудня 2016 року Апеляційний суд Київської області повторно розглянув апеляційну скаргу ПАТ «Укртрансгаз» та постановив ухвалу, якою залишив рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року без змін.

Із матеріалів справи вбається, що відповідно до ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Закропивного О.В. від 23 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 358/1223/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укртрансгаз» третя особа: Миронівсько-Богуславський об'єднаний районний військовий комісаріат Київської області, про поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди.

Також, згідно вказаної ухвали, витребувано з Богуславського районного суду Київської області цивільну справу № 358/1223/15-ц (2/358/466/15) та зупинено виконання рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 203 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п. 4 ч. 1 ст. 201 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року у справі № 358/1223/15-ц, згідно якого позивача поновлено на роботі, набрало законної сили 08 грудня 2016 року, відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 08 грудня 2016 року.

Згідно роз'яснень, викладених в п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, про що, 21червня 2017 року постановив ухвалу.

На виконання рішення Богуславського районного суду Київської області від 10 листопада 2015 року, начальником Золотоніського лінійного виробничого управління магістралних газопроводів Кодацьким М.П., 19 травня 2016 року було видано наказ № 55-К про поновлення ОСОБА_2 на роботі з 06 травня 2015 року, що підтверджуєтьмя копією відповідного наказу.

Відомості про нарахування та виплату заробітної плати ОСОБА_2 за період з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року відсутні.

Відповідач визнає факт невиплати заробітної плати ОСОБА_2, а також свою позицію мотивує тим, що сам факт поновлення ОСОБА_2 на роботі не надає роботодавцю правових підстав та не створює обов'язку нарахування йому заробітної плати як такої, якщо він не виконував роботи.

Позивач надав суду достатні докази, які підтверджують факт, що 11 травня 2015 року ОСОБА_2 було мобілізовано до лав Збройних Сил України для проведення антитерористичної операції на сході країни і до цього часу він перебуває на службі в ЗСУ за контрактом.

Зокрема, цей факт підтверджується копією наказу військового комісара Миронівсько-Богуславського об'єднаного районного військового комісаріату Київської області від 11 травня 2015 року № 22, довідкою т.в.о військового комісара Богуславського районного військового комісаріату Київської області від 27 лютого 2017 року № 35, з якої вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі Указу Президента України від 14 січня 2015 року» «Про часткову мобілізацію», 11 травня 2015 року був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації Миронівсько-Богуславським об'єднаним районним військовим комісаріатом Київської області і проходив військову службу у військовій частині, польова пошта В1688 по 04 серпня 2016 року. Після укладання контракту з Збройними Силами України, з 04 серпня 2016 року по даний час, ОСОБА_2 проходить військову службу на посаді начальника відділення забезпечення Богуславського районного військового комісаріату Київської області.

Крім того, позивачем надано суду копії контрактів про проходження громадянами України військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу від 26 липня 2016 року та від 14 січня 2017 року.

Згідно до ч. 1 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

За останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю мобілізації ОСОБА_2, середньоденна заробітна плата позивача складала 306,96 грн. (6413 + 6172,17 : 41 = 306,96 грн.), що підтверджується відповідною довідкою.

З урахуванням відкорегованої середньоденної заробітної плати в зв'язку з підвищенням посадових окладів з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року, що підтверджено довідкою відповідача, збережений середній заробіток позивача становить 258 722,16 грн.

Із матеріалів цивільної справи вбачається, що із позивачем не було проведено розрахунку по заробітній платі починаючи з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» визначено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. У випадку, якщо заробітна плата працівникові не була виплачена своєчасно і затримання виплати складає один і більше календарних місяці, то за порушення термінів виплати заробітної плати нараховується компенсація, відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого

2001 року.

Згідно приписів пункту 22 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: п.2) компенсація втрати частини заробітної плати провадиться згідно зі ст. 34 Закону і Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати (проіндексованої за наявності необхідних для цього умов) на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

За таких підстав суд першої інстанціції прийшов до правильного висновку про нарахування позивачу компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, оскільки компенсація є складовою частиною структури заробітної плати і нараховується незалежно від вини підприємства. Компенсація за несвоєчасну виплату заробітної плати у розмірі 35814,55 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.

Згідно п. 168.5 ст. 168 Податкового Кодексу України (далі ПКУ) суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються, зокрема з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаного військовослужбовцями у звязку з виконанням обов»язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15 січня 2004 року затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі і відрядженим до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у звязку з виконанням ними своїх обов»язків під час проходження служби.

Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

За таких обставин, колегія суддів важає, що суми грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, отримані війсковослужбовцем під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період (крім сум грошового забезпечення війсковослужбовців, визначених п.п. 165.1.10 п. 165.1 ст. 165 ПКУ), включаються до загально місячного (річного) оподатковуваного доходу на підставі п.п. 164.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, як інші доходи та оподатковуються на загальних підставах з одночасною виплатою грошової компенсації у розмірі суми податку на доходи фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Тому, колегія суддів вважає, що Богуславський районний суд Київської області безпідставно відмінусував з нарахованої суми середнього заробітку, 38 892,07 грн. - утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору, потрібно було лише 3 880,83 грн. військового збору.

Залишивши поза увагою вимоги Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та постанови Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 березня 2007 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», згідно яких роботодавцем повинна проводитись індексація грошових доходів громадян, суд першої інстанції неправомірно відмовив ОСОБА_2 у стягненні з відповідача на його користь 483,28 грн. індексації заробітної плати в наслідок інфляції.

Із матеріалів цивільної справи також вбачається, що позивача поновлено на роботі з 06 травня 2015 року, проте, Богуславський районний суд Київської області цю обставину при розгляді справи не врахував та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_2 середній заробіток за період з 01 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року в частині стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку підлягає зміні, і в цій частині необхідно прийняти нову

постанову про часткове задоволення позовних вимог позивача, стягнувши з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_2 середній заробіток в сумі 291 929,35 грн., за період з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року.

В решті позовних вимог позивача, рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року ухвалене у відповідності до вимог закону, тому його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити частково.

Рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року змінити в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку.

Прийняти в цій частині у справі нову постанову, якою, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» про стягнення середнього заробітку.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_2 291 929,35 грн. середнього заробітку за період з 06 травня 2015 року по 31 серпня 2017 року.

В решті, рішення Богуславського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: