Постанова № 71904007, 30.01.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/9352/17 Головуючий у І інстанції Хрипун С. В.Провадження № 33/780/20/18 Доповідач у 2 інстанції ГоворухаКатегорія 147 30.01.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2018 року. м. Київ.

Суддя Апеляційного суду Київської області Говоруха В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 жовтня 2017року, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно постанови судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 жовтня 2017року,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, проживаючого: АДРЕСА_1, -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 10 (десять) років.

Цією ж постановою вирішено питання про судовий збір.

Відповідно до зазначеної постанови, 18 серпня 2017 року приблизно о 21 годині 46 хвилин водій ОСОБА_1, будучи двічі протягом року підданим адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, по вул. В. Чорновола в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області керував транспортним засобом HondaAccord, номерний знак НОМЕР_1,з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло), від проходження медичного огляду для встановлення стану наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, оскільки він тривалий час хворів, що підтверджує доданим до матеріалів справи копію листка непрацездатності. Крім того, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначає, що постанову суду є необґрунтованою, а фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, викладені у зазначеній постанові такими, що не відповідають дійсності, а тому постанова суду підлягає скасуванню. В матеріалах справи відсутнє зворотнє повідомлення про отримання ним судової повістки про виклик до суду на 05.10.2017 року, тобто на день розгляду справи. А в період часу з 04.10.2017 року по 18.10.2017 року він перебував на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності.У зв'язку з чим він звернувся до суду першої інстанції із заявою про відкладення розгляду справи, однак суд проігнорував заяву апелянта і розглянув справу за його відсутності. Тому апелянт вважає, що було допущено суттєве порушення процесуального законодавства, оскільки такий розгляд справи позбавив його права на захист, можливості надати пояснення, заявити клопотання про допит свідків та витребування інших доказів.Вказує, що у матеріалах справи відсутні допустимі та належні докази керування ним автомобілем у стані алкогольного сп'яніння. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Проте, на місці скоєння правопорушення працівники поліції не пропонували йому пройти медичний огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу «Драгер», оскільки даний прилад був відсутній у працівників поліції. А на прохання проїхати до медичного закладу для проходження медичного огляд на стан сп'яніння працівники поліції не відреагували та відмовились їхати. Пояснення свідків про відмову від проходження медичного огляду на стан сп'яніння є сфальсифікованими. Про це свідчать навіть самі бланки пояснень, де показання свідків вже віддруковані і є абсолютно однаковими. Суд значно відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду, порушив право на захист, не забезпечив виклик в судове засідання свідків, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення, не витребував з Управління національної поліції у м. Києві відеофіксацію правопорушення, де була б зафіксована відмова від проходження медичного огляду.

Крім того, в судовому засіданні були подані доповнення до апеляційної скарги, в яких вказує, що в протоколі відсутні всі дані свідків відповідно до Інструкції, що свідчить про неналежність даного доказу та про неконкретність пред'явленого обвинувачення. Вказує, що незважаючи на виявлені ознаки сп'яніння ОСОБА_1 не був відсторонений від керування, чим поліцейські порушили вимоги Інструкції, вимоги ст.. 266 КУпАП та дозволили йому продовжувати керувати автомобілем, що фактично підтверджує пояснення ОСОБА_1 про необґрунтованість підозри щодо перебування його у стані наркотичного сп'яніння та відсутність підстав для направлення його для медичного огляду. Вважає, що працівники поліції не виконали весь комплекс заходів, які вони зобов'язані вжити щодо водія, що має ознаки наркотичного сп'яніння, не спростовані пояснення ОСОБА_1 про відсутність таких ознак. Підстави, щодо яких було притягнено ОСОБА_1 саме за ч. 3 ст. 130 КУпАП вказані не вірно, оскільки постанова Соломянського районного суду м. Києва від 08.11.2016 року скасована постановою Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2017 року, провадження по справі закрито на підставі ст. 38 КупАП, постанова Оболонського районного суду м. Києва від 13.01.2017 року скасована постановою Апеляційного суду м. Києва від 22.05.2017 року а матеріали повернуті до Управління патрульної поліції у м. Києві. Таким чином, суд будучи упередженим та необ'єктивним визнав ОСОБА_1 винним за ч. 3 ст. 130 КУпАП взявши до уваги неперевірені дані, які не відповідають дійсності. Суддя також невірно вказала посаду особи, яка склала протокол. Вважає, що в наявних матеріалах винність ОСОБА_1 не доведена, обставини які визнані судом встановленими та доведеними не відповідають даним викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. В матеріалах провадження відсутня будь яка інформація щодо належного повідомлення ОСОБА_1, зі змісту якої вбачається, що вона була вручена адресату або ж повернулася в суд. Проте, в матеріалах провадження міститься заява ОСОБА_1 з проханням відкласти розгляд справи у зв'язку з захворюванням та копія лікарняного листа. Так, суддя грубо порушив право ОСОБА_1 бути особисто присутнім під час судового засідання, а також право на захист. В звязку з чим просить постанову скасувати та закрити провадження за ст. 38 КУпАП.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених в ній підстав, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції не дотримався вимог вищезазначених норм закону. В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про перенесення судового засідання в зв'язку з хворобою. Наявна в матеріалах судова повістка не містить підтвердження щодо отримання або неотримання правопорушником інформації про час, дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 надав копію листа непрацездатності, де вказано, що він перебував на лікарняному з 4 по 17 жовтня 2017 року.

Таким чином, ОСОБА_1 необхідно поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, а також в судовому засіданні необхідно поновити його порушені права.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 була надана можливість надати докази, прийняти участь в дослідженні доказів, дати пояснення, заявляти клопотання, користуватися допомогою адвоката, отже його права порушенні судом першої інстанції поновлені в повному обсязі і з врахуванням даної обставини суд перевіряє правильність прийнятого судом рішення.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення БД № 097710 від 18 серпня 2017 року, поясненнями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та рапортом інспектора роти № 3 батальйону 2 УПП у м. Києві ДПП НП України лейтенанта поліції Куцого В.В.

Однак, дії ОСОБА_1 судом не правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Диспозиція частини 3 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Разом з тим в суді апеляційної інстанції захисником були надані постанови Апеляційного суду м. Києва, якими постанови судів першої інстанції про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності були скасовані, зокрема постановою від 22.05. 2017 року була скасована постанова судді Оболоннського районного суду м. Києва від 13 січня 2017 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та постановою від 22 березня 2017 року була скасована постанова Соломянського районного суду м. Києва від 8 листопада 2016 року про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, виключена можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 130 КУпАП, оскільки він не був двічі протягом року підданий адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП. Що ж стосується повторногго, протягом року вчинення порушення, передбаченого ч.1 ст. 130. КУпАП то в фабулі протоколу про це взагалі не зазначено.

Спираючись на положення ч.І ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02 ,«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення, який фактично є актом обвинувачення та джерелом доказів, зазначено, що 18 серпня 2017 року приблизно о 21 годині 46 хвилин водій ОСОБА_1 по вул. В. Чорновола в м. Вишневе, Києво-Святошинського району, Київської області керував транспортним засобом HondaAccord, номерний знак НОМЕР_1,з явними ознаками наркотичного сп'яніння (порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло), від проходження медичного огляду для встановлення стану наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки саме таке обвинувачення підтверджується наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами.

Однак, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Оскільки передбачений ст. 38 КУпАП трьохмісячний строк на притягнення особи до адміністративної відповідальності сплинув, провадження по справі підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції - задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 5 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а провадження по справі закрити на підставі п.7 ч.1 ст 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя В.І. Говоруха