Вирок № 71903956, 30.01.2018, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/707/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області, в складі:

головуючого - судді Реви О.І.

за участю:

секретаря судових засідань Руденко О.М.

прокурора Мовчан Н.М.

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №42017110340000028 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Шостка Сумської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на утриманні має одну неповнолітню дитину, військовозобов'язаного, старшого лейтенанта, начальника речової служби тилу військової частини - польова пошта В1660, зареєстрованого АДРЕСА_1, раніше не судимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.413 КК України, -

встановив:

Стороною обвинувачення ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що з 02.03.2015 він зарахований до списків особового складу військової частини - польова пошта В2050 та набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього дня виконував військовий обов'язок - проходження військової служби за контрактом на посаді начальника речової служби тилу військової частини - польова пошта В2050.

Під час служби, в період з 02.03.2015 по 10.05.2016, ОСОБА_2, перебуваючи на посаді начальника речової служби тилу військової частини - польова пошта В2050, недотримуючись правил зберігання військового майна, яке встановлюється Статутом внутрішньої служби ЗСУ, Дисциплінарним статутом ЗСУ, п.17 ст.IV Постанови Верховної Ради України «Про затвердження Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», пункту д) Постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.1995 №880 «Про затвердження Переліку військового майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості», Положення про військове господарство в Збройних Силах України, затвердженого наказом МО України від 16 липня 1997 року №300, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, не виконуючи свої службові обов'язки, допустив втрату ввіреного для службового використання військового майна речової служби тилу частини. Внаслідок допущення порушень правил зберігання військового речового майна було виявлено нестачу, а саме: 28 бронежилетів «КОРСАР М3с1-4», 60 шоломів кевларових. Загальна вартість втраченого майна становить 280 000 гривень.

У зв'язку із відсутністю належного контролю за веденням облікових даних частини, наявністю, станом, категорією та комплектністю речового і господарського майна у підрозділах та на складі частини, а також умов його зберігання ОСОБА_2 не вів облік і не складав звітність у встановленому порядку. Окрім того, несвоєчасно проводив з підрозділами частини і підпорядкованим складом звірку облікових даних виданого майна, в установлені терміни не проводив перевірку підрозділів відповідно до своїх обов'язків із складанням відповідних актів; не своєчасно подавав заявки на речове майно для своєї служби, не контролював одержання, зберігання, видачу в підрозділи речового майна, здійснював видачу майна речової служби у підрозділи та військовослужбовцям без зведених відомостей, накладних на отримання (здачу) майна.

Вказане призвело до втрати вищезазначеного майна, яке обліковувалось в Книгах кількісного та якісного обліку речового майна, яке рахується за речовою службою військової частини - польова пошта В2050. В результаті чого діями ОСОБА_2 було завдано державі збитків на суму 280 000 гривень.

По суті пред'явленого обвинувачення в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.413 КК України, обвинувачений ОСОБА_2 в ході судового слідства винним себе не визнав.

В судовому засіданні обвинувачений дав покази, відповідно до яких вбачається, що він як начальник речової служби тилу не є матеріально-відповідальною особою, а такою особою є начальник складу. На початку служби на даній посаді він недостатньо виконував свої обов'язки, так як у військовій частині був недоукомплектований штат військовослужбовців. Всю роботу він виконував сам, не було в наявності (фізично) речового складу, як такого. Майно зберігалося у критих автофургонах. Також у військовій частині не було відповідальної особи за збереження речового майна. Відповідальними були діловоди, які мали вести облік.

Також обвинувачений ОСОБА_2 пояснив, що він як начальник речової служби тилу, не подавав відповідні звіти, так як на базі не було даних по обліку майна, яке було в наявності в частинах. Він привіз звіт в грудні 2015 року, а здав його лише в березні 2016 року. Військове майно в частині отримував не лише він, а й інші військовослужбовці по довіреності. Про дані факти його повідомили вже пізніше, а тому він не мав можливості проконтролювати наявність всього майна.

Облік майна здійснювався без накладних, а майно роздавалося в достатній кількості, бо особовий склад перебував в зоні проведення АТО. Майно видавав особисто він, хоч це і не були його службові обов'язки.

Зі слів обвинуваченого ОСОБА_2 начальник складу військової частини пиячив і не міг виконувати свої обов'язки. Про даний факт знали керівники військової частини, але ніяких заходів не приймали. Звірки з військовими підрозділами, які проводяться кожен місяць до 25 числа робити він не міг, оскільки дані підрозділи перебували в зоні проведення АТО.

Військовослужбовці переходили з одного підрозділу до іншого, відбувалося прискорене звільнення зі служби призваних військовослужбовців на час проведення АТО.

З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що він був членом комісії, яка виявила нестачу військового майна у військовій частині. Відповідальним за облік цього майна був ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_4 дав суду показання про те, що він проводив службове розслідування по факту нестачі військового речового майна на підставі інвентаризаційного акту. Було виявлено відсутність первинних документів. Вина в цьому начальника служби та начальника складу. Начальником служби був ОСОБА_2, начальника складу тривалий час не було.

Свідок ОСОБА_5 дала показання суду про те, що їй відомо про нестачу в військовій частині в силу своєї служби. ОСОБА_2 не вів належного обліку військового речового майна, не було первинних документів на майно. Були випадки, коли ОСОБА_2 виконував обов'язки начальника складу, видавав речове майно військовослужбовцям чи начальникам підрозділів. У період, коли виявили нестачу, майно видавав ОСОБА_2 До цього такі обов'язки виковував інший військовослужбовець. ОСОБА_2 виконував службу сам, певний період у його підпорядкуванні діловода не було.

Із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що йому не відомо, хто був відповідальним за матеріальні цінності у військовій частині, але він знає про виявлену нестачу військового речового майна. Це виявилося під час планової перевірки. Яким чином втрачене майно було у віданні ОСОБА_2 свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_7 дав показання про те, що він проводив інвентаризацію майна речової служби військової частини в ході якої було виявлено нестачу бронежилетів та кевларових шоломів. Матеріально-відповідальною особою на речовому складі була інша, ніж ОСОБА_2 особа, а по підрозділам - це командири підрозділів. Йому відомо, що майно в частину поступило, але не було обліковане. Облік майна мав здійснювати діловод за дорученням начальника служби - ОСОБА_2, який мав особисто приймати таке майно. Після звільнення військовослужбовця зі служби мав бути оформлений обхідний лист із поміткою про відсутність його заборгованості за речове майно.

Із показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що на момент проведення інвентаризації у військовій частині вона подала пояснювальну записку. Речове майно отримував ОСОБА_2, документи на відсутнє майно є, але самого майна в наявності немає.

Свідок ОСОБА_9 дав показання з яких вбачається, що йому відомо про факт виявлення нестачі у військовій частині. За результатами службового розслідування ОСОБА_2 мали понизити в посаді, однак про це йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_10 дав показання про те, що йому відомо про виявлену у військовій частині нестачу шоломів та бронежилетів. Підпорядковані йому солдати отримували і бронежилети, і шоломи перед відрядженням до зони проведення АТО. Після повернення з такого відрядження це майно солдати здали на склад, їм видали накладні, а він поставив свій підпис в обхідному листі про здачу такого майна його військовослужбовцями.

Відповідно до інвентаризаційного опису майна речової служби військової частини польова пошта В2050 станом на 31.12.2016 було виявлено нестачу шоломів кевларових у кількості 60 штук та бронежилетів «Корсар МЗс1-4» у кількості 28 штук.

Згідно довідки-розрахунку №23 (без дати) вартість відсутнього майна за результатами проведеної інвентаризації складає 280 000 грн. 00 коп.

Дані про виявлену під час інвентаризації нестачу шоломів кевларових у кількості 60 штук та бронежилетів «Корсар МЗс1-4» у кількості 28 штук, на загальну суму 280 000 грн. 00 коп. занесено до Книги №9 реєстрації облікових документів (Книга обліку нестач) військової частини В2050.

Відповідно до положення про 43 окрему артилерійську бригаду Сухопутних військ Збройних Сил України, що затверджена 08.10.2015 тимчасово виконуючим обов'язки командувача ракетних військ і артилерії Збройних Сил України - заступником командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України, полковником ОСОБА_11 до службових обов'язків начальника речової служби частини, яким був ОСОБА_2, віднесено, окрім іншого: своєчасно витребовувати та організовувати одержання, зберігання та видачу підрозділам бригади речового майна, а також зберігання та видачу в підрозділи культурно-освітнього майна; керувати роботою майстерні та складу речової служби, організовувати поточний ремонт майна та контролювати якість і своєчасність його виконання; слідувати за правильним використанням, зберіганням та обліком речового, господарського, культурно-освітнього майна у підрозділах і на складі бригади; організовувати своєчасне вилучення з підрозділів речового майна, яке зробилось непридатним по закінченні встановлених строків носіння, його вибракування, списання та розпорювання; вести облік та звітність у речовій службі частини.

Із службової картки військовослужбовця ОСОБА_2 вбачається, що протягом служби до нього неодноразово застосовувалися заходи дисциплінарного впливу - стягнення у виді догани, суворої догани, попередження про неповну службову відповідність за самоусунення від виконання своїх обов'язків, за відсутність на шикуванні, за відсутність документації по службі, за невиконання вимог Статуту внутрішньої служби тощо.

Із копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України від 01.09.2014 вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем за контрактом.

Із посвідчення офіцера на ім'я ОСОБА_2 вбачається, що він має військове звання «старший лейтенант».

З наявних у справі довідок вбачається, що ОСОБА_2 у період з 28.02.2015 по 10.05.2016 перебував на посаді начальника речової служби тилу військової частини польова пошта В2050 (начальник речової служби тилу 43 окремої артилерійської бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС-2504003).

Диспозиція частини 2 статті 413 КК України передбачає кримінально-каране діяння за втрату або зіпсування ввірених для службового користування зброї, бойових припасів, засобів пересування, предметів технічного постачання або іншого військового майна внаслідок порушення правил їх зберігання, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Це військовий злочин і його суб'єктом може бути лише військовослужбовець строкової служби, особа офіцерського складу, військовослужбовці за контрактом.

Суб'єктивна сторона даного злочину за втрату майна полягає у необережній формі вини.

Об'єктом втрати майна є порядок користування і зберігання військового майна, установлений військовими статутами, порадниками, інструкціями та наказами.

Предметом злочину є обмундирування та спорядження, яке видається військовослужбовцю в особисте користування та не є його власністю; інше майно, що вручається військовослужбовцю для використання за цільовим призначенням і підлягає поверненню.

Об'єктивна сторона цього злочину проявляється у втраті або псуванні таких предметів внаслідок порушення їх зберігання.

Під втратою такого майна слід розуміти вихід предметів обмундирування та спорядження із володіння військовослужбовця. Як втрату належить кваліфікувати випадки, коли військовослужбовець внаслідок порушень правил збереження втратив ці предмети або залишив їх без догляду і вони були вкрадені.

Таким чином, дії обвинуваченого ОСОБА_2 не містять складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 413 КК України, в зв'язку з відсутністю в його діях об'єкту, об'єктивної та суб'єктивної сторони цього злочину. Лише у випадку виявлення нестачі військового речового майна, яке було видано ОСОБА_2 як військовослужбовцю в особисте користування і підлягає поверненню, його дії можливо кваліфікувати за ч. 2 ст. 413 КК України

При доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні іншого військового злочину, пов'язаного з його службою та наслідками, спричиненими його діями чи бездіяльністю, його дії слід кваліфікувати за іншим кримінальним законом.

Прокурором пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення не змінювалося.

За таких обставин, відповідно до вимог ст. ст. 284 та 374 КПК України у разі виявлення відсутності в діянні особи складу кримінального правопорушення під час судового засідання, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Керуючись ст. ст. 374, 395 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_2, обвинуваченого за ч. 2 ст. 413 КК України, виправдати у зв'язку з відсутністю в його діях складу цього злочину.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в порядку, визначеному ч.6 ст. 376 КПК України.

Суддя О. І. Рева