Ухвала суду № 71902835, 25.01.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/45/17 Головуючий у 1-й інст. Пасічний Т. З.

Категорія ч.1 ст.115 КК України Доповідач Бережна С. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Бережної С.В.,

суддів: Широкопояса Ю.В., Жизнєвського Ю.В.,

з участю: секретаря Велидчук І.М.

прокурора: Семеньки П.М.,

обвинуваченого: ОСОБА_1,

захисника: ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження за апеляційними скаргами першого заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого, -

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді 9 років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з моменту затримання – з 05.11.2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) ухвалено зарахувати ОСОБА_1 в строк відбутого покарання час його тримання під вартою, а саме: - в період з 05 листопада 2016 року по 21 червня 2017 року включно, до набрання чинності Закону України від 18.05.2017 року № 2046-VIII, яким внесено зміни до ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку: один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 13 вересня 2017 року і до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 утримання під вартою – ухвали залишити без зміни та до набрання вироком законної сили вирішено утримувати його у СІЗО Житомирській УВП №8.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати на проведення експертиз в розмірі 1938,88 гривень.

Речові докази:

- сліди речовини бурого кольору, клинок ножа, фрагмент руків’я ножа білого кольору, руків’я ножа коричневого кольору, рушник зі слідами бурого кольору, светр жіночий, футболку, халат, зрізи нігтьових пластин, після набрання вироком чинності, знищити; спідню білизну, колготи, шкарпетки, мобільний телефон марки «Нокіа», передані на зберігання потерпілій ОСОБА_4, залишено останній;

- чорну шкіряну куртку, чоловічі штани, черевики, повернуті ОСОБА_1, залишено останньому;

- проїзний документ № 132503, залишено в матеріалах кримінального провадження;

- документи на ім’я ОСОБА_1, а саме: військовий квиток серії СО № 217997, посвідчення активіста Правого сектору Прикарпаття, свідоцтво про народження, паспорт на ім’я ОСОБА_1, залишено в особовій справі ОСОБА_1, яка зберігається в СІЗО УВП №8.

Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що близько 01:00 години 05.11.2016 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, де в приміщенні коридору між ним та дружиною ОСОБА_5 через систематичне вживання ним спиртних напоїв, також на ґрунті ревнощів, виникла сварка, під час якої у ОСОБА_1 виник злочинний умисел направлений на умисне вбивство своєї дружини ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на умисне протиправне заподіяння смерті своїй дружині, ОСОБА_1 взяв ніж та наніс ним один удар в область грудної клітки ОСОБА_5, в результаті чого умисно вбив останню, завдавши їй тілесного ушкодження у вигляді колюче-ріжучого поранення грудної клітки з ушкодженням серця, яка ускладнилася гострою крововтратою, що має ознаки тяжкого тілесного ушкодження. за критерієм небезпеки для життя та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання - 12 років позбавлення волі, в решті вирок залишити без змін. Стверджує, що судом не встановлено обставин, які пом’якшують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_1, судом визнано вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. При призначенні покарання суд, достатньою мірою не врахував обтяжуючих обставин, а також характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного ОСОБА_6 злочину, особу обвинуваченого. Вчинений ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії особливо тяжких, злочинні дії ОСОБА_1 призвели до непоправних наслідків, обірвалося життя молодої людини. ОСОБА_1 раніше судимий. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 є суспільно небезпечною особою, а отже, призначене судом покарання, не відповідає як характеру, ступеню тяжкості вчиненого злочину, так і особі винного, обставинам, які обтяжують покарання. З урахуванням цього вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 просить перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 на ч.2 ст.121 КК України, а також перерахувати строк попереднього ув’язнення у відповідності до ч.5 ст.72 КК України з моменту його затримання до моменту набрання вироку в законну сили з розрахунку один день попереднього ув’язнення відповідає двом дням позбавлення волі.

В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким визнати його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України. Посилається на те, що локалізація тяжкого тілесного ушкодження та спосіб його нанесення,без врахування інших обставин вчинення злочину в сукупності та взаємозв’язку не свідчать про умисел обвинуваченого на позбавлення життя, а навпаки вказують на відсутність умислу у обвинуваченого саме на вбивство потерпілої та про змішану форму вини,необережне ставлення ОСОБА_1 до настання наслідків своїх злочинних дій, тобто до смерті ОСОБА_5, що є підставою для кваліфікації його дій за ч.2 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої. Крім того вказує,що судом першої інстанції при призначенні покарання не враховано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні дані про його особу, те, що він на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, брав участь у добровільному батальйоні АТО.

В запереченнях на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор просить залишити її без задоволення. Посилається на те, що суд правильно встановив фактичні обставини справи та вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України, а апеляційна скарга є безпідставною.

В судовому засіданні прокурор апеляційну скаргу підтримав та просив свою апеляцію задовольнити, а апеляцію обвинуваченого з доповненнями залишити без задоволення.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив свою апеляційну скаргу задовольнити, заперечив проти апеляційної скарги прокурора, надавши пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Крім того обвинувачений також пояснив, що дійсно перед подіями, зазначеними в обвинуваченні, він вжив невелику кількість горілки, був випивши, однак не вважає , що таким чином перебував у стані алкогольного сп’яніння. Також пояснив, що після сварки з дружиною та після нанесення їй удару перебував у дуже схвильованому стані, тому точно не міг раніше та не може на даний час пояснити механізм завдання їй удару ножем, при цьому пояснив, що забирав ніж з рук дружини і можливо в ході цього спричинив їй удав в грудну клітку. Разом з тим умислу на вбивство у нього не було, дружина після удару ножем рухалася по будинку, на час, коли він залишив будинок, була ще жива. Забирав мобільний телефон племінниці та дружини, оскільки не думав, що поранення настільки серйозне.

Захисник ОСОБА_2 також підтримала апеляційні доводи обвинуваченого,заперечила проти апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з доповненнями та заперечили проти апеляційної скарги прокурора, доводи та пояснення прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, які були предметом судового розгляду, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та прокурора не підлягають задоволенню.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115КК України відповідає обставинам кримінального провадження та ґрунтується на сукупності зібраних та належним чином оцінених судом доказах, кожного окремо та в їх сукупності. З вказаними висновками суду першої інстанції апеляційний суд вважає за необхідне погодитися..

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого з доповненнями щодо неправильної кваліфікації його дій за ч.1 ст. 115 КК України та необхідності перекваліфікації його дій на ч.2 ст. 121 КК України, слід зазначити наступне.

Посилання обвинуваченого на те, що у нього не було умислу на вмисне вбивство є безпідставними та не знайшли підтвердження під час розгляду провадження в суді першої інстанції.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 № 2 „Про судову практику у справах проти життя та здоров’я ” зазначено, що питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

На наявність у ОСОБА_1 умислу на вбивство ОСОБА_5 вказує сукупність вчинених ним дій.

Зокрема відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №112/3 від 18.01.2017 довжина ранового каналу у ОСОБА_5 становить 12,5 см або 125 мм. Рановий канал проходить через грудину та хрящову частину 4-го ребра зліва, повністю праве передсердя та сліпо закінчується на задній стінці лівого шлуночка. Висновок медико-криміналістинної експертизи № 278-МК від 16.01.2017 вказує на те, що ушкодження на тілі потерпілої ОСОБА_5 та пошкодження на її светрі та футболці виникли від дії клинка ножа, вилученого під час огляду місця події від 05.11.2016. Загальна довжина клинка становить 128 мм.

Висновки цих експертиз свідчать про те, що клинок ножа увійшов у тіло фактично на всю довжину (125 мм) та пройшов через хрящову частину 4-го ребра. Це вказує на те, що ОСОБА_1 наносив удар ножем із значною силою. Сила удару виявилася такою, що внаслідок проходження через хрящову частину 4-го ребра ніж зламався, руків’я відламалося від клинка ножа. Ця обставина вказує, що ОСОБА_1 наносив сильний проникаючий удар для того щоб пошкодити життєво-важливі органи ОСОБА_5 та вбити її.

Характер і послідовність дій, вчинених обвинуваченим ОСОБА_1 уже після нанесення ним ОСОБА_5 ножового поранення вказують на наявність у нього умислу саме на позбавлення життя ОСОБА_5.

Так, почувши від ОСОБА_7, яка перебувала у той час у будинку, де сталося убивство, що вона викличе поліцію, ОСОБА_1 одразу відібрав у її телефон, також забрав телефон і ОСОБА_5. Побачивши на ОСОБА_5 кров, ОСОБА_7 намагалася надати їй посильну допомогу. Однак ОСОБА_1 схопив її рукою за шию та утримував, щоб вона не підійшла до тітки ОСОБА_5, яка лежала на животі та важко дихала. На прохання ОСОБА_7 відпустити її та дати змогу викликати швидку допомогу, продовжував її тримати. Після того як ОСОБА_7 вирвалася та намагалася вийти з буднику, ОСОБА_1 перешкодив їй це зробити, а коли ОСОБА_7 намагалася підійти до тітки, бо та помирала, знову схопив ОСОБА_7 та утримував біля себе, щоб вона не змогла підійти до тітки, при собі постійно тримав як телефон ОСОБА_7 так і ОСОБА_5.

Такі активні дії обвинуваченого ОСОБА_1 свідчать про його умисел на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_5.

Посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на пояснення потерпілої ОСОБА_4, свідків ОСОБА_8, ОСОБА_7 ОСОБА_9, а також на висновки експертиз при дослідженні змивів з рук ОСОБА_1, піднігтівого вмісту його рук, та експертизи трупа ОСОБА_5 на підтвердження його доводів про відсутність умислу на умисне вбивство дружини не можуть бути визнані апеляційним судом обґрунтованими. Аналізуючи вказані докази, а також їх виклад їх змісту в апеляційної скарзі обвинуваченого, апеляційний суд З аналізу вказаних пояснень та висновків експертиз вбачається, що вони жодним чином не підтверджують умислу ОСОБА_1 на завдання потерпілій саме умисного тяжкого тілесного ушкодження, та не спростовують висновку як органу досудового розслідування, так і суду першої інстанції про наявність в нього умислу саме на вбивство потерпілої за наведених вище обставин та мотивів.

З огляду на викладене судом правильно встановлено, що характер дій обвинуваченого свідчить про те, що він безперечно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав, що наслідком таких дій має стати смерть ОСОБА_5 і бажав настання такого наслідку з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Що стосується апеляційних доводів прокурора та обвинуваченого щодо невідповідності призначеного судом покарання обвинуваченому тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, то вони також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду вироку, з огляду на наступне.

Так в ідповідно до вимог ст.65 КК України суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що суд при призначенні ОСОБА_1 покарання зазначених вимог закону дотримався у повному обсязі .

ОСОБА_1 вчинив злочин проти життя людини , який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів. Суд першої інстанції під час розгляду пом’якшуючих покарання обставин не встановив. Обтяжуючою покарання обставиною судом встановлено – вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом першої інстанції призначено в межах санкції ч.1 ст.115 КК України із врахуванням вимог ст.65 КК України. При його визначенні, як вбачається з матеріалів провадження, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки, які від нього настали – смерть молодої жінки,обставин, що пом’якшують покарання судом не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння. Судом враховано конкретні обставини вчиненні злочину, особу винного, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні На підставі наведеного суд першої інстанції цілком обґрунтовано прийшов до висновку про те, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі та призначив йому зазначене покарання строком 9 років, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи прокурора про те, що покарання, яке призначено судом ОСОБА_1, не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його наслідкам і є явно несправедливим за своєю м'якістю є безпідставними.

Всі об’єктивні дані, які впливають на вид та розмір покарання, бути враховані судом при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за вчинені ним злочині і наведені вище.

Посилання обвинуваченого та його захисника на те, що судом безпідставно у якості обставини, що обтяжує покарання, було враховано перебування ОСОБА_1 на час вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, оскільки на їх думку вказана обставина не доведена безсумнівно органом досудового розслідування, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду кримінального провадження, та спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 в судовому засіданні про те, що безпосередньо за годину перед приходом додому та сваркою з дружиною він вживав алкогольні напої, а також висновком медичного огляду обвинуваченого на стан сп’яніння, який хоча і не має печатки медичної установи, разом з тим в сукупності з поясненнями самого обвинуваченого підтверджує такий його стан.

Що стосується апеляційних доводів з приводу необхідності призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України нижче від найнижчої межі, слід зазначити, що колегія суддів вважає, що з урахуванням всіх обставин провадження та суспільної небезпеки вчиненого злочину, підстав для застосування до обвинуваченого ст.69 КК України немає.

Так відповідно до положень ч.1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційні злочини, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

Тобто умовою застосування положень ч.1 ст. 69 КК України є встановлення судом не менше двох обставин, що пом’якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.

Разом з тим судом першої інстанції в даному кримінальному провадженні не встановлено пом’якшуючих покарання обставин та достатньо мотивовано таке рішення, з чим також погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Твердження обвинуваченого про те, що судом безпідставно не враховано таких пом’якшуючих обставин як щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину та не враховано даних про його особу, є надуманими та спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки під час розгляду провадження таких обставин встановлено не було, обвинувачений фактично не визнав своє вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України, не проявивши щирого каяття при цьому.

Крім того слід зазначити, що навіть у разі встановлення двох пом’якшуючих обставини, вони повинні істотно знижувати ступніть тяжкості вчиненого злочину, однак застосування ст.69 КК України є правом суду, враховуючи всі обставини провадження, а не обов’язком суду.

Не підлягають задоволенню також доводи обвинуваченого ОСОБА_1 про зарахування йому у строк відбутого покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі періоду тримання його під вартою з 05.11.2016 і до вступу вироку у законну силу. Зокрема ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону України від 26.11.2015 № 838- VIII діяла до 21 червня 2017. Цей період судом зараховано обвинуваченому ОСОБА_1 у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі. Законом України від 18.05.2017 № 2046 - VIII ч. 5 ст. 72 КК України викладено в новій редакції відповідно до якої строк попереднього ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день. Тому судом обґрунтовано зазначено, що поза зазначеним періодом і до вступу вироку в законну силу необхідно зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 у строк покарання період тримання під вартою з розрахунку один день попереднього ув’язнення за один день позбавлення волі.

Підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та прокурора апеляційним судом не встановлено. Вирок суду першої інстанції є законним, обгрунтованоимм та вмотивованим і підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційні скарги першого заступника керівника Коростишівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 115 КК України, - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її ухвалення, а засудженим, що знаходиться під вартою – в той же строк с моменту отримання копії ухвали.

Судді: