Рішення № 71900730, 25.01.2018, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/6543/14-ц

Провадження № 2/520/1985/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2018 року

Київський районний суд м. Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевій О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Встановив,

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 02.06.2014 року звернувся до суду з вимогами постановити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №ML-500/098/2007 від 13.07.2007 року в розмірі 2 106 417,27 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом надання позивачеві права на укладання договору купівлі-продажу з будь якими третіми особами. До провадження судді Калашнікової О.І. справу передано 28.10.2015 року у відповідності до положень ст..11-1 ЦПК України, в редакції, чинній на той період часу. Під час судового розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. Остання заява про уточнення позовних вимог від 17.10.2017 року. В заяві викладена вимога про звернення стягнення на іпотечне майно за Договором іпотеки №PML-500/098/2007, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Іллічовою Н.А., 13.07.2007 р. у вигляді земельної ділянки площею 0,0543 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житлового будинку №74, загальною площею 349,3 кв. м., в тому числі житловою 116,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві приватної власності позичальнику ОСОБА_1 шляхом продажу цього майна на електронних торгах за початковою ціною 5 877 842,00 гривень з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальній сумі 10 506 090,36 гривень (за курсом НБУ 20.722460 станом на 08.05.2015). До сьогоднішнього судового засідання представник позивача не з'явився, про час і місце слухання справи сповіщений, надав заяву про вирішення спору за її відсутності, зазначивши, що позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 і третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 до суду не з'явились, про час і місце слухання справи сповіщені відповідно до вимог закону, про що свідчать повідомлення про вручення судових повісток.

Суд вивчив матеріали справи і встановив наступне:

13.07.2007 року Закрите акціонерне товариство "ОТП Банк" (нині ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №ML500/098/2007, за умовами якого Банк надавав, а ОСОБА_1 отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності грошові кошти у розмірі 250 000.00 доларів США.

11.04.2008 ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_1 уклали додатковий договір до кредитного договору, яким збільшили загальний ліміт кредиту до 330 000,00 Доларів США.

За умовами кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредитні кошти в строк до 13.07.2022 року і за користування кредитними коштами сплачувати процент, який має плаваючу складову FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку строком на 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору) та фіксований відсоток 5,99 % річних.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 13.07.2007 року укладено Договір іпотеки №PML-500/098/2007, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Іллічовою Н.А., 13.07.2007 та зареєстрованим в реєстрі під номером 12524. Згідно умов вищевказаного договору, ОСОБА_1 передав в іпотеку банку земельну ділянку площею 0,0543 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок №74, що складається в цілому з одного житлового будинку з каміння літ. «А» загальною житловою площею 116,4 кв. м., загальною площею 349,3 кв. м., та № 1,2 - огорожа, розташованих на земельній ділянці 543 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач стверджує, що Банк належним чином виконав умови договору і відкрив позичальнику відповідні рахунки та видачу коштів у загальному розмірі 330 000,00 Дол. США, яка відбувалась п'ятьма траншами, здійснив перерахування кредитних коштів із позичкового рахунку НОМЕР_2 на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3, як це і передбачено умовами кредитного договору. Позичальник виконав зобов'язання за договором кредиту частково і повернув кредит в сумі 152 762,96 Доларів США, відсотки за користування кредитними коштами сплатив в сумі 26 851,42 Долара США. Внаслідок неналежного виконання позичальником зобов'язань за договором кредиту утворилась заборгованість в сумі 10 506 090,36 гривень (за курсом НБУ 20.722460 грн за 1 дол.США станом на 08.05.2015). Вищевказана заборгованість за Кредитним договором № МL-500/098/2007 від 13.07.2007 складається з: тіло кредиту -177 237,04 Дол. США (еквівалент у гривні на день розрахунку - 3 672 787,47 гривень); сума відсотків за користування кредитом - 17 456,69Дол. США (еквівалент у гривні на день розрахунку -- 361 745,56 гривень); сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 6 471 557,32 грн.

18.03.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг України» було укладено Договір про відступлення права вимоги.

Згідно з вищевказаним договором ПАТ «ОТП Банк» відступив, а позивач прийняв право вимоги за Договором іпотеки. Таким чином, до позивача перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк», щодо права вимоги до відповідача.

У зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору, позивач, відповідно п. 1.9.1 кредитного договору направив 20.02.2012 року ОСОБА_1 досудову вимогу про дострокове погашення заборгованості всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, яка згідно з умовами кредитного договору вважається отриманою в момент її надсилання.

Оскільки позичальник досудову вимогу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» залишив без уваги, позивач звернувся до суду з цим позовом і вимагає звернути стягнення на іпотечне майно,що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 шляхом продажу цього майна на електронних торгах за початковою ціною 5 877 842,00 гривень з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальній сумі 10 506 090,36 гривень.

На обґрунтування своїх вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилалось на такі докази: кредитний договір від 13.07.2007 року, договір поруки віл 13.07.2007 року, договір іпотеки від 13.07.2007 року, додатковий договір до кредитного договору від 20.07.2011 року і копію додаткового договору до договору іпотеки від 20.07.2011 року, кредитні заявки відповідача, досудова вимога, розрахунки заборгованості, правовстановлюючі документи на нерухоме майно, передане в іпотеку, договір про відступлення права вимоги, висновок судової оціночно-будівельної експертизи від 21.07.2017 року.

Дослідивши надані до позову докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних правових підстав:

Відповідно до положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства України.

Згідно з вимогамист.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При укладанні кредитного договору 13.07.2007 року сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов: мети, суми і строку кредиту; умов і порядку його видачі та погашення; способів забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткової ставки; порядку плати за кредит; порядку зміни та припинення дії договору; відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч.ч.1,3ст. 33 Закону України «Про іпотеку»і статті 6 Договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Іпотекодерждатель має право на власний розсуд обрати спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3ст. 37 Закону України «Про іпотеку»визначено, що Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

У даному випадку надані суду письмові докази свідчать про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за умовами кредитного договору - з липня місяця 2011 року позичальник не повертає кредитні кошти і не сплачує відсотки за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.9.1 частини №2 кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобовязань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та інших зобовязань за кредитним договором. При цьому, зобовязання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобовязань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу позивальник авідповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 банківських днів з дати надсилання позичальнику відповідної вимоги.

Відповідно до ст.ст. 512, 513 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Як визначає стаття 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування, відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» була направлена на адресу відповідача досудова вимога №53814 від 22.03.2012р., якою було повідомлено відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором МL-500/098/2007 від 13.07.2007 року від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та про наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором. В листі викладена грошова вимога, яка підлягає виконанню та попередження про звернення стягнення на іпотечне майно у разі невиконання грошової вимоги (т.1 а.с.29).

Вартість предмета іпотеки згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності (ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.») від 21.07.2017 №093/2017 склала 7 444 663,00 гривень (з урахуванням технічного стану, як «добрий»), 5 877 842,00 гривень (з урахуванням технічного стану, як «задовільний»), 3 468 740,00 гривень (з урахуванням технічного стану, як «незадовільний»). Експертне дослідження виконано на підставі технічної документації на іпотечне майно та порівняльного методу, оскільки відповідач ухилявся від виконання експертизи.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

У даному випадку іпотеко держатель вимагає звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, що відповідає вимогам закону і умовам іпотечного договору.

Суд вважає, що правові підстави для застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» при зверненні стягнення на іпотечне майно відсутні, тому як загальна площа іпотечного будинку більше ніж 250 кв.м.

Разом з тим, суд вважає за можливе застосувати до відповідальності відповідача положення ч.3 ст.551 ЦК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»). Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний з розміром облікової ставки Національного банку України, а оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, то пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише в національній валюті України - гривні.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

У даному випадку, позивач розрахував суму пені від суми боргу, яку складає тіло кредиту в розмірі 177237,04 дол.США (що дорівнює 3672787,47 грн), відсотки в сумі 17456,69 дол.США (що дорівнює 361745,56 грн). Період, за який розраховано пеню - з 08.05.2014 року по 08.05.2015 року. Розмір пені складає 6 471 557,32 грн , що майже вдвічі перевищує борг за тілом кредиту.

В правовій позиції по справі № 6-100цс14 від 3 вересня 2014 року ВСУ, вказав, що частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України містить обов'язок суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав та дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків . У зв'язку з неявками відповідача до судових засідань, суд позбавлений можливості роз'яснити ОСОБА_1 його право на зменшення розміру пені. Тому , керуючись положеннями ст.551 ЦК України, з урахуванням положень ст.3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав, суд самостійно зменшує пеню до розмірів суми основного боргу - 4 034 533 грн. Таким чином, за договором кредиту від 13.07.2007 року ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має заборгованість в загальній сумі 3671787,47 + 361745,56 + 4034533 = 8069066 грн.

Відповідно до ч. 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача. У даному випадку це судовий збір в сумі 3654.00 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №PML 500/098/2007, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, Іллічовою Н.А., 13.07.2007 та зареєстрованим в реєстрі під номером 12524, а саме: земельну ділянку площею 0,0543 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок №74, що складається в цілому з одного житлового будинку з каміння літ. «А» загальною житловою площею 116,4 кв. м., загальною площею 349,3 кв. м., та № 1,2 - огорожа, розташованих на земельній ділянці 543 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІН НОМЕР_1) шляхом продажу цього майна на електронних торгах за початковою ціною 5 877 842,00 гривень з метою задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальній сумі 8069066 гривень за кредитним договором№ МL-500/098/2007 від 13.07.2007 року, що складається з: тіло кредиту -177 237,04 Дол. США ( або 3 672 787,47 гривень), сума відсотків - 17 456,69Дол. США (або 361 745,56 гривень), сума пені за прострочення виконання зобов'язань - 4034533грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в сумі 3654 грн.

Рішення може бути оскаржене в Одеський апеляційний суд через Київський райсуд м. Одеси протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Калашнікова О. І.