Рішення № 71900508, 30.01.2018, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/4650/17

Провадження № 2/500/30/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2018 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Адамова А.С.,

при секретарі - Івановій Ю.П.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання договору дійсним та розподіл майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про визнання договору дійсним та розподіл майна подружжя, в якому просить: визнати дійсним договір № 3647 купівлі-продажу нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 укладений 09.09.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3; визнати домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя; визнати за нею право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 та припинити за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.02.1992р. вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 09.09.1998р., у період шлюбу, вони за біржовим договором купили домоволодіння АДРЕСА_1 яке стало об'єктом сумісної власності. 07.02.2017 року шлюб між ними був розірваний. У зв'язку з чим, вважає, що їй повинно належати на праві власності 1/2 частина вказаного сумісного домоволодіння.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3, в судові засідання, призначені на 20.09.2017р., 10.10.2017р., 31.10.2017р., 21.11.2017р.. 13.12.2017р., не з'явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений належним чином, про причину неявки суд не повідомив, до суду заперечення чи пояснення на позов не надав.

У зв'язку з викладеним, суд відповідно до п. 1 ч.1 ст. 280 ЦПК України ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів у зв'язку з відсутністю заперечень проти такого вирішення справи представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб 29.02.1992 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 29.02.1992 року, виданим Кам’янською сільською Радою Ізмаїльського району.

09.09.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 був укладений договір № 3647 купівлі-продажу нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 укладений 09.09.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купив домоволодіння АДРЕСА_1 Укладений між сторонами договір зареєстрований Одеською товарною біржею 09.09.1998 року за № 3647. Всі істотні умови договору до його реєстрації на товарній біржі сторонами виконані, грошовий розрахунок по даному договору здійснений ОСОБА_3, про що свідчить п.5 договору, у виконання умов укладеного договору ОСОБА_3 проведено реєстрацію договору, про що свідчить технічний паспорт на зазначений житловий будинок, який було видано 28.07.1998р., у якому зазначений власником ОСОБА_3 Договір нотаріально не посвідчений.

Відповідно до ст.ст. 128, 224, 227 ЦК УРСР (1963 рік), діючого на час виникнення правовідносин, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього визначену грошову суму.

Згідно ст.ст. 328, 334, 655, 657 ЦК України, діючого на час розгляду справи, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності визнається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.

Згідно ст.15 Закону України "Про товарну біржу" угоди, зареєстровані на товарній біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пунктів 1.1., 1.4., 1.7., 1.9 Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, які знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету України з житлово-комунального господарства від 09.06.98 року № 121, Інструкція визначала порядок здійснення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна в Україні. Державній реєстрації в бюро технічної інвентаризації підлягають об'єкти нерухомості, розташовані на всій території України. Реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна здійснюється на підставі правовстановлюючих документів за рахунок коштів власників нерухомого майна. Пунктом 2 Інструкції визначений порядок здійснення державної реєстрації, підпунктом 2.1.д) якого зазначено, що на оригіналі правовстановлюючого документу робиться реєстраційний напис.

Додатком 1 до вказаної Інструкції визначений перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 9 Переліку зазначено: «Договори купівлі-продажу, обміну, зареєстровані біржею».

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що реєстрація за ОСОБА_3 права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 здійснена відповідно до діючого на той час законодавства.

Згідно до вимог статті 47 ЦК УРСР (1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

З оглядом на вищевказане, враховуючи, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, і відбулося повне виконання договору, суд визнає вищевказаний договір дійсним. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення договорів не вимагається.

Протягом всього часу з моменту укладення договору - 09.09.1998р. та по теперішній час позивач з чоловіком відкрито володіли, користувалися придбаним житлом.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Частиною 1 ст.60 СК України передбачено, що майно, придбане подружжям під час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба та т.п.) самостійного заробітку (доходу). Частиною 3 ст. 61 СК України встановлено, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначене домовленістю між ними або шлюбним договором.

Стаття 71 СК України передбачає, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовились про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд приймає до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, оскільки вказане майно у вигляді домоволодіння №111 по вул.Калініна в с. Кам'янка Ізмаїльського району Одеської області придбане в період шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, суд вважає, що вказане домоволодіння є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст. 71 ч. 1 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Тобто, позивачу належить 1/2 частина домоволодіння АДРЕСА_1

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 07.02.2017 року по справі №500/379/16-ц шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно ст. 72 ч. 2 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Тобто позивач звернувся до суду з вимогою про поділ майна в межах встановленого строку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 76 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.ст. 12, 13, 78, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_4, виданий 10.04.1996 року Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: 68643, АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Ізмаїльським РВ УМВС України в Одеській області 10.04.1996 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: 68643, АДРЕСА_2), Кам’янської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області (юридична адреса: 68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кам'янка, вул. Суворова, 4г, код 04378511) про визнання договору дійсним та розподіл майна подружжя - задовольнити.

Визнати дійсним договір № 3647 купівлі-продажу нерухомого майна - домоволодіння АДРЕСА_1 укладений 09.09.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

Визнати домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Припинити за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2018р.

Суддя: А.С.Адамов