Ухвала суду № 71899865, 25.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/8567/17 Провадження №11-кп/773/88/18 Головуючий у 1 інстанції:Ковальчук В. О. Категорія: ч.2 ст.309 КК УкраїниДоповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Гапончука В.В.,

суддів - Подолюка В.А., Борсука П.П.,

з участю

секретаря - Старенько Л.М.,

прокурора - Грицюка Р.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - Давидова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальне провадження №12017030010001444 за апеляційною скаргою захисника Давидова Олександра Вячеславовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Луцьк, Волинської області, українець, громадянин України, з середньою-спеціальною освітою, не працюючий, одружений, не маючий утриманців, проживаючий та зареєстрований за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1, судимий вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 23 травня 2012 року за ч.2 ст.307, ч.1 ст.69 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією майна, ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 14 лютого 2014 року невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі замінено на обмеження волі строком на 1 рік 11 місяців 14 днів, звільнений від покарання 3 липня 2014 року на підставіі ЗУ "Про амністію 2014 року",

засуджений

- за ч.2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 місяців.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено відраховувати з моменту затримання.

Вироком вирішено долю речових доказів та судових витрат.

Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_1, біля 20-ої години 00 хвилин 27 березня 2017 року, будучи особою, яка раніше вчинила злочин передбачений ч.2 ст.307 КК України, знаходячись поблизу Луцької гімназії №4, що по пр. Волі, буд.25 у м. Луцьку, шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав без мети збуту для власного вживання полімерний пакет з психотропною речовиною, обіг якої обмежено- амфетамін, після чого поклав вказану речовину до свого гаманця, де продовжував незаконно зберігати без мети збуту.

В подальшому ОСОБА_1 незаконно перевіз без мети збуту вказану психотропну речовину маршрутним таксі за місцем свого проживання, наступного дня- від місця свого проживання до зупинки громадського транспорту, що поблизу кінотеатру «Промінь» у м. Луцьку та зберігаючи при собі, переніс до Луцького СІЗО, що за адресою: м. Луцьк, вул. Нестора Бурчака,3.

Біля 11-ої години 46 хвилин 28 березня 2017 року, під час огляду місця події, в кімнаті очікування Луцького СІЗО, працівниками поліції у гаманці ОСОБА_1 було виявлено та вилученого поліетиленовий пакет з порошкоподібною речовиною рожевого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено- амфетамін, масою ( у перерахунку на амфетамін - основу 0,2627 г), яку незаконно зберігав без мети збуту.

В поданій апеляційній скарзі захисник не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 вважає, що вирок суду підлягає зміні, оскільки призначене покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Просить вирок змінити, застосувавши до ОСОБА_1 положень ст..75 КК України звільнивши його з під варти з зали суду.

Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку, пояснив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали і просили її задовольнити, прокурора, який апеляційну скаргу вважав безпідставною, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України, підтверджується зібраними в провадженні доказами та ніким не оскаржується.

Діям ОСОБА_1 дана правильна юридична оцінка, яка також в апеляційній скарзі не оспорюється.

Разом з тим заслуговують на увагу доводи захисника в апеляційній скарзі щодо неправильного призначення покарання ОСОБА_1

При визначенні покарання засудженому суд у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України повинен призначити його з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових злочинів.

Як зазначено в абзаці 2 п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину тощо. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, мотивуючи своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин.

Як вбачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.309 КК України суд першої інстанції навів, проте належним чином не врахував обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, який вину визнав, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, раніше судимий, перебуває на обліку у Волинському обласному наркологічному диспансері.

Крім того судом першої інстанції при призначенні покарання було безпідставно не враховано обставину, що пом'якшує покарання, а саме щире каяття.

Згідно зі ст. 66 КК щире каяття може бути визнане обставиною, що пом'якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалася.

Як вбачається з матеріалів провадження, обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю, спряв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому.

Відповідно з встановленим, до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, апеляційний суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, не встановлено.

За наявності обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також з урахуванням особи винного, який, є особою молодого віку, вину визнав, одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується посередньо, та те, що будь-яких наслідків від злочинів не наступило, оскільки наркотичний засіб було вилучено працівниками поліції, колегія суддів приходить до висновку, що вказані обставини є такими, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення і дають можливість призначити більш м'який вид покарання ніж передбачений санкцією ч.2 ст.309 КК України у виді обмеження волі.

Дане покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину та те, що ОСОБА_1 раніше судимий та продовжує після засудження вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення у сфері обігу психотропних речовин, доводи захисника щодо призначення покарання обвинуваченому із застосуванням положень ст.75 КК України є безпідставними.

З вищенаведених підстав, апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню частково.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 409 КПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу захисника Давидова Олександра Вячеславовича в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 жовтня 2017 року в даному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

Призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.309 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України у виді 2 років обмеження волі.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Дата набрання законної сили 25.01.2018р.

Суддя В.В. Гапончук

помічник судді О.В. Курбай