Постанова № 71899849, 25.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 159/2731/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Лесик В.О. Провадження № 22-ц/773/204/18 Категорія: 23 Доповідач: Киця С. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів Грушицького А.І., Шевчук Л.Я.,

секретар - Черняк О.В.

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Ковельської міської ради про визнання недійсними рішень міської ради, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та встановлення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулася в Ковельський міськрайонний суд Волинської області з вказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що вона та відповідач у справі ОСОБА_4 є рідними братом та сестрою. Відповідно до договору дарування від 29 квітня 1992 року, батько сторін у справі - ОСОБА_5 подарував відповідачу ОСОБА_4 53/100 частки будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. За життя батько побудував гараж, який було прийнято в експлуатацію та затверджено рішенням виконкому № 36 від 28.02.1991 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько ОСОБА_5 помер. 04 березня 1997 року мати ОСОБА_6 оформила спадкові права на 47/100 частки житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд після смерті спадкодавця ОСОБА_5 Зазначену частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд ОСОБА_6. подарувала їй. Між нею та відповідачем ОСОБА_4 виник спір з приводу користування та розподілу земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 46 кв.м., 189 кв.м., 401 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і рішенням Ковельської міської ради від 27.06.2013 року за № 39/33 передані в оренду ОСОБА_4 Згідно із вказаним рішенням Ковельської міської ради були укладені договори оренди спірних земельних ділянок між Ковельською міською радою та ОСОБА_4 строком на 49 років. Надання в оренду відповідачу вказаних земельних ділянок було проведено без її згоди та участі. Вважає, що відповідач, щоб отримати в оренду земельну ділянку площею 46 кв.м. для обслуговування гаража, надав Ковельській міській раді неправдиву інформацію, а саме план розміщення гаража, який був побудований їхнім батьком та рішення Ковельської міської ради про надання йому дозволу на будівництво гаража. Вказує, що гараж був побудований та введений в експлуатацію їхніми батьками в 1991 році, а дозвіл відповідача у справі на будівництво гаража був виданий в 1996 році. Протоколом № 56 від 08.12.2015 року виїзного засідання узгоджувальної комісії щодо вирішення земельних спорів, який був затверджений рішенням Ковельської міської ради від 14.01.2016 року за № 17 було рекомендовано: 1) співвласникам житлового будинку дійти згоди щодо поділу земельної ділянки та розміщення господарських будівель і гаражів на земельній ділянці; 2) варіант розподілу земельної ділянки по АДРЕСА_1, погоджений співвласниками будинку АДРЕСА_1 проект подати на розгляд Ковельської міської ради. Вирішити питання по розподілу земельної ділянки з відповідачем добровільно не можливо. Передача Ковельською міською радою в оренду відповідачу для ведення городництва земельної ділянки площею 189 кв.м., призначеної для житлової і громадської забудови, порушує вимоги ст.ст.20,118,123,124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі», якими встановлено порядок зміни цільового призначення земель при наданні їх в оренду та право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону «Про оренду землі». Затверджений порядок розподілу земельної ділянки та надання в оренду відповідачу земельних ділянок обмежує її законні права та інтереси, оскільки вздовж більшої частини її будинковолодіння буде існувати земельна ділянка для спільного користування між двома співвласниками, хоча зі сторони будинковолодіння відповідача таких спільних користувань земельною ділянкою не має. Договори оренди земельних ділянок не посвідчені нотаріально.

Просила суд ухвалити рішенням, яким визнати недійсними рішення Ковельської міської ради від 27.06.2013 року № 39/33 та договори оренди №1/87, №1/88, №1/89 від 15.07.2013 року земельних ділянок площею 46 кв.м., 189 кв.м., 401 кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1, встановити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 з врахуванням розміру часток їх власності на нерухоме майно.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, Ковельської міської ради про визнання недійсними рішень міської ради, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

Позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на вказане рішення, в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що фактично змінився порядок користування земельною ділянкою між співвласниками. Затверджений порядок розподілу та надання в оренду відповідачу земельних ділянок, обмежує її законні права та інтереси.

Відповідачем ОСОБА_4 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає те, що підстави обгрунтування апеляційної скарги позивача не відповідають встановленим попередніми судами обставинам справи за іншими позовами ОСОБА_1 до нього стосовно цього ж майна. Доводи апеляційної скарги не містять доказів порушення будь-яких прав позивача, тому апеляційна скарга є безпідставною та необгрунтованою.

Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів на підтвердження порушення її законних прав та інтересів виділенням в оренду спірних земельних ділянок відповідачу, права позивача не є порушеними.

Такі висновки суду є правильними, відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_4 є рідними братом і сестрою. Їхнім батькам на праві приватної власності належав будинок АДРЕСА_1.

За життя, батько ОСОБА_5 подарував відповідачу у справі - ОСОБА_4 57/100 будинку з хлівом Б-І та 1/2 частиною хліва "б" .ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько сторін ОСОБА_5

Після смерті батька 47/100 будинку успадкувала його дружина - матір сторін ОСОБА_6

Набувши у власність частину будинку, ОСОБА_6, відповідно до ст.30 чинного на той час ЗК 1990 року, набула права користування частиною земельної ділянки. Іншим землекористувачем земельної ділянки був її син - ОСОБА_4

30 жовтня 1996 року між співвласниками будинку було складено акт розподілу земельної ділянки та встановлено порядок користування земельною ділянкою. В акті зазначено про розподіл земельної ділянки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, хоча на час складання акта ОСОБА_5 помер. Зазначення в акті прізвища ОСОБА_5 пояснюється тим, що на той час матір сторін - ОСОБА_6 не оформила спадкових прав, і всі документи були на ім'я батька. ОСОБА_6 поставила підпис в акті, будучи землекористувачем частини земельної ділянки та успадкувавши 47/100 будинковолодіння. Зазначені обставини встановлені рішенням Ковельського міськрайонного суду від 23.12.2011 року в справі № 2/0306/1806/11.

07.04.1997 року ОСОБА_6 подарувала свою частину будинку дочці - відповідачу в справі ОСОБА_1

На час набуття ОСОБА_1 права власності на 47/100 будинку між попередніми власниками будинку - ОСОБА_4 і її матір'ю ОСОБА_6 склався порядок користування земельною ділянкою на підставі акта розподілу земельної ділянки від 30 жовтня 1996 року, згідно з яким в користуванні ОСОБА_4 знаходиться земельна ділянка площею 603 кв.м., в користуванні іншого співвласника - 535 кв. м.

Вказані земельні ділянки надані в оренду на підставі рішення міської ради від 27.06.2013 року, відповідно до якого затверджена землевпорядна технічна документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання цих земельних ділянок в оренду.

Згідно договору оренди №1/89 від 15.07.2013 року Ковельська міська рада в особі міського голови Кіндера О.О. надала, а ОСОБА_4 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для городництва на підставі рішення Ковельської міської ради від 27.06.2013 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 189 кв.м. Строк договору до 27.06.2018 року.

Відповідно до договору оренди №1/87 від 15.07.2013 року Ковельська міська рада в особі міського голови Кіндера О.О. надала, а ОСОБА_4 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Ковельської міської ради від 27.06.2013 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 401 кв.м. Строк договору до 27.06.2062 року.

Згідно договору оренди №1/88 від 15.07.2013 року Ковельська міська рада в особі міського голови Кіндера О.О. надала, а ОСОБА_4 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на підставі рішення Ковельської міської ради від 27.06.2013 року, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 46 кв.м. Строк договору до 27.06.2062 року.

Про державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна свідчать витяги з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію інших речових прав.

Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 22 листопада 2012 року, постановленого в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, рішенням апеляційного суду Волинської області від 10 січня 2013 року встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 користуються земельною ділянкою в порядку, встановленому в акті 1996 році, зокрема, в користуванні позивача знаходиться 535 кв. м, а в користуванні ОСОБА_5- 603 кв.м., у спільному користуванні знаходиться ділянка площею 97 кв. м.

Протоколом № 6 від 27 лютого 2013 року виїзного засідання узгоджувальної комісії щодо вирішення земельних спорів вирішено погодити межі земельної ділянки по АДРЕСА_1, при умові проведення розподілу відповідно до вищевказаного акту в частині площ земельних ділянок, які перебувають у користуванні ОСОБА_4 - 603 кв. м., та ОСОБА_1 - 535 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 108 від 14 березня 2013 року затверджено протокол № 6 виїзного засідання узгоджувальної комісії щодо вирішення спорів від 27 лютого 2013 року відмінено п. 4 рішення виконавчого комітету від 13 вересня 2012 року № 383 «Про затвердження протоколів узгоджувальної комісії».

Тобто, оскарженим рішенням виконкому Ковельської міської ради затверджено протокол про вирішення земельного спору з приводу порядку користування земельною ділянкою між сторонами, і такий порядок відповідає тому, який був встановлений ще попередніми власниками житлового будинку і землекористувачами, і якого дотримуються сторони на даний час.

В ході розгляду справи була проведена судова земельно-технічна експертиза, за висновками якої загальна площа земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні ОСОБА_1 становить 662,85 кв.м, тобто є більшою, ніж відповідно до акту розподілу земельної ділянки від 30 жовтня 1996 року (535 кв.м).

Статтею 30 Земельного Кодексу, введеного в дію з 15 березня 1991 року, і чинного на час набуття ОСОБА_1 47/100 будинку з господарськими будівлями і спорудами, передбачено про перехід у всіх випадках до нового власника разом з правом власності на жилий будинок права власності або права користування на земельну ділянку при будинку, якою користувався попередній власник.

Згідно із ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Пленум Верховного суду України у п.21 постанови № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснив, що, виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК (2768-14) бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті ґрунтуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (частина перша статті 55).

Згідно з ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Судом встановлено, що спірний гараж Г-1, на час набуття позивачем права власності на частину житлового будинку у 1997 році, уже був збудований. До ОСОБА_1 не перейшло право власності на нього, що підтверджується договором дарування від 07.04.1997 року, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 Отже, і земля, яка знаходиться під гаражем, не перебуває у її користуванні, а тому міська рада має право передавати цю земельну ділянку у оренду відповідачу для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, що належна їй вбиральня знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_4

Оскільки ОСОБА_1 набула право власності на 47/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, то до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому самому обсязі, що були у попереднього землекористувача і міняти встановлений порядок користування земельною ділянкою немає підстав.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження користування нею спірними земельними ділянками, а також щодо порушення її прав рішенням Ковельської міської ради від 27.06.2013 року про передачу в оренду ОСОБА_4 спірних земельних ділянок.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач ОСОБА_1, всупереч вказаним нормам, не довела, що наданням ОСОБА_4 в оренду спірних земельних ділянок порушуються її права та інтереси щодо користування земельною ділянкою та частиною житлового будинку.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними договорів оренди та рішення Ковельської міської ради від 27.06.2013 року та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий

Судді