Постанова № 71899696, 25.01.2018, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/488/17 Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І.І. Провадження № 22-ц/773/41/18 Категорія: 2 Доповідач: Карпук А. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2018 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Концевич Я.О.

з участю: представника позивача - ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01 квітня 2016 року вона уклала з відповідачем ОСОБА_2 договір оренди належного їй на праві власності картоплесховища площею 1 381,5 кв. м. по АДРЕСА_1 строком до 01.квітня 2017 року. За умовами договору відповідач зобов'язався впродовж трьох робочих днів з моменту закінчення строку дії договору повернути позивачу зазначене майно.

03 квітня 2017 року вона направила відповідачу письмове попередження про відсутність намірів укладати з ним договір оренди на новий строк з одночасною вимогою передачі майна в належному стані. Це попередження ОСОБА_2 отримав 04 квітня 2017 року.

10 квітня 2017 року вона надіслала відповідачу повідомлення-вимогу звільнити майно та скласти акт прийому-передачі.

Однак відповідач жодних дій по поверненню майна не здійснив і продовжує користуватися ним. Тому просила зобов'язати ОСОБА_2 звільнити орендоване приміщення картоплесховища.

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року даний позов задоволено.

Постановлено зобов'язати ОСОБА_2 звільнити орендоване приміщення картоплесховища площею 1381,5 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 640 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення відповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.06.2012 року виконавчим комітетом Кременецької сільської ради Рожищенського району ОСОБА_4 є власником нежитлового приміщення - приміщення картоплесховища площею 1381,5 кв.м, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4, 5, 6).

01 квітня 2016 року між ОСОБА_4 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове користування нежитлового приміщення - приміщення картоплесховища площею 1381,5 кв.м, яке розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Факт передачі в оренду наведених приміщень сторонами не заперечується.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що строк договору оренди закінчився 01.04.2017 року, відповідач, який орендує приміщення не звільнив його, тому позивач обґрунтовано вимагає звільнення орендованого приміщення.

З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною 1 статті 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Рожищенським районним судом встановлено, що сторони у договорі оренди встановили строк його дії до 01.04.2017 року. (п. 7.1 договору оренди). Цей договір педбачає обов'язок орендаря у випадку закінчення строку договору передати орендодавцю орендоване приміщення по акту передачі (п.5.4).

Також у пункті 7.5 договору зазначено, що він припиняється у разі закінчення строку, на який був укладений.

З наведеного слідує, що у зв'язку з закінченням строку оренди відповідач ОСОБА_2 зобов'язаний передати позивачу ОСОБА_4 приміщення картоплесховища, яке є предметом договору.

Такого обов'язку відповідач ОСОБА_2 у строки, визначені п.2.4 договору, не виконав, тому суд обґрунтовано задовольнив позов та зобов'язав ОСОБА_2 звільнити орендоване приміщення.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на його переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк є безпідставним, так як він не повідомляв орендодавця за 30 днів до закінчення строку договору про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, як це передбачено підпунктом 7 пункту 5.2 договору оренди.

Твердження ОСОБА_2 щодо автоматичного пролонгування договору оренди на підставі ст. 764 ЦК України, є помилковими.

Зокрема приписами статті 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був встановлений договором.

Тобто законодавець визначив, що поновлення договору на новий строк можливе лише за умови відсутності заперечень орендодавця. Однак із змісту повідомлення, надісланого позивачем ОСОБА_4 відповідачу ОСОБА_2 і врученого 04.04.2017 року (через 4 дні після закінчення строку договору оренди), вбачається, що ОСОБА_4 просила звільнити приміщення картоплесховища, отже, заперечувала про укладення договору оренди на новий строк.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказів та безпідставно, з порушенням процесуальних норм, надана перевага одним доказам над іншими, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть слугувати підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів і цих вимог закону суд додержався.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до суб'єктивного помилкового тлумачення змісту договору, обставин справи та норм матеріального права та не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлене у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, статтями 375, 381 - 384, 389-391 ЦПК України колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 02 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.

Головуючий

Судді: