Рішення № 71899582, 22.01.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18823/14-ц

Провадження № 2/161/190/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2018 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі:

головуючого - судді Рудської С.М.

при секретарі - Ярмолюк В.С.

за участю:

представників позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про визнання дій незаконними, відшкодування майнової шкоди, стягнення страхового відшкодування

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з даною позовною заявою, заявами про зміну розміру позовних вимог, на обґрунтування вказавши, що 17.06.2011 року він за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Веремчуком С.В. за № 1823, придбав у ОСОБА_8 житловий будинок та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06.05.2014 року договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 було визнано недійсним, витребувано з його (позивача) володіння житловий будинок АДРЕСА_2 Визнання договору купівлі-продажу недійсним відбулося внаслідок порушення приватним нотаріусом ОСОБА_17. п.п. 13, 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5, та ст.ст. 43, 45 Закону України «Про нотаріат». Так, 12.10.2010 року приватний нотаріус ОСОБА_17. безпідставно посвідчила від імені ОСОБА_10 згоду подружжя на укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_3. На підставі цієї згоди подружжя 12.10.2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу вищеозначеного житлового будинку, який також було посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_17. за № 4170. Вважає, що саме неправомірними діями приватного нотаріуса ОСОБА_17. йому завдана матеріальна шкода, як добросовісному набувачу вищезазначеного житлового будинку, яку він оцінює у 1052752 грн. Крім того, цивільно-правова відповідальність приватного нотаріуса ОСОБА_17. була застрахована в ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» за договором № 351.88825.2008 від 16.03.2010 року на суму 136050 грн. Просить суд визнати незаконними дії приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_17. щодо посвідчення згоди подружжя на укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 12.10.2010 року зареєстрованого в реєстрі за № 4168 та договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_4 Волинської області, укладений 12.10.2010 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_17., в р. № 4170; стягнути з приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_17. на його користь матеріальну шкоду в розмірі 916702 грн., стягнути з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на його користь страхове відшкодування в розмірі 136050 грн. за завдану матеріальну шкоду.

02.02.2017 року позивач ОСОБА_6 подав суду письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що просить суд стягнути з приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17. на його користь 393160 грн. завданої матеріальної шкоди, решту заявлених позовних вимог залишає без змін (а.с. 101-102 т. 2).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення по суті аналогічні до викладених у позовній заяві, заяві про зменшення розміру позовних вимог. Крім того, представник позивача суду пояснив, що вважає, що при посвідчені приватним нотаріусом ОСОБА_17. згоди подружжя на відчуження майна та договору купівлі-продажу від 12.10.2014 року мала місце недбалість, що призвело до заподіяння позивачу матеріальної шкоди.

Представник відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_17. в судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених в письмових запереченнях проти позову (а.с. 93-97 т. 2), просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи був повідомлявся належним чином, про що у матеріалах справи містяться відповідні поштові повідомлення. Від відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на адресу суду надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просив суд відмовити в задоволенні позову в частині вимог пред»явлених до ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» (а.с. 132-133 т. 1).

За таких обставин суд вважає можливим слухати справу за відсутності представника відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі наданих сторонами доказів.

Вислухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по даній справі, матеріали цивільної справи № 161/13929/13-ц, суд приходить до наступного

Судом встановлено, що 17.06.2011 року позивач ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Веремчуком С.В., р. № 1823, придбав у ОСОБА_8 житловий будинок АДРЕСА_4 Волинської області (а.с. 5-6 т. 1).

Раніше, 12.10.2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку, який було посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_17. за № 4170 (а.с. 3-4 т. 1).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 06.05.2014 року, постановленому у цивільній справі за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17., про визнання договору недійсним, витребування майна, скасування державної реєстрації на майно, договір купівлі-продажу житлового будинку від 12.10.2010 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_17. за реєстровим номером 4170, було визнано недійсним, витребувано із володіння ОСОБА_6, як добросовісного набувача майна, житловий будинок АДРЕСА_4 Волинської області, шляхом передачі зазначеного майна у володіння ОСОБА_10 та ОСОБА_9 (а.с.9-14 т. 1). Дана рішення набрало законної сили і є чинним.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішення суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.05.2014 року вбачається, що підставами для визнання недійсним договору купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку та витребування його з володіння ОСОБА_6, стало порушення вимог ст. 65 СК України, ст. 369 ЦК України, а саме відсутність волевиявлення ОСОБА_10 на укладення письмової згоди подружжя на відчуження спірного житлового будинку, оскільки наявність такої письмової згоди буда необхідною умовою укладення оспорюваного договору купівлі-продажу.

При розгляді зазначеної справи судом було встановлено, що на час посвідчення приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17. даної згоди подружжя від імені ОСОБА_10 (станом на 12.10.2014 року), остання перебувала за межами території України, підпис від її імені у згоді подружжя на відчуження спірного будинку від 12.10.2014 року виконано не ОСОБА_10, а іншою особою.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивач ОСОБА_6 та відповідач приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17. брали участь при розгляді вищевказаної справи у якості позивача та третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів відповідно, тому обставини, встановлені рішенням суду від 06.05.2014 року, є доведеними і доказуванню при розгляді даної справи не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 27 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.

Таким чином, під час розгляду даного спору доведенню підлягає наявність у діях відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_17. недбалості при посвідченні вищевказаної згоди подружжя та договору купівлі-продажу будинку, заподіяння данними діями шкоди позивачу.

Правила вчинення нотаріальних дій встановлені Законом України «Про нотаріат» та Інструкцією про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії) не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб - її учасників або їх уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Статтею 45 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії) передбачено, що при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством, нотаріусом перевіряється справжність підписів учасників правочинів та інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.

Аналогічні положення містяться у пункті 13, 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. N 20/5 (далі - Інструкція), що була чинною на час вчинення вищевказаної нотаріальної дії.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_13 суду пояснила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 є батьками чоловіки її доньки - ОСОБА_14. В 2012 року ОСОБА_9 звернувся до неї з проханням підписати за ОСОБА_10 у нотаріуса документи на продаж будинку. На той час ОСОБА_10 знаходилася за межами України. На прохання ОСОБА_9 вона разом з ним їздила до нотаріуса та підписала за ОСОБА_10 необхідні документи. ОСОБА_15 ОСОБА_9 їй не передавав, вона паспорт ОСОБА_15 нотаріусу не пред'являла. На її думку вона (ОСОБА_13.) та ОСОБА_10 не дуже схожі.

Представником відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_17. було заявлено клопотання про допит у якості свідка ОСОБА_9, але допитати його в судовому засіданні не виявилося можливим у зв»язку зі смертю останнього.

При розгляді даної справи судом, за клопотанням представника позивача, було досліджено копію паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_10, нотаріальну згоду ОСОБА_10, що містяться у матеріалах цивільної справи № 161/13929/13-ц (а.с. 75, 76-77), матеріали судово-почеркознавчої експертизи, проведеної під час розгляду справи № 161/13929/13-ц (а. 117-141), а також копію пенсійного посвідчення на ім'я ОСОБА_13 (а.с. 178 т. 2).

Аналіз чинного законодавства України дає можливість зробити висновок, що недбалість визначається як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне до них ставлення.

При наявності недбалості в діях нотаріуса необхідно встановити дві обставини в їх сукупності:

1) які дії повинен був виконати нотаріус згідно з чинним законодавством, яке регулює коло його службових обов'язків, щоб належним чином встановити особу, що звернулася до нього за вчиненням нотаріальної дії та перевірити справжність її підпису;

2) чи мав нотаріус реальну можливість установити невідповідність особи що звернулася до нього за вчиненням нотаріальної дії, поданим документам та справжність її підпису. Реальність можливості встановлюється наявністю об'єктивних та суб'єктивних умов для вчинення таких дій.

Суд вважає, що у приватного нотаріуса ОСОБА_17. мали виникнути обґрунтовані сумніви щодо особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії від імені ОСОБА_10 та справжності її підпису.

Так, для нотаріуса встановити особу означає впевнитися, що перед ним дійсно та особа, яка зазначена в паспортному чи іншому документі, поданому нею нотаріусу.

В даному випадку приватний нотаріус ОСОБА_17. повинна була та могла вчинити дії, передбачені ст.ст. 43, 45 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 13, 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, які б унеможливили виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, а саме: ретельно ознайомитися з паспортом на ім'я ОСОБА_10 в присутності особи, яка цей документ нотаріусу надала, запропонувати даній особі надати інший документ, що містить її фотографію та підпис для порівняння.

Суд вважає, що приватний нотаріус ОСОБА_17. мала як об'єктивні, так і суб'єктивні можливості здійснити зазначені дії.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29-1 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна діяльність приватного нотаріуса тимчасово зупиняється на час дії, зокрема, таких обставин: якщо приватний нотаріус при вчиненні нотаріальних дій неодноразово порушував правила нотаріального діловодства, - до закінчення строку проходження підвищення кваліфікації (не більше двох тижнів).

Згідно з ч. 1 ст. 29-2 Закону України «Про нотаріат» рішення про тимчасове зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса у випадках, передбачених частиною першою статті 29-1 цього Закону, приймає керівник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Судом встановлено, що наказом № 72/6 від 04.09.2014 року, виданого в.о. начальника Головного управління юстиції у Волинській області (а.с. 240-241 т. 2) нотаріальна діяльність приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17. була зупинена строком на сім днів на термін з 08 вересня 2014 року по 14 вересня 2014 року. В період зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_17. зобов'язано пройти підвищення кваліфікації в Центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції.

На обґрунтуванні вказаного рішення в наказі зазначено, що нотаріальна діяльність приватного нотаріуса ОСОБА_17. зупиняється у зв'язку з порушенням приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17. пунктів 13, 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо належного встановлення особи ОСОБА_10 та неналежної перевірки справжності її підпису при посвідченні від її імені згоди подружжя на продаж житлового будинку та земельної ділянки за р.№ 4168 від 12.10.2010, встановленого за результатами проведеної перевірки за зверненням ОСОБА_6 від 28.05.2014 року, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 29-1, ст. 29-2 Закону України «Про нотаріат».

Вказаний наказ № 72/6 від 04.09.2014 року в.о. начальника Головного управління юстиції у Волинській області приватний нотаріус ОСОБА_17. в установленому законом порядку не оскаржувала.

Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.03.2015 року, постановленою у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_13 за ч. 1 ст. 358 КК України, ОСОБА_13 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення вказаного злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України - у зв'язку із закінченням строків давності, провадження у справі закрито (а.с. 125 т. 2). Тобто ОСОБА_13 була звільнена від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав. Вказана ухвала суду набрала законної сили і є чинною.

Зі змісту вищевказаної ухвали вбачається, що обвинувачена ОСОБА_13 12.10.2010 року, знаходячись в приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу - ОСОБА_17. будівля якої розташована по АДРЕСА_5 діючи з прямим умислом, внесла до офіційного документу, а саме нотаріального бланку згоди подружжя на укладення договорів купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки, завідомо неправдиві відомості про надання ОСОБА_10 згоди чоловіку - ОСОБА_9, на продаж житлового будинку АДРЕСА_6 а саме у графі "Підпис", власноручно поставила підпис від імені - ОСОБА_10, з метою використання вказаного документу ОСОБА_9 В подальшому, даний документ був посвідчений підписом та круглою печаткою вищевказаного приватного нотаріуса - ОСОБА_17., який слугував підставою для укладення договору, від 12.10.2010 року, купівлі - продажу житлового будинку, відповідно до якого ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_8 купила, житловий будинок за АДРЕСА_1

Таким чином, згідно обвинувального акту, від 18.02.2015 року, ОСОБА_13 своїми умисними діями, які виразились у підробленні іншого офіційного документа, який посвідчується приватним нотаріусом, і який надає права, з метою використання його іншою особою, вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.358 КК України (в редакції КК України, від 05.04.2001 року).

Зазначені вище докази, в своїй сукупності, приводять суд до переконання, що приватний нотаріус ОСОБА_17. під час посвідчення згоди подружжя належним чином не виконала вимоги чинного законодавства, а саме ст. 43, 45 Закону України «Про нотаріат», п.п.13, 15 глави ІІ Інструкції, допустила недбалість при посвідченні згоди подружжя на відчуження житлового будинку та земельної ділянки, не перевірила належним чином особу, що звернулася до неї за вчиненням нотаріальної дії, а тому її дії з цього приводу слід визнати незаконними.

Доводи представника відповідача ОСОБА_2 щодо відсутності доказів наявності винних дій відповідача ОСОБА_17. суд до уваги не приймає, оскільки за змістом Закону України «Про нотаріат» форма вини нотаріуса в порушенні чинного законодавства значення не має.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні посилався не тільки на порушення норм чинного законодавства, а саме ст. 43 Закону України «Про нотаріат», де нотаріус не витребував додаткових відомостей про встановлення особи ОСОБА_10, та її заперечень про вчинення цієї дії, а й на недбалість приватного нотаріуса ОСОБА_17., яка не виконала зазначених вимог Закону та Інструкції.

Посилання представника відповідача ОСОБА_2 щодо наявності 12.10.2010 року під час посвідчення згоди подружжя особи ідентичної зовнішності із ОСОБА_10 в порушення вимог ст.ст. 77-79 ЦПК України не підтверджені жодними належними, допустими та достовірними доказами, вони спростовані доказами, наданими суду стороною позивача, а тому також судом до уваги не беруться.

Щодо вимог позивача про визнання незаконними дій нотаріуса при посвідченні укладеного 12.10.2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 договору купівлі-продажу вищезазначеного житлового будинку, який посвідчений за № 4170, то позовні вимоги в цій частині, на думку суду, не підлягають до задоволення, оскільки, недійсність вказаного правочину прямо встановлена судовим рішенням і пов'язана судом саме із відсутністю належним чином нотаріально засвідченої згоди іншого співвласника на відчуження майна.

Таким чином, суд вважає, що відповідач приватний нотаріус ОСОБА_17. на підставі ст.1166 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про нотаріат» повинна відшкодувати позивачу завдану матеріальну шкоду, оскільки, саме у зв»язку із недотриманням нотаріусом вимог чинного законодавства при посвідченні вищевказаної нотаріальної дії щодо посвідчення згоди подружжя на відчуження майна, позивача в судовому порядку було позбавлено права власності на майно, що полягало у вилученні із володіння ОСОБА_6, як добросовісного набувача майна, житлового будинку АДРЕСА_2

Суд вважає доведеним, що дії відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_17. у даному випадку були неправомірними і цими неправомірними діями позивачу було завдано матеріальну шкоду, між діями відповідача, що призвели до порушення законних прав позивача та наслідками у вигляді завдання матеріальної шкоди є причинно-слідчий зв»язок.

Згідно висновку комісійної судової будівельно-технічної експертизи № 7705 від 27 січня 2016 року, проведеної Волинським відділенням Львівського НДІСЕ, ринкова вартість житлового будинку АДРЕСА_1 складає 529200 грн. (а.с. 256-262 т. 1).

Згідно зі ст. 28 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, що діяла на момент вчинення нотаріальної дії) для забезпечення відшкодування заподіяної внаслідок вчиненої нотаріальної дії шкоди приватний нотаріус зобов'язаний до початку зайняття приватною нотаріальною діяльністю укласти договір страхування цивільно-правової відповідальності. Розмір відшкодування заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач приватний нотаріус ОСОБА_17. застрахувала свою цивільно-правову відповідальність у ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі договору добровільного страхування №351.88825.2008 від 16.03.2010 року з подальшими додатковими угодами до нього (далі - договір страхування), відповідно до умов якого предметом вказаного правочину є страхування відповідальності нотаріуса на випадок заподіяння ним прямих матеріальних збитків третім особам внаслідок недбалості, ненавмисно припущених помилок, або некваліфікованого вчинення приватним нотаріусом нотаріальних дій в процесі виконання своїх професійних обов'язків протягом дії цього договору (а.с.81-86 т. 1).

Таким чином, відповідач ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» згідно вимог ст. 979 ЦК України, ст.ст. 7, 18 Закону України «Про страхування» зобов'язаний відшкодувати позивачу, як третій особі, шкоду завдану внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_17., як приватного нотаріуса, у межах лімітів відповідальності, встановлених договором страхування, оскільки, судом встановлено незаконність дій приватного нотаріуса ОСОБА_17. та заподіяння у зв'язку з цим позивачу відповідної матеріальної шкоди в розмірі 529200 грн.

Ліміт відповідальності ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на момент вчинення нотаріусом нотаріальної дії згідно додаткової угоди №3 до договору страхування становив136050 грн. (а.с.86 т. 1).

Зазначених у розділі 3 договору страхування підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування в даному випадку судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що завдану позивачу шкоду в розмірі 136050 грн. слід стягнути з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», як страхове відшкодування по договору, а решту коштів в сумі 393150 грн. (529200 - 136050) слід стягнути безпосередньо з відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_17., як особи, дії якої призвели до заподіяння матеріальної шкоди.

При цьому суд враховує ту обставину, що позивач не зобов»язаний попередньо звертатися до страхової компанії із заявою на виплату страхового відшкодування, оскільки, згідно ст. 55 Конституції України кожен має право звернутися безпосередньо до суду за захистом своїх прав, а відповідно до ст.28 Закону України «Про нотаріат» розмір шкоди за відсутності згоди сторін (що має місце в даному випадку) визначається лише судом.

Відсутність у позивача права на звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання незаконними дій нотаріуса з приводу посвідчення нотаріальної згоди подружжя та відшкодування шкоди, на що також посилався представник відповідача ОСОБА_2, як на підству заперечень проти позову, в даному випадку, не ґрунтуються на нормах закону та практиці Європейського суду з прав людини.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як слідує з положень ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 50 Закону України «Про нотаріат» передбачено можливість оскарження в судовому порядку нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта, особою, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Враховуючи вищезазначені норми закону, суд вважає, що позивач має право на звернення до суду із вимогою про визнання незаконною нотаріальної дії щодо посвідчення нотаріальної згоди подружжя, оскільки, внаслідок незаконності дій нотаріуса з цього приводу в подальшому безпосередньо було порушено право власності ОСОБА_16 на майно.

При цьому посилання представника відповідача ОСОБА_2 на роз'яснення, викладенні у постанові № 2 від 07.02.2014 року Пленуму Вищого спецiалiзованого суду України з розгляду цивiльних i кримiнальних справ «Про узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» суд вважає безпідставними, так як судом касаційної інстанції в узагальненні судової практики, а не в постанові пленуму, роз'яснено право особи, яка не брала участі у вчиненні нотаріальних дій, звернутися до суду з відповідним самостійним позовом про недійсність посвідченого акта, не до нотаріуса, а до інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин, з приводу яких виник спір.

В даному випадку, договір купівлі-продажу майна від 12.10.2010 року, укладенню якому передувала оспорювана нотаріальна дія щодо посвідчення від імені ОСОБА_10 згоди подружжя на відчуження майна, в судовому порядку вже визнаний недійсним саме з підстав відсутності належної згоди співвласника на відчуження майна (а.с.9-11 т. 1), а тому судом зазначено вище про безпідставність позовних вимог ОСОБА_6 в частині визнання незаконними дій нотаріуса щодо посвідчення вказаного правочину.

Нотаріальна згода на відчуження майна, дії нотаріуса щодо посвідчення якої оспорюються позивачем, не є правочином чи правовстановлюючим документом, а тому в силу вимог ст. 215 ЦК України не може бути визнана недійсною в судовому порядку.

Отже, єдиним способом захисту прав позивача, в даному випадку, є визнання в судовому порядку незаконності дій нотаріуса з цього приводу та відшкодування завданої матеріальної шкоди.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 є такими, що підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даною позовною заявою позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру, кожна з яких мала бути оплачена судовим збором в сумі 243,6 грн., та позовна вимога майнового характеру.

Позивач сплатив судовий збір за одну вимогу немайнового характеру в сумі 243,6 грн. та оплатив судовим збором позовну вимогу майнового характеру у максимальному розмірі судового збору, яка була встановлена Законом України «Про судовий збір» на час звернення до суду з даним позовом (3654 грн.)

Судом було задоволено позовну вимогу майнового характеру, стягнуто суму матеріальної шкоди з двох відповідачів - приватного нотаріуса ОСОБА_17 та ПрАТ «СК «ПЗУ Україна». Сума матеріальної шкоди стягнута з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» складає 25,71 % від суми змінених позовних вимог, а з приватного нотаріуса ОСОБА_17. - 74,29 %.

Таким чином, за вирішенням судом позовної вимоги майнового характеру, відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, на користь позивача стягненню з відповідача приватного нотаріуса ОСОБА_17. підлягає судовий збір в сумі 2714,56 грн., а з відповідача ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» - судовий збір в сумі 939,44 грн.

Крім того, позивач звертався до суду з заявою про забезпечення позову, яку оплатив судовим збором в сумі 121,8 грн., і яка була задоволена ухвалою суду від 18.12.2014 року.

Таким чином, суд вважає, що загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_17. на користь позивача ОСОБА_6 складає 2836,36 грн. (2714,45 грн. + 121,8 грн.)

Крім того, одна з позовних вимог немайнового характеру, пред'явлених до приватного нотаріуса ОСОБА_17. була задоволена, у задоволенні однієї вимоги було відмовлено, а тому суд вважає за необхідне стягнути з даного відповідача судовий збір в сумі 243,6 грн. на користь держави.

На підставі ст.ст. 27, 28, 43 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 7, 18 Закону України «Про страхування», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. N 20/5, керуючись ст.ст.10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимогиОСОБА_6 до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17, ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про визнання дій незаконними, відшкодування майнової шкоди, стягнення страхового відшкодування - задовольнити частково.

Визнати незаконними дії приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17 щодо посвідчення 12.10.2010 року за реєстровим номером 4168 від імені ОСОБА_10 згоди подружжя на укладення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_3.

Стягнути з приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17, (ідн. код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 на відшкодування. завданої матеріальної шкоди 393150 (триста дев'яносто три тисячі сто п»ятьдесят) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідн. код 20782312) користь ОСОБА_6 страхове відшкодування в сумі 136050 (сто тридцять шість тисяч п»ятдесят) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_6 - відмовити.

Стягнути з приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17 (ідн. код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_6 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору 2836 (дві тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 36 коп.

Стягнути з приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_17 (ідн. код НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (ідн. код 20782312) на користь ОСОБА_6 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в сумі 939 (дев»ятьсот тридцять дев»ять) грн. 44 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПКУкраїни - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 30 січня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області С.М. Рудська