Рішення № 71898843, 29.01.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5624/17

Провадження № 2/127/2767/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Волошина С.В.,

за участю секретаря судового засідання Тонкопій Ю.І.,

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання батьківства, внесення змін до актового запису та про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 16.03.2017 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (Відповідач 1) та Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (Відповідач 2) про визнання батьківства, внесення змін до актового запису та про стягнення аліментів, в якому просить визнати ОСОБА_3 батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженого ОСОБА_1 в м. Вінниця; зобов'язати Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, №2288 від 29.06.2016 року, зазначивши батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, виключивши з актового запису відомості про ОСОБА_6, як батька дитини; стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дитини відповідного віку з дня звернення до суду до досягнення дитиною повноліття.

Позов мотивований тим, що позивач та відповідач зустрічалися, мали інтимні стосунки, в результаті чого позивач завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_4 року народила сина ОСОБА_5. Відповідач відмовився реєструвати своє батьківство, тому запис про батька дитини у свідоцтві про народження було проведено відповідно до ч.1 ст. 135 СК України. Встановлення батьківства відповідача відносно дитини відповідатиме інтересам дитини. Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні. Відповідач офіційно працевлаштований, займає посаду начальника відділення кадрів в/ч 3025 (м. Калинівка) Національної гвардії України в званні підполковника, відповідач фізично здорова людина, інших утриманців не має отримує високий дохід, може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини, добровільно цього робити не бажає. Викладене стало підставою для звернення позивачем до суду з цим позовом до відповідачів.

Ухвалою суду від 13.07.2017 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 у справі призначалась судова молекулярно-генетична експертиза на предмет встановлення експертним шляхом кровного споріднення відповідача ОСОБА_3 та малолітньої дитини ОСОБА_5, провадження у справі зупинено (а.с.52-54). Експертне дослідження за ухвалою від 13.07.2017 року проведене не було, оскільки ОСОБА_3 до експертної установи не з'явився (а.с.63-65). Ухвалою суду від 30.08.2017 року провадження у справі відновлено, справу призначено до розгляду на 02.10.2017 року (а.с.66). Ухвалою суду від 02.10.2017 року за спільним клопотанням сторін по справі у справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу на предмет встановлення експертним шляхом кровного споріднення відповідача ОСОБА_3 та малолітньої дитини ОСОБА_5, провадження у справі зупинено (а.с.76-78). На виконання ухвали від 02.10.2017 року 21.11.2017 року було проведено судову молекулярно-генетичну експертизу (а.с. 93-97).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову в частині визнання батьківства та зобов'язання органу РАЦС внести відповідні відомості про батька до актового запису про народження ОСОБА_5 враховуючи висновок молекулярно-генетичної експертизи, яким підтверджено батьківство ОСОБА_3 стосовно дитини ОСОБА_5 не заперечував. Додатково зазначив, що відповідач ОСОБА_3 почав приймати активну участь в житті дитини, надає матеріальну допомогу на утримання сина, шукає з ним зустрічей. Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання дитини вказав, що згідно норм Сімейного кодексу України на утримання однієї дитини підлягають стягненню аліменти в розмірі 1/4 частки від всіх доходів платника, та враховуючи, що заробітна плата ОСОБА_3 становить близько 20 тисяч гривень на місяць, визнав позов в цій частині в розмірі ? частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача.

Представник Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в судове засідання не з'явився, в.о. начальника відділу ОСОБА_8 надіслала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу, у вирішенні справи поклалася на розсуд суду.

Вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, враховуючи зміст клопотання представника Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Преамбула та ст. 7, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння, дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню. З метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у Конвенції, держави-учасниці надають батькам належну допомогу у виконанні обов'язків по вихованню дітей.

Згідно ст.7 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Верховною радою України 27.02.1991 року, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім'я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування. Держави-учасниці забезпечують здійснення цих прав згідно з їх національним законодавством та виконання їх зобов'язань за відповідними міжнародними документами у цій галузі, зокрема, у випадку, коли б інакше дитина не мала громадянства.

Статтями 3, 4 Декларації про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, прийнятою резолюцією Генеральної Асамблеї від 3 грудня 1986 року передбачено, що турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 року, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3, виданим Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 29.06.2016 року, в якому в графі «Батько» зазначено ОСОБА_6, в графі «Мати» - ОСОБА_1 (а.с.9).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження згідно з частиною першою статті 135 Сімейного кодексу України для призначення допомоги №00016812800 від 29.06.2016 року в актовому записі про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, відомості про батька записані за вказівкою матері згідно ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України (а.с.10).

Відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває в шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків, заяви батька, або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень проводиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч.3 ст.128 Сімейного кодексу України, позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір'ю.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір'ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім'я та по батькові дитини записано за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 СК).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_5, батьком дитини записаний громадянин України ОСОБА_6, запис про батька вчинено у відповідності до ст.135 СК України.

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

За ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», справи про визнання батьківства щодо дитини, яка народилася не раніше 1 січня 2004 р., суд має вирішувати відповідно до норм Сімейного Кодексу, зокрема ч. 2 ст.128, на підставі будь-яких доказів, що засвідчують походження дитини від певної особи й зібрані з дотриманням норм цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» відповідно до ст. ст. 213,215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по-батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належним та допустимим доказом про визнання батьківства певної особи (за життя досліджуваних осіб) є висновок судової генетичної експертизи, який має бути однозначним та не викликати сумніви.

Відповідно до висновку №757 від 21.11.2017 року судової молекулярно-генетичної експертизи, виконаної Вінницьким науково - дослідним експертно - криміналістичним центром МВС України, молекулярно-генетичним дослідженням встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, якого народила ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ймовірність даної події складає 99,99993%, тобто біологічне батьківство ОСОБА_3 відносно ОСОБА_5 є доведеним (а.с.93-97).

На підставі встановленого позовна вимога щодо визнання батьківства ОСОБА_3 щодо дитини ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

Згідно ст. 134 Сімейного Кодексу України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.

Відповідно до частини 13 п. 20 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України №96/5 від 12.01.2011 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до п. 2.16.4. Розділу II Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Таким чином підлягають до задоволення вимоги щодо Відповідача 2 про внесення відповідних змін до актового запису про народження ОСОБА_5 щодо батька дитини, зазначивши батьком відповідача 1 по справі ОСОБА_3, виключивши з актового запису відомості, як про батька дитини - ОСОБА_6

Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення з Відповідача 1 аліментів на утримання сина ОСОБА_5, то такі підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини, отже, і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття та згідно зі ст. 181 цього Кодексу одним із способів виконання батьками свого обов'язку щодо утримання дитини є стягнення за рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), які присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, інші обставини, що мають істотне значення; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (в редакції статті станом на час подання позову до суду), та ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (в редакції статті з 08.07.2017 року).

Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 року про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів (надалі Постанова) у відповідності до ч.1 ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати свою дитини до досягнення нею повноліття, а у випадках передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, і своїх повнолітніх дочку, сина.

Згідно п. 17 вказаної Постанови вирішуючи питання, щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього і інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст.182 СК України.

Судом встановлено, що відповідач по справі офіційно працює, а тому аліменти з нього слід стягувати у відповідній частці від його заробітку (доходу).

Визначаючись щодо розміру аліментів, які підлягають стягненню на користь позивача на утримання спільної дитини, суд враховує те, що дитина позивача та відповідача проживає разом з позивачем, знаходиться на її утриманні, що потребує значних коштів.

Зважаючи на розмір заявлених вимог, враховуючи всі наявні у справі докази, суд вважає можливим встановити аліменти в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, що буде розумним, справедливим та зваженим, з огляду на спільний обов'язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України (в редакції Закону № 2901-IV від 22.09.2005 року), мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст.184 цього Кодексу.

08.07.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» № 2037-VIII від 17.05.2017 року.

Даним Законом ч.2 ст.182 СК України викладено в новій редакції, згідно якої розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позов пред'явлено до суду 16.03.2017 року.

Частина 2 статті 182 СК України передбачає гарантію, що надана державою, дитині та тому з батьків, з ким вона проживає, щодо мінімального розміру аліментів, які можуть стягуватись з їх платника. Підвищивши цей мінімальний розмір Законом України № 2037-VIII від 17.05.2017 року, держава підвищила соціальні стандарти в галузі охорони прав дитини.

Конвенцією про права дитини (стаття 3) передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

З урахуванням викладеного, враховуючи зміни у чинному законодавстві щодо встановленого державою мінімального розміру аліментів на дитину, для найкращого забезпечення інтересів дитини, суд вважає правильним за період з 16.03.2017 року по 07.07.2017 року включно стягнути аліменти у частці, що визначена вище, зазначивши, що розмір таких аліментів не може перевищувати 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, збільшивши даний відсоток до 50 з 08.07.2017 року.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом збільшено або зменшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд приймає до уваги, що відповідач в добровільному порядку надавав позивачу кошти на утримання дітей, однак в контексті ст. 191 СК України аліменти підлягають стягненню з дня пред'явлення позову, тобто у даній справі з 16.03.2017 року.

У відповідності до п. 1. ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача в межах суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.

Враховуючи те, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 1 280 гривень за позовні вимоги, які задоволено судом, ці судові витрати слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1

На підставі ст.ст. 125-126, 128, 134-135, 180-182, 191-192 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76, 81, 264-265, 273, 430 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів № 3 від 15.05.2006 року», суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання батьківства, внесення змін до актового запису та про стягнення аліментів - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІДН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, батьком дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, народженої ОСОБА_1 в м. Вінниця (актовий запис №2288, вчинений Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області 29.06.2016 року).

Зобов'язати Вінницький міський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (21009, м. Вінниця, вул. Замостянська, 26, код ЄДРПОУ 25497415) внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, №2288 від 29.06.2016 року, вчиненого Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, зазначивши батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, виключивши з актового запису відомості про ОСОБА_6, як батька дитини.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІДН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІДН НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дитини відповідного віку, з дня звернення до суду, тобто з 16.03.2017 року до 07.07.2017 року включно, та в розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого чинним законодавством для дитини відповідного віку, з 08.07.2017 року до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІДН НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІДН НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, судові витрати у виді судового збору в розмірі 1 280 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення суду виготовлено 31 січня 2018 року.

Суддя: