Рішення № 71896752, 25.01.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6950/17

Провадження № 2/524/412/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року м.Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

Головуючого судді – Андрієць Д.Д.,

за участю секретаря – Воблікової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.11.2015. Дарувальником по договору виступала його мати, відповідач ОСОБА_2. Після укладення договору дарування мати виїхала з квартири і не проживає у ній.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням – квартирою №4 в буд.№3 по вул.Ціолковського в м.Кременчуці Полтавської області.

В судове засідання сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач ОСОБА_2 про причини своєї неявки суд не повідомляла.

Третя особи – ТОВ «Житлорембудсервіс» в судове засідання не з’явилась, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилала.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 29 Цивільного кодексу України(далі – ЦК України) встановлено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 310 ЦК України визначено, що фізична особа має право на місце проживання, на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним власником житла або законом.

Статтями 64, 156 ЖК України, передбачено, що до членів сім'ї власника квартири (квартири) належать дружина власника, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство. Члени сім'ї власника жилого квартири (квартири), які проживають разом з ним у квартири (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 що підтверджується копією договору дарування серії НАР 250766 від 18.11.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованого у реєстрі за № 1029.

У вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_1, що підтверджується довідкою відділу ведення Реєстру територіальної громади Автозаводської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та довідкою ТОВ «Житлорембутсервіс» від 28.08.2017 № 3899.

Відповідач за місцем реєстрації не проживає. Факт тривалого не проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 підтверджується актом ТОВ «Житлорембутсервіс» №1019, згідно з яким свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт не проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 з 2015 року.

Враховуючи те, що відповідач не проживає у спірному житлі більше року, а її реєстрація у спірному житлі створює перешкоди для власника квартири, викликані необхідністю сплачувати вартість комунальних послуг з урахуванням реєстрації відповідача, а також позбавляє можливості вільно розпоряджатись своїм майном, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Таким чином, суд визнає ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням – квартирою №4 в буд.№3 по вул.Ціолковського в м.Кременчуці Полтавської області.

Відповідно до ст.141 ЦПК України України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 640 грн.

Керуючись ст. ст.10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 – 265, 280-284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,-задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 кв.№4, такою, що втратила право користування квартирою №4 в буд.№3 по вул.Ціолковського в м.Кременчуці Полтавської області.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, рнокпп НОМЕР_1, що зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 кв.№4, на корись ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_3, рнокпп НОМЕР_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 кв.№4, судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 640 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Д.Д.Андрієць