Постанова № 71896282, 29.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 року місто Київ

Унікальний № 753/16230/17

№ апеляційного провадження 22-ц/796/529/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І.М., суддів Шахової О. В., Головачова Я. В.,

при секретарі - Іваницькій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Курганської Лесі Вікторівни в інтересах Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Дарницького районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Шклянки М.П. 29 листопада 2017 року у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України, Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пунктів 8,9 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується. Справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, - задоволено, встановлено факт участі ОСОБА_3 у забезпеченні бойової діяльності військ ВМФ СРСР на території республіки Ефіопія з 17 січня по 23 січня 1980 року (а. с. 49-51).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, Курганська Л.В. в інтересах Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви.

Апеляційну скаргу мотивувала, зокрема, тим, що рішення суду суперечить чинному законодавству, оскільки у 1980 році СРСР на території республіки Ефіопії бойові дії не велися.

Зазначає, що активні бойові дії в Ефіопії носили періодичний характер, а доказів того, що саме в 1980 році СРСР приймав активну участь у врегулюванні військового конфлікту в даній республіці заявник не надав.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 63 від 08.02.1994 затверджено, що бойові дії на території Ефіопії велись з грудня 1977 по листопад 1979 року.

Міжнародною спільнотою визнано існування збройного конфлікту на території Ефіопії з 1998 року.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити з підстав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Пояснив, зокрема, що встановлення факту йому необхідно для передачі у військовий комісаріат медичної довідки і встановлення, що його хвороба (травма) та її прогресуючі наслідки утворились в результаті травми, отриманої під час несення військової служби.

Представник скаржника - Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві, а також представник Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України до суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення рекомендованою кореспонденцією, у зв'язку з чим відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглядати справу у їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_3, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено в ході судового розгляду, заявник звернувся до суду з даним позовом та просив встановити факт його участі у забезпеченні бойових діяльності військ, флоту ВМФ СРСР на території Республіки Ефіопія з 17 по 23 січня 1980 року, де в цей період велись бойові дії.

Так, з архівної довідки від 07 квітня 2011 року №5143, виданою Центральним військово-морським архівом Міністерства оборони РФ вбачається, що ОСОБА_3 з січня 1979 року по червень 1980 року працював в військовій частині 45702 на с/т «Тургай» на посаді матроса. Морський суховантажний транспорт «Тургай» з 17 січня 1980 року по 23 січня 1980 року знаходився в порту Масауа (Ефіопія).

Разом з тим, в довідці зазначено, що в документальних джерелах архіву відомостей про участь особистого складу с/т «Тургай» в січні 1980 року в бойових діях в Ефіопії не має.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності/відсутності доказів, які підтверджують участь заявника у забезпеченні бойової діяльності військ СРСР в період бойових дій на території Ефіопії під час проходження строкової військової служби в Радянській Армії у вищевказаний період, суд першої інстанції виходив з поданих заявником суду посвідчених нотаріально заяв зі свідченнями учасників бойових дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили, що ОСОБА_3 був членом команди с/т «Тургай» на посаді матроса та разом з зазначеними особами приймав участь в розгрузці військових гелікоптерів МІ-8, боєприпасів для забезпечення бойової діяльності військ авіаційної групи флоту ВМФ СРСР в період з 17 по 23 січня 1980 року в порту Масауа, Республіки Ефіопія. Порт Масауа в цей час знаходився в зоні бойових дій між урядовими військами Ефіопії та загонами ерітреанських сепаратистів.Крім того, суд першої інстанції критично оцінив заперечення заінтересованих осіб, які, посилаючись на Постанову КМУ №63 від 08 лютого 1994 заперечують факт ведення бойових дій в Республіці Ефіопія в період проходження строкової військової служби заявником, а виключно в період грудня 1977 - листопад 1979 р.р.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що є загальновідомим факт ведення бойових дій в Ефіопії поза межами періоду 1977-1979 р.р., у тому числі в 1980 році та вважав підтвердженим належними і допустимими доказами факт участі заявника в забезпеченні бойової діяльності військ ВМФ СРСР в період з 17 по 23 січня 1980 року.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення не відповідає в повній мірі вищевказаній нормі, з огляду на таке.

Так, відповідно п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення) суд розглядає в порядку окремого провадження справи встановлення фактів, що мають юридичне значення. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, наведений у ст. 256 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Пленум Верховного Суду України у пунктах 1 своєї постанови «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, звертає увагу судів на те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Виходячи з роз'яснень п.2 вищевказаної постанови Пленуму ВСУ, не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород.

Так, відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку адміністративного судочинства.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже в даному випадку, ОСОБА_3 пояснив, що він звертався, зокрема, до Київського міського військового комісаріату Міністерства оборони України, Верховної ради України, Державної служби з питань ветеранів, разом з тим, він не оскаржував їх дії у встановленому законом порядку.

Крім того, як встановлено в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, позивачем не надано в ході розгляду справи належних письмових доказів, що його хвороба (травма) та її прогресуючі наслідки утворились в результаті травми, отриманої під час несення ним військової служби.

Таким чином, рішення суду не можна назвати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні заяви.

Керуючись статтями 367-368, 371, 374, 376, 381-384, 389-390 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу КурганськоїЛесі Вікторівни в інтересах Лівобережного об'єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві - задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 листопада 2017 року - скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні заяви ОСОБА_3, заінтересовані особи: Київський міський військовий комісаріат Міністерства оборони України, Лівобережне об'єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 30 січня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: О.В. Шахова

Я.В.Головачов