Ухвала суду № 71896218, 25.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/594/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Москаленко К.О.

Категорія: ст. 183 КПК України Доповідач: Масенко Д.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Масенка Д.Є.

суддів Глиняного В.П., Присяжнюка О.Б.

секретаря судового засіданняСівошко Ф.С.

за участю:

прокурораКравчук М.П.

захисникаБурик О.М.

підозрюваногоОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргузахисника Телешецького О.І., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, на ухвалу слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотаннястаршого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Павленка П.О., погоджене прокурором відділу процесуальногокерівництва Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Кравчуком М.П.,та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюстроком до16 лютого 2018 року, із визначенням застави у межах 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 640 000 грн.,щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вашківці, Вижницькогорайону Чернівецької області, громадянина України, працюючого на посаді прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, одружений, має на утриманні малолітню дитину,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про необхідністьзастосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник Телешецький О.І., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_2 відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги захисник зазначає про те, що протокол затримання підозрюваного не містить відомостей на користь доводів слідчого, які виправдовували б застосування п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, через відсутність очевидців, потерпілих, які б вказували на ОСОБА_2, як на особу, яка щойно вчинила злочин, та відсутність відомостей про те, що на тілі або одежі є ознаки вчинення ОСОБА_2 будь-якого кримінального правопорушення, а будинок, в якому його затримано, є місцем події; повідомлення про підозру є необгрунтованим;ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні та стороною обвинувачення недоведені. Додає, що у інкримінованому ОСОБА_2.діянні, не вбачається складу злочину, оскільки версія слідства будується на припущеннях.

Також адвокат вказує на те, що скарга, подана 21.12.2017 року, в порядку ст. 206 КПК України, розглянута слідчим суддею Москаленко К.О., в порушення вимог закону, наступного дня, перед початком розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу.

Далі в апеляційній скарзі захисник зазначає, що матеріали, якими сторона обвинувачення обґрунтовує клопотання, не містять даних про те, що ОСОБА_2 вчинив будь-які дії направлені на отримання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди особисто чи через інших осіб, у тому числі через громадянина ОСОБА_7, як і не містять даних про те, що ОСОБА_2 вчиняв чи планував вчинити будь-які дії, з використанням свого службового становища, в інтересах ОСОБА_6 чи його брата ОСОБА_8 направлені на визначення їм судом мір покарання не пов'язаних із позбавленням волі. Додає про недоведеність стороною обвинувачення наявності у ОСОБА_2 умислу спрямованого на одержання неправомірної вигоди.

Крім того, автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що заява ОСОБА_6 про злочин, не містить відомостей про вчиненняОСОБА_2 будь- якого злочину; протоколи допиту свідка ОСОБА_6 від 06.12.2017 року та 12.12.2017 року містять лише відомості про його спілкування із ОСОБА_7, жодних зустрічей і перемовин із ОСОБА_2 у нього не було, будь-яких пропозицій щодо передачі йому неправомірної вигоди ОСОБА_6 від нього не отримував; протоколи огляду, ідентифікації і вручення ОСОБА_6 грошових коштів в сумі 3000 доларів США і чотирьох автомобільних шин, яких ОСОБА_2 неотримував і їх у нього не вилучали; протокол затримання ОСОБА_2 не доводить його вини; протокол затримання ОСОБА_7 не містить відомостей, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення; копії процесуальних документів з кримінальних проваджень за обвинуваченням ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 185, 263 КК України не є доказами обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йомукримінального правопорушення; протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 20.12.2017 року містить відомості про одиничний факт спілкування заявника і ОСОБА_2; матеріали додані до клопотання не містять жодного обґрунтування розроблення ОСОБА_2 якої-небудь «злочинної схеми»; ОСОБА_6 і ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 185, ст. 263 КК України, що виключає можливість укладення між ними і прокурором угоди про визнання винуватості, так само як і угоди про примирення, оскільки ч. 3 ст. 185 КК України є злочином, який відноситься до категорії тяжких; відсутність у ОСОБА_2 повноважень на укладення із братами ОСОБА_6 угод у кримінальних справах за їх обвинуваченням; відсутність у ОСОБА_2 кваліфікуючої ознаки - вчинення одержання неправомірної вигоди поєднаної з вимаганням; має місце умисна протиправна поведінка свідка ОСОБА_6, направлена на систематичну і цілеспрямовану провокацію працівників правоохоронних органів Вижницького району Чернівецької області, що полягає у спонуканні їх до вчинення неправомірних дій; тяжкість покарання саме по собі воно не може бути підставою для застосування запобіжного заходу; надуманість посилання слідчого на обізнаність ОСОБА_2, як працівника органів прокуратури, з формами і методами роботи правоохоронних органів, наявність у нього стійких професійних і особистих зв'язків, як спробу на обґрунтувати ризиківйого неналежної процесуальної поведінки.

Одночасно апелянт вказує, що ОСОБА_2 є молодою людиною, раніше не судимий, має дружину, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку, має на утриманні малолітнього сина 2015 р.н., має постійне місце роботи і проживання у будинку належному його матері, неодноразово заохочувався керівництвом прокуратури Чернівецької області та органами влади, має позитивні характеристики з місця проходження служби у Збройних Силах України.

25 січня 2018 року на адресу апеляційного суду м. Києва надійшли зміни та доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник Бурик О.М. просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання слідчого та застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави у сумі 160 000 гривень.

Так, адвокат Бурик О.М. вказує, що ОСОБА_2 одружений, має на утриманні малолітню дитину 2015 р.н., яка має незадовільний стан здоров'я, проживає із сім'єю, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно. Додає про завідомо непомірний розмір застави та те, що гроші на сплату застави позичені з умовою виплати відсотків.

Крім того, адвокат вказує, що 27.12.2017 року до Печерського районного суду м. Києва подано заяву про роз'яснення судового рішення в частині заборони спілкування підозрюваного із слідчим та процесуальним керівником, які є працівниками органів прокуратури України, про дату розгляду якої станом на 24.01.2018 року не повідомлено.

Заслухавши доповідь судді,пояснення захисника та підозрюваного,які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити,прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скаргизахисниката просив ухвалу слідчого судді залишити без змін,дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, щоапеляційна скарга задоволенню непідлягає, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженнівідділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України, перебувають матеріали кримінального провадження№ 42017260220000164, відомості про яке18.11.2017року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за підозрою прокурора Кіцманської місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

19.12.2017 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.

20.12.2017 року ОСОБА_2. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Старший слідчий в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Павленко П.О., за погодженням із прокурором відділу процесуальногокерівництва Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Кравчуком М.П.,звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодоОСОБА_2запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке ухвалою слідчого судді Печерськогорайонного суду м. Києва від22 грудня 2017 року задоволено та застосовано щодоОСОБА_2запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,строком до16 лютого 2018 року, із визначенням застави у межах 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 640 000 грн.

Під час розгляду клопотання про застосування щодопідозрюваногоОСОБА_2запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддяправильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, CampbellandHartleyv. theUnitedKingdom), п. 32, SeriesA, № 182).

Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні слідчого.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетністьОСОБА_2до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою, з чим погоджується і колегія суддів.

Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_2чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Посилання апелянта на відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_2інкримінованого кримінального правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_2інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об'єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення. Такі дані містяться зокрема у заяві ОСОБА_6, в порядку ст. 214 КПК України, про вчинення кримінального правопорушення, протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 06.12.2017 року, протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 12.12.2017 року, протоколі огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 19.12.2017 року, протоколі огляду, ідентифікації та вручення від 19.12.2017 року, протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.12.2017 року, протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 19.12.2017 року, протоколі огляду від 19.12.2017 року, протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 20.12.2017 року, протоколі допиту свідка ОСОБА_6 від 20.12.2017 року та інших матеріалах кримінального провадження.

Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце у даному випадку.

Посилання сторони захисту на те, що долучені до клопотання матеріали на його обгрунтування не доводять наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 інкримінованого кримінального правопорушення,не містять відомостей про вчинення підозрюваним будь-якого злочину, пропозицій щодо передачі неправомірної вигоди,не доводить його вини, не доводять наявність у діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, не доводять наявності у його діяхкваліфікуючої ознаки - вчинення одержання неправомірної вигоди поєднаної з вимаганням, не містять обґрунтування розроблення ОСОБА_2 «злочинної схеми», не є доказами обставин вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слід визнати передчасними, оскільки обставини, на які посилається сторона захисту, не підлягають з'ясуванню на цій стадії кримінального процесу, яка вимагає від слідчого судді перевірки фактів та обставин, що свідчать про можливу причетність особи до інкримінованих їй кримінальних правопорушень. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження адвоката про відсутність умислу в діях ОСОБА_2 та відсутність дій підозрюваного з використанням свого службового становища, оскільки оцінка даним обставина буде дана судом при розгляді справи по суті.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваногоОСОБА_2

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, а тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права ОСОБА_2на свободу, у зв'язку із чим вимоги апеляційної скарги щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід визнати непереконливими.

В сукупності із вищенаведеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону, слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваногоОСОБА_2та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в тому числі і ті, на які посилається сторона захисту в апеляційній скарзі та доповненнях до неї.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_2 є молодою людиною, раніше не судимий, має дружину, малолітнього сина 2015 р.н., має постійне місце роботи і проживання, характеризується позитивно, неодноразово заохочувався керівництвом прокуратури Чернівецької області та органами влади, має позитивні характеристики з місця проходження служби у Збройних Силах України,то дані обставини не спростовують висновок суду про наявність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для застосування відносно останнього запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.

Твердження захисника про надуманість посилань слідчого на обізнаність ОСОБА_2 як працівника органів прокуратури з формами і методами роботи правоохоронних органів, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Посилання сторони захисту на те, щосама лише тяжкість кримінального правопорушення, не може бути підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слід визнати необгрунтованими, оскільки слідчий суддя при розгляді даного клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви з яких прийняв відповідне рішення.

Доводи апеляційної скарги щодо умисної протиправної поведінки свідка ОСОБА_6, яка направлена на провокацію працівників правоохоронних органів, що полягає у спонуканні їх до вчинення неправомірних дій, не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні довести суду обставини, на які вони посилаються, проте, ані захисником, ані підозрюваним у судовому засіданні апеляційної інстанціїне надано будь-яких доказів, які б підтверджували обставини, на які вони посилаються.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що протокол затримання підозрюваного не містить відомостей на користь доводів слідчого, які виправдовували б застосування п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки положеннями ч. 2 ст. 194 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний постановити ухвалу про відмову у застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність обґрунтованої підозри; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам неналежної правової поведінки, тобто закон чітко визначає підстави для скасування ухвали та відмови у задоволенні клопотання слідчого і не містить можливості їх розширеного тлумачення.

Разом з цим, відповідно до протоколу затримання, у підозрюваного, який ознайомився з його змістом, зауважень та претензій до протоколу не було.

Посилання апелянта на те, що скарга, подана 21.12.2017 року, в порядку ст. 206 КПК України, розглянута слідчим суддею Москаленко К.О., в порушення вимог закону, не є визначеною законом самостійною підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки, відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, не тягне за собою скасування оскаржуваного судового рішення, як і посилання адвоката на неповідомлення про дату розгляду заяви про роз'яснення судового рішення.

Крім того, на переконання колегія суддів, слідчий суддя, визначаючи розмір застави, взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися, та прийшов до обґрунтованого висновку про те, що підозрюваному ОСОБА_2 слід визначити заставу умежах 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 640 000 гривень,враховуючи, що застава саме у такому розмірі зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.

Такий розмір застави є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, а тому підстав вважати його завідомо непомірним дляОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року, якою задоволено клопотаннястаршого слідчого в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів, скоєних працівниками прокуратури відділу досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених прокурорами та працівниками органів прокуратури слідчого управління Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України Павленка П.О. та застосованощодоОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюстроком до16 лютого 2018 року, із визначенням застави у межах 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 640 000 грн.,- залишити без змін,а апеляційну скаргузахисника Телешецького О.І., який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_2,- залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

______ ________ _____

МасенкоД.Є. Глиняний В.П. ПрисяжнюкО.Б.