Постанова № 71896186, 24.01.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1250/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2018 року м. Київ

Справа № 753/13791/17

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Семенюк Т.А., Стрижеуса А.М., за участі секретаря судового засідання Станішевської Б.В.,

сторони:

позивач - ОСОБА_2

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортного сервісу «Ліски»

розглянув увідкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортного сервісу «Ліски»

на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 2 листопада 2017 року, ухваленого у складі судді Коренюк А.М. в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва,

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що рішенням Дарницького районного суду м.Києві від 04 квітня 2017 року, яке набрало законної сили 19 липня 2017 року, ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця» з 22 грудня 2016 року. Проте, в порушення ч. 5 ст. 235 КЗпП України його було поновлено на роботі не з 22 грудня 2016 року як передбачено рішенням суду, а з 29 серпня 2017 року згідно з наказом № 2109/ос, тобто через 168 робочі дні.

У зв'язку з чим, вважає, що на підставі ст.ст.235 236 КЗпП України відповідач має сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу (168 робочі дні) при затримці виконання рішення суду про поновлення його на роботі в загальній сумі 101 510,64 грн. та 20 000 грн. моральної шкоди, завданої позивачу протиправними діями відповідача.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 2 листопада 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на його користь 101 510,64 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 22 грудня 2016 року по 28 серпня 2017 року; 5 000 грн. моральної шкоди та 160 грн. судового збору, що разом складає 106 670,64 грн.; допущено негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати за один місяць; стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь держави 1 015,10 грн. судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, представник ПАТ «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначає, що судом першої інстанції покладено в основу рішення невірний розрахунок заборгованості середнього заробітку за час вимушеного прогулу та безпідставно не враховано розрахунок Філії «ЦТС «Ліски ПАТ «Укрзалізниця». Крім того, зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано і не наведено обставин факту понесення відповідачем моральних і душевних страждань, що дали підстави для стягнення моральної шкоди.

Відповідно до п.8 ч. 1 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402 - VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача Філії «ЦТС «Ліски» ПАТ «Українська залізниця» - Гросман О.М. апеляційну скаргу підтримала і просила її задовольнити, зокрема, пояснила, що суд першої інстанції безпідставно включив до строку затримки виконання рішення суду період з 22 грудня 2016 року по 4 квітня 2017 року, а також при обчисленні середньоденного заробітку необґрунтовано включив виплати по медичній страховці, одноразове заохочення згідно колективного договору, коефіцієнт по нарахуванню, не врахувавши наданий позивачем розрахунок середньоденної заробітної плати.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечувала і просила рішення як законне і обґрунтоване залишити без змін, пояснивши, що апеляційна скарга відповідача зводиться до переоцінки доказів, які були досліджені судом першої інстанції та яким суд дав належну правову оцінку.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступного.

Судом установлено, що рішенням Дарницького районного суду м.Києві від 4 квітня 2017 року, яке набрало законної чинності згідно ухвали Апеляційного суду м.Києва від 19 липня 2017 року, та звернуто до виконання, позов ОСОБА_2 до ПАТ «Українська залізниця» про визнання наказів про звільнення незаконними, поновлення на роботі та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ (розпорядження) №756-ос/тр від 22 грудня 2016 року Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски», щодо звільнення за п. 5 ч.1. ст. 41 КЗпП України ОСОБА_2; визнано незаконним та скасовано наказ № 2425/ос від 22 грудня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» щодо звільнення за п. 5 ч.1. ст. 41 КЗпП України ОСОБА_2; поновлено його на посаді заступника начальника філії «Філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця» з 22 грудня 2016 року; стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Також судом установлено, що відповідач всупереч вимогам ч.5 ст. 235 КЗпП України поновив ОСОБА_2 на роботі не з 22 грудня 2016 року як передбачено рішенням суду, а з 29 серпня 2017 року згідно з наказом № 2109/ос, тобто через 168 робочі дні.

Крім того, судом установлено, що вимушений прогул ОСОБА_2 у зв'язку з затримкою виконання рішення складає 168 робочі дні.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, виходив із того, що відповідач, який допустив затримку виконання рішення суду про поновлення позивача на роботі, має сплатити останньому середній заробіток за час вимушеного прогулу за 168 робочі дні. Крім того, суд першої інстанції вважав, що факт заподіяння позивачу моральної шкоди є встановленим, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких зазнав позивач у зв'язку із невиплатою йому відповідачем заробітної плати, та виходячи із принципу розумності та справедливості оцінив розмір моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна, виходячи з наступного.

Встановлено, що наказом (розпорядженням) № 756-ос/тр Філії «Центру транспортного сервісу» «Ліски» та наказом ПАТ «Українська залізниця» № 2425/ос від 22 грудня 2016 року ОСОБА_2 звільнено з роботи у зв'язку з припиненням повноважень посадової особи згідно з п.5 ч.1 ст.41 КЗпП України з виплатою одноразової вихідної допомоги в розмірі шестимісячного середнього заробітку відповідно до ст..44 КЗпП України.

Накази № 756-ос/тр Філії «Центру транспортного сервісу» «Ліски» та № 2425/ос від 22 грудня 2016 року ПАТ «Українська залізниця» рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2017 року, яке ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 19 липня 2017 року залишено без змін, визнані незаконними, скасовані, а ОСОБА_2 поновлено на посаді заступника начальника філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» ПАТ «Українська залізниця». Рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі допущено до негайного виконання.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2017 року відповідачем виконано 29 серпня 2017 року.

Нормами Кодексу законів про працю передбачені випадки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, у разі поновлення на роботі вирішується питання про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, (ст..235 КЗпП України), та оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі працівника ( ст.236 КЗпП України).

Так, відповідно до ст.235 КЗП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бурти поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

Згідно із ст.236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У даній справі вимушений прогул, за який позивач просив стягнути середній заробіток, складається з двох частин, а саме з 22 грудня 2016 року по 4 квітня 2017 року - стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при прийнятті рішення про поновлення позивача на роботі (ст.235 КЗпП України), та з 4 квітня 2017 року по 29 серпня 2017 року - стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду ( ст.236 КЗпП України).

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Установлені ст.233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до ст.234 КЗпП Україи у разі пропуску з поважних причин строків, установлених ст.233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений ст.233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском зазначеного строку.

За правилами ст.235 КЗпП України вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу розглядаються одночасно з прийняттям рішення про поновлення працівника на роботі.

Разом з тим, якщо позивачем вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу разом з вимогами про поновлення на роботі не заявлялись, то для звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст.235 КЗпП України встановлено тримісячний строк як загальний строк для звернення за захистом суб'єктивних трудових прав працівника.

Позивач ОСОБА_2 до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст..235 КЗпП України звернувся 26 липня 2017 року, тобто поза межами встановленого законом тримісячного строку, клопотання про поновлення строку на звернення до суду з такими вимогами не ставив.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не застосував і дійшов необґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 грудня 2016 року по 4 квітня 2017 року підлягають задоволенню на підставі ст.236 КЗпП України.

Разом з тим, судом установлено, що рішення Дарницького районного суду м.Києва від 4 квітня 2017 року про поновлення ОСОБА_2 на роботі, яке допущено в цій частині до негайного виконання, виконано відповідачем 29 серпня 2017 року.

За таких обставин, затримка виконання рішення суду складає 98 робочі дні, за які позивач має право вимагати стягнення середнього заробітку на підставі ст.236 КЗпП України.

Визначаючи розмір середньоденного заробітку, суд першої інстанції правильно керувався Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 , якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до п.5 Порядку основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно та в порушення п.4 Порядку врахував при обчисленні заробітної плати щомісячну виплату на медичне страхування в сумі 50 грн. на місяць, яка виплачується як компенсаційна виплата.

Таким чином, середньоденний заробіток ОСОБА_2 становить 601 грн.85 коп. (25377 грн.86 коп. - 100 грн.= 25277 грн.86 коп. : 42 робочі дні), а середній заробіток за час затримки розрахунку складає 58981 грн.30 коп. (601 грнє.85 коп. х 98 робочих днів).

Доводи апеляційної скарги відповідача щодо безпідставного врахування судом першої інстанції при обчисленні середньоденного заробітку одноразове заохочення згідно колективного договору в сумі 800 грн., як виплата за виконання окремих доручень, та коефіцієнт по нарахуванню в сумі 10 грн.98 коп., як доплата на харчування, не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки представником відповідача ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження характеру таких виплат не надано.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги і в тій частині, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги розрахунок середньої заробітної плати, наданий відповідачем, який проведено виходячи із середньогодинної заробітної плати, оскільки представником відповідача не доведено, що на підприємстві застосовується погодинна система оплати праці, а наявні в справі документи, зокрема, розрахункові листи, свідчать про те, що позивач отримував заробітну плату, виходячи із посадового окладу.

Разом з тим, колегія не може повністю погодитись з оцінкою судом першої інстанції розміру моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У статті 237-1 КЗпП України зазначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), які зазначив позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості, справедливості та наводити в рішенні відповідні мотиви.

Враховуючи період затримки виконання рішення, а також те, що за цей період на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток, виходячи із засад розумності, виваженості, справедливості, колегія суддів оцінює розмір моральної шкоди, в сумі 1500 грн., що є достатньою сатисфакцією порушеному праву позивача.

За таких обставин, колегія дійшла висновку про те, що рішення Дарницького районного суду м.Києва від 2 листопада 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Центр транспортного сервісу «Ліски» - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 2 листопада 2017 року- скасувати і прийняти нову постанову наступного змісту.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в сумі 58981 грн.30 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн., судового збору в сумі 48 грн., а всього 60529 грн.30 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в сумі 551 грн.20 коп.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: Судді: