Вирок № 71894862, 30.01.2018, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/643/137/18

Справа № 643/4600/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2018 Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Поліщук Т.В.,

за участю секретарів - Литвиненка М.А., Терещенко В.В., Стальмакової В.О.,

прокурора - Гладкіх Д.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

захисника - Назаренко Я.Н.,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Московського районного суду м. Харкова кримінальне провадження, яке надійшло від Харківської місцевої прокуратури №4 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, маючого малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2, працюючого на посаді маляра в ПАТ «ХАРВЕСТ», раніше судимого: 06.05.2000 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 141 КК України (у редакції 1960 року) до 3 років позбавлення волі; 16.03.2001 вироком Дзержинського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 142, 44, ч. 3 ст. 42 КК України (у редакції 1960 року) до 4 років позбавлення волі; 07.08.2002 вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 186, 304, 70 КК України до 4 років позбавлення волі; 22.02.2006 вироком Ленінського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 1 року 2 місяців позбавлення волі; 08.12.2009 вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 289 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 18.03.2013вироком Зарічного районного суду м. Суми за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі; 16.03.2015 вироком Харківського районного суду Харківської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 23.02.2016 по відбуттю строку покарання, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4,

- у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 125, ч.2 ст.125, ч.1 ст.353, ч.2 ст.186 КК України,

В С Т А Н О В И В :

02.03.2016 приблизно о 22 години 12 хвилини, ОСОБА_3, перебуваючи у дворі приватного домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за місцем мешкання його знайомого ОСОБА_4, будучи у стані алкогольного сп'яніння, під час сварки, що виникла у нього з сусідкою ОСОБА_4 - ОСОБА_1, на ґрунті того, що ОСОБА_1 мала претензії з приводу надто гучної поведінки осіб, що перебували за місцем мешкання ОСОБА_4, маючи умисел, спрямований на завдання останній тілесних ушкоджень, з раптово виниклих неприязних відносин, з метою реалізації свого злочинного умислу переліз через паркан на територію двору приватного будинку за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, де завдав їй чисельні удари руками у ділянку голови, шиї, тулубу, від яких ОСОБА_1 впала на землю, в результаті чого завдав їй, згідно висновку судово-медичної експертизи № 822-С/16 від 17.05.2016, посттравматичний остеохондроз шийного відділу хребту з цервікокраніалгією, забій м'яких тканин голови, синець на правій нозі та садна на правій руці, по ступеню тяжкості пошкодження шийного відділу хребту відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я більше 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 дня), (відповідно до п.п. 2.3.1 «а», п.п. 2.3.3. Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»), а синці та садна це легкі тілесні ушкодження (відповідно до п.п. 2.3.2 «б», п.п. 2.3.5. Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). Крім цього, разом з ОСОБА_1 знаходилась її донька, ОСОБА_5. ОСОБА_3, продовжуючи свої злочинні дії, завдав ОСОБА_5 чисельні удари руками у ділянку голови, рук, тулубу, від яких ОСОБА_5 впала на землю, в результаті чого завдав їй, згідно висновку судово-медичної експертизи № 606-С/16 від 03.03.2016, синці на лівій руці, тулубі, сідниці, садна на правій нозі, за ступенем тяжкості синці та садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2 «б», п.п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легшких тілесних ушкоджень.

13.01.2017 о 17 годині 45 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, разом зі своїм знайомим ОСОБА_4, проходив повз будинок АДРЕСА_5, де в цей час побачив зі спини раніше не знайомого йому ОСОБА_6, який справляв природні потереби.

В цей же час, ОСОБА_3, діючи за раптово виниклим умислом, направленим на відкрите заволодіння чужим майном, переслідуючи при цьому корисливу мету, не повідомляючи ОСОБА_4 про свої злочинні наміри, переслідуючи мету самовільного присвоєння владних повноважень, з метою полегшення відкритого заволодіння чужим майном, скориставшись тим фактом, що поруч з ОСОБА_6 не було сторонніх осіб, несподівано для останнього підійшов ззаду, зауважив на протиправну поведінку, при цьому видаючи себе за працівника правоохоронних органів з метою полегшення відкритого заволодіння чужим майном, замовчуючи свій дійсний статус, бажаючи підтримати помилкове сприйняття його ОСОБА_6, як працівника поліції, насправді таким не являючись, на вимогу ОСОБА_6 пред'явити документи, продемонстрував розгорнутий гаманець з довідкою про звільнення з місця позбавлення волі, яка була складена таким чином, що було видно тільки фотокартку, видав його за службове посвідчення працівника поліції, та не надавши ОСОБА_6 можливості ознайомитися з його змістом сховав гаманець, та став з'ясовувати у ОСОБА_6 наявність при ньому заборонених для носіння та зберігання предметів, далі вимагати пред'явити вміст кішень. ОСОБА_6, будучи введеним в оману , не усвідомлюючи, що дії ОСОБА_3 носять протиправний характер, сприймаючи його як працівника поліції, самостійно дістав з кішені свій мобільний телефон та гаманець, після чого ОСОБА_3, бажаючи довести до кінця свій злочинний умисел, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, вихопив з руки ОСОБА_6 мобільний телефон « В1аскvіеw » ВV 5000 та наніс удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_6, завдавши фізичний біль, але не спричинивши тілесних ушкоджень, від якого останній впав на землю, тим самим застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого. Після чого, ОСОБА_3 з місця скоєння кримінального правопорушення, з викраденим мобільним телефоном, зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_3, незаконним способом, а саме із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, відкрито викрав майно потерпілого ОСОБА_6, а саме мобільний телефон « В1аскvіеw » ВV 5000, вартість якого, згідно судово - товарознавчої експертизи № 56 від 23.03.2017, становить 2000 гривень, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 2000 гривень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України визнав частково, за ч.2 ст.186 , ч.1 ст.353 КК України визнав у повному обсязі. При цьому в суді показав, що він 02.03.3016 приблизно 19 годині,зі своєю на той час дівчиною ОСОБА_7 приїхали до своїх друзів ОСОБА_4 та ОСОБА_8, які мешкали за адресою: АДРЕСА_1, де вживали алкогольні напої. Через деякий час, до них прибігли перелякані діти, та роздавалися стуки у стіну. Вони вийшли у двір, де побачили сусідок ОСОБА_4, одна з котрих тримала лопату у руці, за допомогою якої, стукала у стіну. Він переліз через паркан на територію сусідок, а саме потерпілих, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , з митою зробити зауваження, але вони його не сали слухати, та намагалися вдарити лопатою. Він намагався повернутися через паркан до ОСОБА_4, але потерпілі йому заважали, при цьому порвали надягнуту на нього футболку та росцарапали шию. Він, у свою чергу, руками спричинив потерпілим тілесні ушкодження. Потім його друзі викликали поліцію. В судовому засіданні 26.01.2018 ОСОБА_3 зазначив, що в повному обсязі визнає себе винним у скоєнні інкримінованих йому правопорушень, передбачених ч. 1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України, події яких мали місце 02.03.2016, приблизно з 22-х до 23-х годин. Але не пам'ятає кількість ударів та механізм їх спричинення ним потерпілим ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Висновки судово-медичних експертиз він не оскаржує. Вимоги позовних заяв потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_5 він визнає у повному обсязі, які частково відшкодував, а саме в розмірі по одній тисячі гривень кожній із потерпілих, та надалі має намір задовольнити позови потерпілих у повному обсязі.

Крім цього, ОСОБА_3 в суді показав, що 13.01.2017 близько 17 годин 45 хвилин, він разом з ОСОБА_4, перебували у стані алкогольного сп'яніння. Він побачив біля будинка АДРЕСА_5 раніше незнайомого йому чоловіка, який справляв природні потреби. Він підійшов ззаду, показав потерпілому, як потім було встановлено це був ОСОБА_6, довідку про звільнення, при цьому не пам'ятає представлявся співробітником поліції чи ні, але зробив зауваження потерпілому. Потім потерпілий показав кармани. В одній руці потерпілий тримав гаманець, в другій телефон. Потерпілий його образив, на що він наніс один удар кулаком правої руки в обличчя потерпілого, від чого, той впав, а він вихопив з руки потерпілого телефон, який сховав во внутрішній карман, одягнутої на нього куртки, та зник з місця злочину. Через деякий час зустрів ОСОБА_4, якому передав телефон потерпілого, при цьому заявив, що він його знайшов. ОСОБА_3 зазначив, що в ході судового розгляду, він в повному обсязі визнав позов потерпілого ОСОБА_6, та в добровільному порядку в повному обсязі відшкодував спричинену йому злочинними діями матеріальну шкоду. В суді ОСОБА_3 приніс вибачення потерпілим по справі, та розкаявся у скоєнні ним злочинів, причину скоєння яких пояснив як необдуману поведінку.

Суд, вислухавши учасників судового розгляду, свідків, дослідивши надані докази, які є належними та допустимими, вважає винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, події яких мали місце 02.03.2016, 13.01.2017 - доведеною.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується наступними доказами, а саме, за ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України:

-показами потерпілої ОСОБА_1, яка у суді показала, що вона разом з донькою ОСОБА_5 мешкають за адресою: АДРЕСА_2. 02.03.2016 близько з 16 годин розпочали шуміти її сусіди ОСОБА_4, які мешкають в кв.АДРЕСА_1. На той час у них вдома перебувало багато людей, які розпивали алкольні напої, та дуже голосно кричали. Вона взяла лопату, за допомогою якої розпочала стукати у стіну, з метою припинити шум. Близько 23-х годин тогож дня, до них з донькою через паркан переліз ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, останній вдарив її по голові кулаком. Потім ОСОБА_3 наніс їй руками по голові приблизно 5-7 ударів, від яких вона впала на землю, ОСОБА_3 наніс їй ногами 2-3 удари в живіт та стегно. Потім це побачила ОСОБА_5, яка викликала поліцію та вийшла на двір. ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_5 вдарив останню, в наслідок чого, вона впала на землю. Вона разом з ОСОБА_5 намагались затримати ОСОБА_3 В цей же день вона разом з донькою, ОСОБА_5 біля 2-х годин перебували у лікарні. Потерпіла ОСОБА_1 у суді зазначила, що підтримує свої позовні вимоги у повному обсязі, та на теперішній час ОСОБА_3 частково, а саме, в розмірі 1000 тисячі гривень для кожній, відшкодував завдану їй та ОСОБА_5 моральну шкоду. Потерпіла наполягала, що ОСОБА_3 представляє загрозу для оточуючих, тому його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.

-Показами потерпілої ОСОБА_5, яка у суді показала, що вона разом зі своєю матерію ОСОБА_1 з початку березня 2016 року мешкали за адресою: АДРЕСА_2. В цьому будинку, в квартирі АДРЕСА_1 мешкали родина ОСОБА_4. В їх двір стали залітати пляшки, був шум. Потім ОСОБА_3 переліз через паркан, та кулаком своєї руки наніс їй один удар в живіт, потім ногою штовхнув по її ногам, від чого вона впала на землю. Вона піднялася, а він її ще раз штовхнув, від чого вона знову впала на землю. В наслідок чого вони викликали поліцію, та намагалися затримати ОСОБА_3 Вона бачила як ОСОБА_3 кулаком вдарив в обличчя її матір, ОСОБА_1 Потерпіла ОСОБА_5 у суді зазначила, що в повному обсязі наполягає на заявлених нею позовних вимогах, які прохає задовольнити.

-Показами свідка ОСОБА_4, даними ним в суді, що він познайомився з ОСОБА_3 в місцях позбавлення волі. Вони підтримують дружні стосунки. Він разом зі своєю родиною мешкає за адресою: АДРЕСА_1. На початку березня 2016 до них приїхав ОСОБА_3 разом зі своєю дівчиною. Вони вживали алкогольні напої вдома. Потім почули крики дітей, та стуки в стіну. Вони вийшли на двір, де побачили, як потерпілі, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за допомогою лопати, стукають у стіну їх будинку. ОСОБА_3 переліз через паркан до потерпілих, та один раз наніс удар в область шиї ОСОБА_1, ОСОБА_5 намагалась ОСОБА_3 затримати, на що, останній її відштовхнув, та намагався повернутися, але потерпілі намагалися ОСОБА_3 затримати.

-Показами свідка ОСОБА_8, яка у суді показала, що мешкає разом з чоловіком ОСОБА_4 та дітьми за адресую: АДРЕСА_1. на початку березня 2016 до них у гості прийшов ОСОБА_3 разом з дівчиною, вони вживали алкогольні напої. Близько 21 годині 30 хвилин, почалися стуки в їх стінку. Потім прибігли перелякані діти. ОСОБА_3 переліз через паркан на територію, де мешкає ОСОБА_1 та замахнувся в її сторону, від чого потерпіла впала. Потім вона пішла заспокоювати дітей. Всі події того конфлікту були зняти на камеру мобільного телефону її чоловіком, ОСОБА_4

-- Витягами з кримінальних проваджень за №12016220470001879 від 03.03.2016, №12016220470005693 від 22.07.2016. (т.2 а.с. 109-110).

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 03.03.2016 за участю потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_1 , в ході проведення якого потерпілі зазначили місце, час та механізм скоєння ОСОБА_3 стосовно них злочину, а саме, спричинення тілесних ушкоджень 02.03.2016 . (т.2 а.с.111-114);

- висновками судово-медичних експертиз за № 609-С/16 від 15.03.2016, №822-С/16 від 17.05.2016, згідно до яких, у ОСОБА_1, в зв'язку з подіями від 02.03.2016 мали місце наступні пошкодження: посттравматичний остеохондроз шийного відділу хребту з цервікокраніалгією, забій м'яких тканин голови, синець на правій нозі та садна на правій руці. Ці ушкодження виникли від ударної дії тупих твердих предметів, характерні особливості яких на тілі потерпілої не відобразилися та могли бути отримані за 1-2 дні до проведення огляду (03.03.2016). По ступеню тяжкості пошкодження шийного відділу хребту відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров'я більше 6 днів, але не більше трьох тижнів (21 дня), (відповідно до п.п. 2.3.1 «а», п.п. 2.3.3. Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»), а синці та садна це легкі тілесні ушкодження (відповідно до п.п. 2.3.2 «б», п.п. 2.3.5. Наказу МОЗ України від 17 січня 1995 року № 6 Правил «судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень»). Показання ОСОБА_1 на які вона посилається в своїх показаннях в цілому відповідають об»єктивним судово-медичним даним в частині механізму отриманих у неї тілесних ушкоджень. ( т.2 а.с.115-118)

- висновками судово-медичної експертизи за № 606-С/16 від 03.03.2016, згідно до яких, у ОСОБА_5 мали місце: синці на лівій руці, тулубі, сідниці, садна на правій нозі. Ці пошкодження утворилися від ударної дії тупих твердих предметів, за винятком саден, які утворилися за механізмом тертя-ковзання і могли бути отримані в строк в межах 3-х діб до огляду. Цей висновок підтверджується виглядом, характером пошкоджень, а також стадією загоєння саден і кольором синців. За ступенем тяжкості синці та садна викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2 «б», п.п. 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до легшких тілесних ушкоджень. Показання ОСОБА_5, дані нею при проведенні слідчого експеременту від 03.03.2016, в цілому не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень. ( т. 2 а.с.119-120 ).

- заявами ОСОБА_1, ОСОБА_4 про надання співробітникам поліції диск з відеозаписом від 23.03.2016, 08.07.2016, протоколу огляду речей від 08.07.2016 та даними постанов про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 08.07.2016 та 24.03.2016. ( т. 2 а.с.121-125 )

- Електронним носієм: компакт -диск DVD-R №СРDR47G-CSMWPO3-1239 T411, наданий ОСОБА_4, який був предметом дослідження у суді. (т. а.с. т.2 а.с.126).

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.1 ст.353, ч.2 ст.186 КК України, підтверджується наступними доказами, а саме, за ч.1 ст.353, ч.2 ст.186 КК України:

-Показами потерпілого ОСОБА_6, який у суді показав, що 13.01.2017 він після роботи, разом з співробітниками випили пляшку горілки. Потім він поїхав до дому. Біля будинку АДРЕСА_5, близько 17 годині 45 хвилин, він затримався біля паркану, де почав справляти свої природні потреби. За спиною почув зауваження, повернувся та побачив раніше незнайомого йому чоловіка, яким як потім було встановлено був ОСОБА_3, який пред'явив документ, та спитав «Порушуємо ?». Він зрозумів що це є поліцейський, оскільки він вимагав пред'явити йому документи та вміст кишень , на що він достав з кишені свій мобільний телефон « В1аскvіеw » ВV 5000, який став тримати у правій руці, в лівій він тримав гаманець. ОСОБА_3 вирвав у нього з руки телефон, на що він почав обурюватися, у зв'язку з чим ОСОБА_3 кулаком правої руки наніс один удар в область ніжньої челюсті, від чого він впав на землю. Коли піднявся, біля нього нікого не було. Тому він сподівався знайти ОСОБА_3, але спроба виявилася марною. Він повернувся на місце де він впав, побачив свій гаманець, в якому грошей не було, хто їх поцупив йому не відомо, так як він цього не бачив. Потерпілий зазначив, що дійсно міркував, що спілкується з співробітником поліції, оскільки ОСОБА_3 був одягнутий в одяг чорного кольору, та показав документ, який він не досконально роздивився. Недалеко від місця події він бачив іншого чоловіка, але потерпілий зазначив, що не може стверджувати, що цей чоловік бачив, або приймав участь в правопорушенні.

Потерпілий зазначив, що не має претензій як матеріального, так і морального характеру до ОСОБА_3, оскільки обвинувачений у добровільному порядку відшкодував заподіяну йому шкоду.

-Показами свідка ОСОБА_11, який у суді показав, що разом з ОСОБА_6 ввечері 13.01.2017 поверталися з роботи, були в стані алкогольного сп'яніння. Вони доїхали до зупинку пров. Конюшений в м. Харкові, де потерпілий пішов один. Наступного дня він бачив потерпілого з пошкодженою губою, та він йому повідомив про події нападу на нього.

-- Витягами з кримінальних проваджень за №12017220470000314 від 14.01.2017, №12017220470001969 від 25.03.2017 . (т. 2 а.с.127,128).

-Даними протоколів пред'явлення особи для впізнання від 22.03.2017, за участю потерпілого ОСОБА_6. , в ході проведення яких останній впізнав ОСОБА_3, як особу, яка 13.01.2017 близько 17 години45 хвилин, відкрито заволоділа його мобільним телефоном із застосуванням насилля, та ОСОБА_4, як особу, що знаходилася неподалік від місця події. ( т. 2 а.с.129-134 ).

-Даними протоколу огляду місця події від 22.03.2017 за участю ОСОБА_4 , в ході проведення якого, останній повідомив, що мобільний телефон « В1аскvіеw » ВV 5000, йому ввечері 13.01.2017 передав ОСОБА_3 , який зазначив, що телефон належав його знайомому. Тому ОСОБА_4 почав користуватися цим телефоном. ( т. 2 а.с. 137 ).

-Висновком судово - товарознавчої експертизи № 56 від 23.03.2017, згідно до якого, вартість мобільного телефону « В1аскvіеw » ВV 5000, становить 2000 гривень. (т. 2 а.с. 139 ).

-Данними протоколу огляду речей, постанови про визнання речовими доказами від 22.03.2017, а саме: мобільного телефону « В1аскvіеw » ВV 5000 . (т. 2 а.с. 140-141).

На підставі аналізу матеріалів справи, показів обвинуваченого, потерпілих та свідків, у їх сукупності, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у скоєні інкримінованих йому злочинів, події яких мали місце 02.03.2016 та 13.01.2017, та кваліфікує дії обвинуваченого за ч. 2 ст.125 КК України, оскільки він скоїв умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Більш того, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст.125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст.186 КК України, оскільки він скоїв, відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинений повторно. Крім цього, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст.353 КК України, тобто самовільне присвоєння владних повноважень, поєднане із вчиненням суспільно-небезпечного діяння.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує тяжкість вчинених ним злочинів, які відповідно до ст.12 КК України є злочинами невеликої тяжкості та тяжким. Більш того, обвинувачений раніше неодноразово судимий, в тому числі за скоєння тяжких навмисних, корисливих злочинів, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку. Звільнений 23.02.2016 з місць позбавлення волі на підставі відбуття строку покарання. ОСОБА_3 одружений, дружина на теперішній час вагітна, має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2, працює на посаді маляра в ПАТ «ХАРВЕСТ». За місцем праці характеризується добре. ОСОБА_3 проходив службу в «Слобожанськім Козацтві Єднальне», за час проходження якої зарекомендував себе з позитивної сторони, має місце реєстрації на території м. Харкова, та місце постійного мешкання, за якими характеризується добре.

ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога не перебуває. Обвинувачений не перебуває на «Д» обліку у лікаря психіатра, але є амбулаторна картка з випискою з ХОКПБ №3 з діагнозом: «Наслідки органічного ураження психопатоподібні форми поведінки» . Згідно висновків судово-психіатричних експертиз за № 587 від 26.07.2016, № 256 від 27.03.2017, які були предметом дослідження у суді, встановлено, що ОСОБА_3 на теперішній час страждає на хронічне психічне захворювання у формі органічного розладу особистості. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідають правопорушення, ОСОБА_3 перебував у стані вищевказаного хронічного психічного захворювання, поза тимчасового розладу психічної діяльності. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На теперішній час ОСОБА_3 відповідно до свого психічного стану застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_3 клінічних ознак синдрому залежності від алкоголю та наркотичних речовин не виявлено. ( т. 2 а.с.158-165 ).

При вирішенні питання про вид та міру покарання ОСОБА_3 суд враховує його щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку потерпілому ОСОБА_6, та часткового ОСОБА_5, ОСОБА_1 та визнає ці обставини, відповідно до ст.66 КК України, які пом'якшують покарання. Обставиною, що обтяжує покарання останнього, яка передбачена ст. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину, особою, що перебувала у стані алкогольного сп'яніння.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч.1 ст.125 КК України у вигляді громадських робіт, за ч.2 ст.125 КК України, ч.1 ст.353 КК України у виді обмеження волі, за ч.2 ст.186 КК України, у виді позбавлення волі в межах санкції частини статті, за якою кваліфіковані його дії, оскільки виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства. Суд на підставі викладеного вважає за необхідне відповідно до ч.1 ст. 70, ч.1 ст. 72 КК України, визначити покарання обвинуваченому за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3, суд залишає раніше обраний до набрання вироку чинності, у вигляді домашнього арешту. Строк відбування призначеного судом покарання ОСОБА_3, обчислювати з моменту його фактичного затримання.

По справі потерпілою ОСОБА_1 заявлений цивільний позов, в якому вона прохає стягнути з ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування завданої їй моральної шкоди у розмірі 10000 гривень. Потерпіла ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом, в якому прохає стягнути з ОСОБА_3 на її користь спричинений їй моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Враховуючи положення ст.ст.23, 1167 ЦК України, п.5,9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з наступними змінами та доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 в ході судового розгляду по справі у добровільному порядку частково відшкодовано спричинену моральну шкоду потерпілим у розмірі по 1000 гривень кожній, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілих, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, та стягує з обвинуваченого на користь потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_5 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму по 1000 гривень кожній.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов, в якому він прохає стягнути з ОСОБА_3 на свою користь, в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної шкоди у розмірі 2000 гривень. 20.11.2017 ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою, в якій зазначив, що ОСОБА_3 в добровільному порядку відшкодована спричинена йому матеріальна шкода, та інших вимог у нього до ОСОБА_3 не має, тому він відмовляється від позову . ( т. 2 а.с. 36, 90). З урахуванням наведеного, суд приймає відмову потерпілого ОСОБА_6 від позову та на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, закриває провадження за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_6

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України. Процесуальні витрати, які пов'язані із залученням експертів під час здійснення досудового розслідування по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3, визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125, ч.1 ст.353, ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.1 ст.125 КК України у виді 100 (ста) годин громадських робіт;

- за ч.2 ст.125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

- за ч.1 ст.353 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70, ч.1 ст.72 КК України визначити остаточне покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 залишати раніше обраний до набрання вироку чинності, у вигляді домашнього арешту.

Строк відбування призначеного покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.

Цивільний позов ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5, в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди, у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень.

Прийняти відмову потерпілого ОСОБА_6 від позову.

На підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України, закрити провадження за цивільним позовом потерпілого ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди.

Речові докази по справі: мобільного телефону «В1аскvіеw» ВV 5000, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 - повернути власнику ОСОБА_6; DVD-R №СРDR47G-CSMWPO3-1239 T411 - залишити в матеріалах кримінальної справи; DVD-R № DR5FA1-0968 - залишити в матеріалах кримінального провадження за № 12016220470001879 від 03.03.2016.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення ОСОБА_3 та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: Т.В. Поліщук