Рішення № 71894747, 23.01.2018, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"23" січня 2018 р.

Справа № 761/39455/16-а

Провадження № 2-а/642/41/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2018 року м. Харків

Ленінський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Бородіної О.В., за участю секретаря Буряковської К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Лук’янчикова ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС, заступника начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про порушення митних правил,-

в с т а н о в и в:

08 листопада 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до заступника начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_2 про скасування постанови від 20 жовтня 2016 року у справі про порушення митних правил № 527/80700/16. У якості співвідповідача 18.01.2017 року Шевченківським районним судом м. Києва до участі у справі було залучено Харківську митницю ДФС.

З постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною з підстав порушення митницею процедури розгляду справи про порушення митних правил, розгляд справи було проведено без належного всебічного та об”єктивного дослідження матеріалів справи та доданих письмових доказів перебування транспортного засобу на ремонті. Також посилається на те,що матеріали адміністративної справи не містять митної декларації, заповнення якої на думку позивача є обов”язковим при оформленні транспортного засобу у митний режим “транзит” відповідно до приписів ст. 94 Митного кодексу України.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та у письмових поясненнях.

Представник Харківської митниці ДФС у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, були також надані письмові заперечення та письмові пояснення.

Заступник начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_2 у судове засідання не з”явився, про слухання справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного висновку.

Як достовірно встановлено судом 17.06.2016р. в режимі «транзит» через пункт пропуску митного поста «Північний» Житомирської митниці ДФС позивачем ввезено на територію України легковий автомобіль марки «KIA SORENTO», реєстраційний номер JFV277 (країна реєстрації Литва).

Ввезення вказаного автомобіля здійснювалося без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів, на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

05.08.2016 року співробітниками Управління патрульної поліції в м. Харкові було повідомлено Упраління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС про виявлення вказаного автомобіля, який було зупинено на перехресті вул. Олексіївська та вул. Клочківська у м. Харкові під керуванням ОСОБА_3

Під час перевірки було з”ясовано, що за даними ЦБД ЄАІС ДФС був ввезений даний транспортний засіб на митну територію України гр. ОСОБА_3 в режимі “транзит” через митний пост «Північний» Житомирської митниці ДФС з терміном вивезення до 27.06.2016 року.

Таким чином, правоохоронним органом було встановлено, що ОСОБА_3 перевищив строк тимчасового ввезення автомобіля на митну територію України більше ніж на десять діб.

По причині наведеного, 05.08.2016 р. відносно ОСОБА_3 складено протокол про порушення митних правил № 527/80700/16.

20 жовтня 2016 р. заступником начальника Харківської митниці ДФС - начальником Управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_2 розглянуто матеріали справи про порушення митних правил відносно ОСОБА_3 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, та винесено постанову в справі про порушення митних правил № 527/80700/16, якою останнього визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів громадян на суму 8500 грн.

Щодо посилань позивача та його представника, що при ввезенні транспортного засобу на митну територію України не було визначено режиму «транзит» оскільки Лук»янчиковим Є.В. не заповнював митну декларацію, то суд зазначає наступне.

Розглядувані правовідносини регулюються приписами МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), зокрема відповідно до приписів ст.ст.90 та 93 вказаного Кодексу транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання;

2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту;

3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу;

4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Статтею 95 зазначеного Кодексу встановлено строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту, які складають 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною 1 ст. 381 МК України встановлено, що транспортні засоби особистого користування, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, дозволяється ввозити на митну територію України з метою транзиту без письмового декларування та внесення на рахунок митного органу, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів з метою вільного обігу.

При цьому, згідно з главою 55 розділу ХІІ МК України поміщення громадянином - резидентом транспортного засобу, постійно зареєстрованого у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, у будь-який інший митний режим ніж транзит супроводжуватиметься обовязковим письмовим декларуванням цього транспортного засобу та виконанням інших митних формальностей, передбачених МК України (письмове зобовязання, застосування заходів гарантування тощо).

Із урахування наведеного слідує, що пропуск 17.06.2016 р. ввезеного позивачем на митну територію України автомобіля здійснено у порядку, передбаченому нормами ч.1 ст.381 МК України, тобто, в митному режимі «транзит», на строк, передбачений нормами ст.95 МК України для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Позивач в обгрунтування своїх доводів посилається на ч. 4 ст.. 94 Митного Кодексу України якою передбачено поміщення товарів та/або транспортних засобів комерційного призначення у митний режим транзиту, особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна подати органу доходів і зборів митну декларацію. При цьому позивач зазначає, що відповідачем не доведено поміщення транспортного засобу у режим «транзит», оскільки відсутня заповнена ним митна декларація.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Легковий автомобіль «KIA SORENTO», реєстраційний номер JFV277 (країна реєстрації Литва), що підтверджено позивачем, ввезений через смугу руху «зелений коридор», яка відповідно до вимог ч.2 ст.366 МК України призначена для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню. Відповідно до ч.4 ст.366 МК України громадяни самостійно обирають один з двох каналів для проходження митного контролю.

Згідно з п.57 ч.1 ст.4 МК України термін «товар» вживається в значенні будь-якої рухомої речі, у тому числі такої, на яку законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергію, що переміщується лініями електропередачі.

Отже, поняття «транспортний засіб особистого користування» охоплюється поняттям «товар», оскільки він є рухомою річчю.

Відповідно до ч.6 ст.379 МК України строки тимчасового ввезення громадянами товарів на митну територію України (крім випадків, передбачених статтею 380 Кодексу) встановлюються відповідно до статті 108 Кодексу, а строки ввезення з метою транзиту - відповідно до статті 95 Кодексу.

Частиною 3 ст. 470 МК України передбачено відповідальність за перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів.

Таким чином, згідно із нормами МК України, транспортні засоби особистого користування входять в категорію товари, а переміщення товарів громадянами з метою транзиту здійснюється із дотриманням строків, передбачених ст.95 МК України (для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб)) та за порушення яких встановлена відповідальність згідно зі статтею 470 Кодексу.

Враховуючи наведене, транспортні засоби комерційного призначення не належать до товарів та не можуть бути пропущеними смугою руху «зелений коридор».

Відповідно до ч.1 ст.105 МК України у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1 - В.9, С, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м.Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.

Нормами ст.189 МК України передбачено, що транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ч.1). Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту) (ч.2). Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України (ч.3).

Водночас, згідно з п.60 ст.4 цього Кодексу транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Статтею 1 Додатка С до Конвенції про тимчасове ввезення (м.Стамбул, 1990 рік) встановлено, що приватне використання означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання.

При цьому, під поняттям «особа» слід розуміти юридичну та фізичну особу, що слідує із змісту ст.1 Конвенції та п.35 ст.4 МК України.

У звязку з цим, особисте користування (приватне використання) не обмежується виключно інтересами фізичної особи, а може здійснюватися і в інтересах юридичних осіб.

Отже, згідно із положеннями МК України та вказаної Конвенції транспортні засоби, які тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-резидентами в службових цілях, а не для платного транспортування осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного транспортування товарів через митний кордон України, не відносяться до транспортних засобів комерційного призначення. Митне оформлення таких транспортних засобів здійснюється згідно із ч.3 ст.380 МК України.

Відповідно до ст.1 Додатка С Конвенції про тимчасове ввезення (м.Стамбул, 1990 рік) комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.

Разом з тим, будь-яких документів, які підтверджували б комерційне використання ввезеного позивачем автомобіля, а саме використання його для платного перевезення осіб, промислового чи комерційного платного або безоплатного перевезення вантажів, позивачем не представлено.

Звідси, транспортний засіб, що був ввезений позивачем за наведених обставин, пропущений на митну територію України у митному режимі «транзит», із декларуванням такого в усній формі.

Таким чином, посилання позивача на ч. 4 ст. 94 МК України безпідставні.

Із урахуванням наведених норм та фактичних обставин справи суд приходить до переконливого висновку про те, що відповідачем доведено вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст.470 МК України.

Окрім цього, відповідно до ч.1 ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

Звідси, підставами для звільнення особи від відповідальності у вказаних випадках є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Згідно Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затв. наказом Державної митної служби України № 1118 від 17.11.2005р., обставинами непереборної сили слід вважати смерть власника ТЗ; стихійне лихо (пожежа, повінь, інше стихійне лихо чи сезонне природне явище, зокрема замерзання моря, проток, портів тощо, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів); військові дії чи надзвичайний стан у регіоні, через який переміщується ТЗ; страйк; злочинні дії третіх осіб, спрямовані проти власника ТЗ; дорожня пригода за участю ТЗ, яка спричинила повне або часткове його пошкодження; неможливість подальшого руху ТЗ, якщо зсув або ожеледиця створює небезпеку чи загрозу дорожньому руху, життю чи здоров'ю людей або навколишньому середовищу; інші схожі за характером обставини чи події.

Відповідно до п.2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затв. наказом Міністерства фінансів України № 657 від 31.05.2012р., аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Разом з тим, матеріалами справи стверджується те, що позивачем не наведено обставин, які б слугували підставою для його звільнення від відповідальності за ч.3 ст.470 МК України; протягом 17.06.2016р.- 05.08.2016 р. з приводу таких обставин із відповідними заявами ОСОБА_4 не звертався до митного органу.

Суд також враховує, що приписами ст. 467 МК України визначено, що якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Крім того, поняття триваючого правопорушення роз'яснюється листами Міністерства юстиції України № 22-34-1465 від 01.12.2003р., № 22-14-493 від 17.07.2007р.

Згідно вказаних листів триваючими визнаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його неповністю або неналежним чином.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винна особа безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, невивезення транспортних засобів, що перебувають в режимі тимчасового ввезення, за межі митної території, є триваючим правопорушенням, оскільки в цьому випадку особа перебуває в безперервному стані протиправної бездіяльності через невиконання свого обов'язку.

Приймаючи до уваги те, що позивачем не було до 05.08.2016 р. виконано обов'язку щодо вивезення транспортного засобу за межі митної території України, як і не виконано обов'язку розмитнення автомобіля в порядку встановленому законом, розглядуване правопорушення є триваючим.

Харківською митницею ДФС порушення митних правил виявлено 05.08.2016 р., що зафіксовано у протоколі № 527/80700 від 05.08.2016 р. про порушення митних правил. При цьому, постанова у справі про порушення митних правил винесена 20.10.2016 р., тобто, в межах шестимісячного строку з дня виявлення триваючого правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законодавством підстав для скасування постанови в справі про порушення митних правил № № 527/80700/16 від 20 жовтня 2016 року, оскільки дана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено на позивача внаслідок порушення ним митних правил, в межах санкції, передбаченої ч.3 ст.470 МК України, та приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв обґрунтовано, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Інші посилання позивача на те, що відповідач діяв не на підставі, поза межами повноважень, не обґрунтовано та без врахування всіх обставин по справі, судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені обставини спростовуються матеріалами на підставі яких була винесена оскаржувана постанова.

Із урахуванням наведеного, суд приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 77, 122, 139, 241- 250, 263, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову Лук’янчикова ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС, заступника начальника Харківської митниці ДФС ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про порушення митних правил - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бородіна