Ухвала суду № 71892652, 29.01.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 343/2285/17

Провадження № 11-кп/779/63/2018

Категорія ч.2 ст.15, ч.2 ст.115 КК України

Головуючий у 1 інстанції Лицур І. М.

Суддя-доповідач Васильєв

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача Васильєва О.П.

суддів Повзла В.В., Гриновецького Б.М.,

за участю секретаря судового засідання Василаш Х.М.

прокурора Галушка В.М.

засудженого ОСОБА_3

захисника адвоката Давимука В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про приведення вироку суду у відповідність до закону,-

в с т а н о в и л а :

Вказаною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку суду, за яким він відбуває покарання, у відповідність до діючого закону.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 вважає, що ухвала суду є незаконною і підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Вказує на те, що згідно з ч.3, ч.4 ст.68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої частини цього Кодексу.

Довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 цього Кодексу.

Посилається на те, що враховуючи те, що найбільш суворим видом кримінального покарання за вчинення закінченого замаху на злочин, передбаченого ст.115 ч.2 п.6 КК України, за якою його засуджено, з урахуванням внесених змін до ст.68 КК України, є не довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а позбавлення волі у виді 2/3 від максимального строкового покарання, передбаченого санкцією ст.115 ч.2 КК України, що становить 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна, тому вирок щодо нього необхідно привести у відповідність до діючого КК України і призначене покарання йому необхідно змінити та знизити до максимальної межі, а саме до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Посилання суду першої інстанції в ухвалі від.26.12.2017 року на постанову Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» є помилковим, оскільки вказані в ній рекомендації були викладені до внесення змін в ст..68 КК України Законом України від 07.09.2016 року №1492-V111.

Просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_3 та привести вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 22.12.2008 року щодо нього у відповідність до вимог ст..68 КК України і вважати його засудженим за ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.190, ч.ст.187, ч.2 ст.15, п.п.6,9,12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Вважає, що на підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, у вчиненні яких його було визнано винуватим, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, необхідно визначити йому остаточний строк покарання у виді 10 років позбавлення з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Під час апеляційного розгляду:

- засуджений ОСОБА_3 та його захисник адвокат Давимука В.Я. підтримали вимоги апеляційної скарги та просили скасувати ухвалу Долинського районного суду від 26 грудня 2017 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити його клопотання;

- прокурор просив відмовити в задоволенні апеляції та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що слід відмовити у її задоволенні, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що при призначенні покарання за вчинення замаху на вчинення кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, необхідно керуватися спеціальною нормою закону, а саме ч.4 ст.68 КК України.

Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 07.09.2016 року статтю 68 КК України після частини третьої доповнено новою частиною, відповідно до якої довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених у статтях 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених у статтях 437-439, частині першій статті 442 та статті 443 цього Кодексу".

Згідно ч.3 ст. 68 Кримінального кодексу України (в редакції від 15.04.2008 року), за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3 про необхідність задоволення його клопотання про приведення вироку суду у відповідність до діючого законодавства, оскільки призначене йому покарання відповідає вимогам закону.

Апеляційний суд вважає, що при призначенні покарання за замах на вчинення кримінального правопорушення, за яке законом передбачено призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, необхідно керуватися спеціальною нормою закону, а саме ч.4 ст.68 КК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що відповідно до абзацу 2 п.6-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7 в редакції від 06.11.2009 року, правила частин 2 і 3 статті 68 КК України не можуть бути застосовані при призначенні покарання особі, яка у віці 18 і більше років вчинила злочин, за який передбачено найбільш суворий вид покарання - довічне позбавлення волі, оскільки цей вид покарання є таким, що виключає можливість визначення його половини чи двох третин. Однак до осіб, які вчинили готування до такого злочину або вчинення замаху на злочин у віці до 18 років, і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були у стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку, і яким не може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, мають застосовуватися вимоги частин 2 і 3 статті 68 КК, виходячи з максимального покарання позбавлення волі на певний строк.

Таким чином, суд звернув увагу на те, що засуджений ОСОБА_3 не є спеціальним суб'єктом. до якого не могло бути застосовано покарання у виді довічного позбавлення волі. Суд правильно вказав на те, що відсутні підстави для зменшення засудженому строку призначеного покарання, так як санкція ч.2 ст. 115 КК України, за якою він засуджений, передбачає найбільш суворий вид покарання - довічне позбавлення волі, на час вчинення вироку йому було більше 18 років, а тому норми ч.3 ст. 68 КК України в даному випадку не застосовуються.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для приведення вироку суду у відповідність до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення виконання кримінальних покарань та реалізації прав засуджених» від 07.09.2016 року, оскільки вирок повністю відповідає вимогам даного закону, оскільки засудженому за вчинення злочину не призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що клопотання засудженого ОСОБА_3 про приведення вироку суду, за яким він відбуває покарання, у відповідність до діючого законодавства слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.370, 374, 404, 405, 407, 409, 413,414,418, 420 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26 грудня 2017 року про відмову в задоволенні клопотання про приведення вироку суду у відповідність до закону - залишити без змін.

Суддя-доповідач підписи О.П. Васильєв

Судді: В.В. Повзло

Б.М. Гриновецький

Згідно з оригіналом. Суддя: О.П. Васильєв