Рішення № 71891304, 24.01.2018, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6075/16-ц

Провадження № 2/0182/1087/2018

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2018 м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тихомирова І.В.

при секретарі - Рахуба О.Г.

за участю: позивача - ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" про визнання недійсним кредитного договору, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк»(далі - ПАТ "Омега Банк") про визнання недійсним кредитного договору, який неодноразово уточнювала.

Свої вимоги мотивує тим, що 09 квітня 2008 року між нею та ВАТ "Сведбанк" правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» був укладений Кредитний договір № 0322/0408/45-008 (Кредитний договір на купівлю житлової нерухомості), згідно якого Банк надав їй кредит в розмірі 31 500,00 доларів США з виплатою відсоткової ставки у розмірі 11,90 % річних зі строком повернення кредиту до 09 квітня 2038 року включно.

Оскільки кредитні кошті були їй надані на придбання нерухомого майна - квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 вважає, що даний кредитний договір являється договором споживчого кредиту.

Відповідно до п.п. 3.1.1. кредитного договору № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року позивач зобов'язалася належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти) шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 321,59 доларів США у чітко встановлений Договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору.

Позивач вважає, що Договір споживчого кредиту є несправедливим та не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року (далі по тексту - Правила).

Так, перед укладенням кредитного договору Банк не надав їй, як споживачу, в письмовій формі інформацію про сукупну вартість споживчого кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартість всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.

Тому у зв'язку з відсутністю необхідної повної, своєчасної та достовірної інформації про умови кредитування, а також відомостей про сукупну вартість кредиту вона, як позичальник була позбавлена можливості об'єктивно визначитися з доцільністю отримання такого кредиту з урахуванням особистих фінансових можливостей.

Протягом дії кредитного договору банком жодного разу у письмовій формі не повідомлено споживача про зміну у сторону збільшення вартості іноземної валюти, зокрема курсу долару США у співвідношенні до гривні, що призвело до значного фінансового навантаження для споживача в частині забезпечення належного виконання взятого на себе зобов'язання.

Крім того, в порушення пункту 3.2 Правил Кредитний договір № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року не містить графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил.

Також у Кредитному договорі № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року немає відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту, не зазначені умови, які відповідно до пунктів 3.2.; 3.4. розділу 3 Правил визнані обов'язковими.

Фактично Банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості та вказав в угоді занижені значення показників суттєвих умов договору, чим фактично ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би банку, погашаючи кредит, що свідчить про проведення Банкомнечесної підприємницької діяльності.

Приймаючи до уваги те, що до Кредитного договору № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року включені несправедливі умови, оскільки всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, ОСОБА_1 просила суд задовольнити її позовні вимоги та визнати недійсними Кредитний договір № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року, у зв'язку з укладенням його під впливом обману зі сторони банку.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Відповідач про день та час розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, однак в судове засідання представник відповідача жодного разу не з'явився, ніяких заяв від них до суду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд зі згоди позивача вважає доцільним провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та закону.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, правочин повинен відповідати вимогам діючого законодавства та бути спрямований на реальне настання правових наслідків.

Згідно рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року, дія Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 09 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк" правонаступником якого є ПАТ «Омега Банк» був укладений Кредитний договір № 0322/0408/45-008 (Кредитний договір на купівлю житлової нерухомості), згідно якого Банк надав позивачу кредит в розмірі 31 500,00 доларів США з виплатою відсоткової ставки у розмірі 11,90 % річних зі строком повернення кредиту до 09 квітня 2038 року включно (а.с.5-9).

Відповідно до пунктів 1.4. Кредитного договору № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року кредит надається позичальнику на здійснення розрахунків по Договору купівлі-продажу б/н від 09 квітня 2008 року квартири АДРЕСА_1, загальною площею 61,3 кв.м.

Відповідно до п.п. 3.1.1. кредитного договору № 0322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року повернення кредиту здійснюється шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі 321,59 доларів США у чітко встановлений Договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору.

В даному випадку суд приходить до висновку про те, що уклавши з ВАТ «Сведбанк» правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк" договір про надання кредиту, необхідного на придбання нерухомого майна, ОСОБА_1 досягла своєї мети, тобто в результаті цієї угоди настали реальні правові наслідки - банк передав кошти на купівлю нерухомого майна, а ОСОБА_1 отримавши кошти, придбала вищезазначену квартиру.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним кредитного договору, позивач посилалася на його невідповідність вимогам чинного законодавства, при здійсненні операцій з використанням іноземної валюти, застосування відповідачем нечесної підприємницької практики та введення позивача в оману а отже даний договір укладено з порушенням законодавства.

Суд не погоджується з такими доводами позовної заяви з огляду на наступне.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Згідно ч.2 с. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Сукупною вартістю кредиту є інформація про процентну ставку, вартість сукупних послуг та інших фінансових зобов'язань позивача, варіанти погашення кредиту, кількість платежів, їх періодичність та обсяги.

Закон України «Про захист прав споживачів», застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Як вбачається з матеріалів справи, п.п. 1.1, 1.3, 3.1.1 укладеного Договору були передбачені розмір процентної ставки, порядок погашення кредиту, кількість платежів та їх періодичність (до 10 числа щомісяця та в день закінчення договору), обсяги платежів (щомісяця фіксований платіж в розмірі 321,59 доларів США).

Та обставина, що умови кредитного договору не містять загальної суми щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту з урахуванням всіх фінансових зобов'язань позивача які витікають з умов кредитного договору, не є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Крім того суд приймає до уваги той факт, що, позивач протягом тривалого часу проводила оплату на виконання кредитних зобов'язань, що не спростувала в судовому засіданні та з даним позовом звернулася лише після спливу восьми років з дня укладення спірного Кредитного договору.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що підвищення суми по кредитному договору, з урахуванням збільшення вартості іноземної валюти, зокрема курсу долару США у співвідношенні до гривні не вплинуло на свідомий вибір ОСОБА_1 при укладанні кредитного договору, тобто відсутні підстави вважати, що підприємницька практика відповідача є такою, що ввела в оману.

У зв'язку з наведеними обставинами, суд також вважає безпідставними і доводи ОСОБА_1 про те, що вона як споживач не володіє спеціальними знаннями про властивості та характеристики кредитних правовідносин, в результаті чого укладаючи спірний Кредитний договір вона не могла в повній мірі оцінити вигідність та ризики кредитування в доларах США, а співробітник банку, в свою чергу не надав їй повної та достовірної інформації щодо цього.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача - враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст. 627 ЦК України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно дост. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, сплата яких передбачена ст. 1048 ЦК України

Сторони, підписавши оспорюваний договір, підтвердили факт досягнення згоди між собою щодо усіх істотних умов.

Відповідно п.3.8 Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007 року №168, у якому зазначено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.

Отже, наявність підписаного обома сторонами кредитного договору свідчить про те, що обидва його учасники бажали укласти договір та розуміли його, таке укладення відповідало внутрішній волі сторін, жодна з них не була примушена до укладення такого договору, а відтак, волевиявлення позивача було вільним і відповідало його внутрішній волі. Позивач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови. При укладенні договору позивачу були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших обставин, які б примусили його прийняти умови договору на вкрай невигідних для себе умовах.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 підписала Кредитний договір № 30322/0408/45-008 від 09 квітня 2008 року, що є підтвердженням факту ознайомлення її з усіма істотними умовами цього договору, який укладено за принципом свободи волевиявлення сторін, у зв'язку із чим доводи позивача в частині невідповідності спірного договору нормам Закону України «Про захист прав споживачів», судом не можуть бути прийняті до уваги.

Крім того, підписавши оспорюваний договір, сторони визначили взаємні права та обв'язки, погодили термін виконання зобов'язань, тобто досягли усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд приходить висновку, що позивач ОСОБА_1 розпорядилася своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням викладених обставин та оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позову до ПАТ «Омега Банк» про визнання недійсним кредитного договору.

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав, тому за таких обставин суд вважає доцільним компенсувати судовий збір за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,76,81,141,263-265,268,280 ЦПК України, ст. ст. 6,203,215,526,627,628,638,1048,1054 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд

вирішив:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства "Омега Банк" про визнання недійсним кредитного договору.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно підпункту 15.5 Перехідних положеньЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017 року, який набув чинності 15 грудня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: І. В. Тихомиров