Рішення № 71891090, 18.01.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

18.01.2018 Єдиний унікальний номер 205/7658/17

Єдиний унікальний номер № 205/7658/17

Провадження № 2а/205/38/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючої судді – Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання – Сахончик Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

17.11.2017 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову посилався на те, що 22.04.2014 року наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 22.04.2014 року № 92 о/с підполковника міліції заступника начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було звільнено у відставку. З 23.04.2014 року позивачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 73 % грошового забезпечення. 12.10.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити з 23.04.2014 року перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити йому пенсію, виходячи з 73 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, яку позивач отримував протягом 2012-2014 років, тобто протягом 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ – з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. До вказаної заяви позивач надав належно оформлену довідку ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 11.10.2017 року за № 19/1683. Однак Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 26.10.2017 року позивачу було відмовлено в здійсненні перерахунку, у зв'язку з тим, що матеріальна допомога не носить постійного характеру та не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, для включення їх до складу грошового забезпечення підстави відсутні. Позивач вважає відмову відповідача протиправною.

Позивач просив суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови позивачу у перерахунку з 23.04.2014 року раніше призначеної пенсії та у виплаті пенсії, виходячи з 73 % грошового забезпечення з урахуванням, сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, які були йому нараховані за 24 місяців перед звільненням та з яких утримувався та був сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок з 23.04.2014 року раніше призначеної пенсії та виплатити позивачу пенсію, виходячи з 73 % грошового забезпечення з урахуванням, сум матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, які були йому нараховані за 24 місяці перед звільненням та з яких утримувався та був сплачений єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У своїй заяві від 11.01.2018 року позивач просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у заяві від 18.01.2018 року просила розглядати справу в порядку письмового провадження.

У відзиві на позовну заяву Управління посилалось на рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 року № 4-рп/2915 по справі № 1-9-2015, у зв’язку з чим вважає вимоги позивача про включення в розрахунок пенсії матеріальної допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань безпідставними, оскільки визначальним фактором включення додаткових видів грошового забезпечення є їх періодичність та законодавчо визначений перелік, а не сплата страхових внесків.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 22.04.2014 року наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 22.04.2014 року № 92 о/с підполковника міліції заступника начальника відділу внутрішнього аудиту Головного управління МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 було звільнено у відставку за п. 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 13).

З 23.04.2014 року позивачу призначена пенсія відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 73 % грошового забезпечення (а.с. 37-38).

12.10.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити з 23.04.2014 року перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити йому пенсію, виходячи з 73 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, які позивач отримував протягом 2012-2014 років, тобто протягом 24 місяців до звільнення зі служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. До вказаної заяви позивач надав належно оформлену довідку ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 11.10.2017 року за № 19/1683 (а.с. 18).

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 26.10.2017 року № 30241/03/01 відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку у зв'язку з тим, що матеріальні допомоги не носять постійного характеру та не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, для включення їх до складу грошового забезпечення підстави відсутні (а.с. 20).

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. – страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів:

- відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;

- щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії.

Згідно з п. 3 наказу МВС України від 31 грудня 2007 року № 499 установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 14 постанови КМУ від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» одноразова грошова допомога при звільненні виплачується, зокрема Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ.

Військовослужбовцям у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною першою статті 9 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений статтею 9-1 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Частиною 1 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 року за № 638/15329; далі – Інструкція). Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (підпункт 3 пункту 5 постанови № 1294, підпункт 30.4 пункту 30 розділу ХХХ Інструкції).

Отже, зазначена допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, які відповідно до частини другої статті 9 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282 «Про індексацію грошових доходів населення», згідно зі статтею 1 якого індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Тобто, індексація є частиною державної системи соціального захисту громадян, спрямованою на підтримання їх купівельної спроможності.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільненні, з яких сплачено страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року по справі № 21-70а15, а тому має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на рішення Конституційного Суду України від 13.05.2015 року № 4-рп/2915 по справі № 1-9-2015 не приймається судом, оскільки спірні правовідносини виникли з підстав не включення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, при розрахунку розміру пенсії до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислюється пенсія, додаткових видів грошового забезпечення та не йдеться про перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими.

Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла на час звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Статтею 100 КАС України (в редакції яка діяла на час звернення позивача до суду) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Оскільки пенсійні виплати є щомісячними, тому про порушення свого права (якщо позивач вважає його порушеним) позивач міг дізнатися, при черговому отриманні (неотриманні) пенсії кожного місяця.

З вказаним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 17.11.2017 року, пропустивши річний строк звернення до суду, встановлений ст. 63 Закону № 2262-ХІІ, щодо позовних вимог за період з 23.04.2014 року по 16.11.2016 року.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У порядку статті 139 КАС з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню компенсація судових витрат у сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ст. 9, 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, ст. ст. 5, 7-10, 139, 229, 241-246, 250, 292-293, 295 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії за період з 23.04.2014 року по 16.11.2016 року – залишити без розгляду.

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: 49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії за період з 17.11.2016 року – задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку з 17.11.2016 року раніше призначеної пенсії та виплаті йому пенсії, виходячи з 73 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, які він отримував протягом 2012-2014 років, тобто протягом 24 місяців до звільнення зі служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 з 17.11.2016 року перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити йому пенсію, виходячи з 73 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, які він отримував протягом 2012-2014 років, тобто протягом 24 місяців до звільнення зі служби, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складено 23 січня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова