Ухвала суду № 71890673, 30.01.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/18283/17

Провадження №2з/201/13362018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2018 року місто Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Трещова В.В., при секретарі Ткаченко К.О. розглянувши заяву першого заступника прокурора Дніпропетровської області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна, -

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2018 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від першого заступника прокурора Дніпропетровської області надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що є предметом позову, а саме: квартиру №46 в будинку №19 по Запорізькому шосе у м. Дніпрі та шляхом накладення заборони відповідачу ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно, квартиру №46 в будинку №19 по Запорізькому шосе у місті Дніпрі.

Заяву обґрунтовано тим, що предметом позову у цивільні справі № 201/18283/17 є витребування квартири №46 в будинку №19 по Запорізькому шосе у місті Дніпрі, яка раніше перебувала у комунальній власності територіальної громади м. Дніпро. Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно на час звернення прокурора до суду власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1 Таким чином, на думку заявника, наявні достатні підстави вважати, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення, яке буде постановлене у справі, буде неможливим, оскільки титульний володілець вказаного спірного нерухомого майна має реальні можливості реалізувати вказане майно.

Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цивільні справі № 201/18283/17, яка перебуває в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ, є витребування квартири №46 в будинку №19 по Запорізькому шосе у місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 203197612101), яке раніше перебувало у комунальній власності територіальної громади м. Дніпро.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав па нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, на час звернення прокурора до суду, власником спірного нерухомого майна є ОСОБА_1

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз’яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті – це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд дійшов висновку, що між сторонами виник спір стосовно права користування та володіння зазначеним вище гаражем.

З огляду на зазначене можливо дійти висновку про те, що існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, тому забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ОСОБА_1 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно – квартиру №46 в будинку №19 по Запорізькому шосе у місті Дніпрі є співмірними заявленим позовним вимогам, невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак й порушить її права на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Арешт майна передбачає фактичну заборону власникові володіти, користуватися або розпоряджатися належним на праві власності майном, що по суті є порушенням права власності відповідача.

З огляду на те, що неправомірність набуття ОСОБА_1 у власність нерухомого майна з приводу якого виник спір, не встановлена рішенням суду, то накладення арешту на нерухоме майно, власником якого вона є, позбавить останню права володіти та користуватися цим майном. Таким чином в задоволені заяви в частині накладення арешту на нерухоме майно слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149 - 155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Заяву першого заступника прокурора Дніпропетровської області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна – задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням по цивільній справі №201/18283/17 за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області про забезпечення позову у цивільній справі за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про витребування майна накласти заборону ОСОБА_1 (Дніпропетровська область, місто Нікополь, вул. Шевченко, 185/98, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо відчуження, у тому числі шляхом укладення договору купівлі-продажу, дарування, міни, іпотеки, передачу в оренду, тощо, вчиняти будь-які дії, що пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірне нерухоме майно, квартиру №46 в будинку №19 по Запорізькому шосе у місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна – 203197612101).

В задоволені інших вимог заяви – відмовити.

Стягувач: прокуратура Дніпропетровської області (49044, місто Дніпро, пр. Д. Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) в інтересах Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, пр. Д. Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514).

Боржник: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1), РНОКПП – НОМЕР_1.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи у порядку вимог ст. 158 ЦПК України.

Строк пред’явлення ухвали до виконання – три роки.

Примірник ухвали про забезпечення позову направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: В.В. Трещов