Рішення № 71890356, 30.01.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57

тел. канцелярії 744-00-77, факс 744-17-64, email – inbox@bs.dp.court.gov.ua

Справа №200/17203/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2018 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Шевцової Т.В.,

при секретарі: Агашаріфовій В.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приват Банк», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

06 жовтня 2017 року ОСОБА_2 (далі – позивач) звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаним позовом.

В обґрунтування підстав позову зазначила, що постановою державного виконавця Новокодацького відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче про стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк» (далі – ПАТ «КБ «Приватбанк») боргу у сумі 1294847,87 грн. Вказане виконавче провадження відкрито на підставі виконавчого напису від 25.11.2016 року №10361, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3. 30 грудня 2015 року у зв’язку з укладенням шлюбу прізвище позивача змінено зі «Зварич» на «Халєєва». Вказаний виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору від 27.09.2005 року №DNL0AK11295449, який укладено між Публічним акціонерним товариства «Комерційний банк «Приват Банк» і позивачем. Умовами зазначеного кредитного договору передбачено надання позивачу кредитних коштів у розмірі 15911,00 доларів США на строк до 27.09.2010 року. Оскільки з дня виникнення у ПАТ «КБ «Приватбанк» права вимоги до позивача, тобто з 27.09.2010 року, до дня вчинення виконавчого напису (25.11.2016 року) минуло більше трьох років, а точніше 6 років і 2 місяці, нотаріус згідно вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» не мав права вчиняти виконавчий напис, а отже він є незаконним.

З наведених підстав позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 25.11.2016, зареєстрований в реєстрі за №10351, вчинений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про стягнення з позивача на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» грошових коштів у сумі 1294847,87грн.,

Відповідач подала суду письмові заперечення проти позову, відповідно до яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, та просила розглядати справу у її відсутність.

Третьою особою, ПАТ «КБ «Приватбанк», будь-яких пояснень щодо позову не надано.

У відповідності до підпункту 9 пункту 1 Розділу VII «Перехідні Положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2018 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №10351, про стягнення грошових коштів у сумі 1294847 (один мільйон двісті дев’яносто чотири тисячі вісімсот сорок сім) гривень 87 копійок з громадянки ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, дата народження -10.09.1965 року, місце народження – с. Пії, Миронівський р-н, Київська обл., місце роботи – фізична особа – підприємець, які є боргом за Кредитним договором №DNL0AK11295449 від 27.09.2005 року, укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» (код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 14360570, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, буд. 50, к/р №32009100400 у УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

На підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса, постановою від 14.02.2017 року державного виконавця Новокодацького відділу Державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрите виконавче провадження №53400849 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Приватбанк» боргу у сумі 1294847,87 грн.

Судом встановлено, що між ПАТ «КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_1), укладено кредитний договір від 27.09.2005 року №DNL0AK11295449.

Згідно свідоцтва про шлюб серії І-ОК №191125, виданого 30.12.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миронівського районного управління юстиції у Київській області, 30 грудня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, після реєстрації якого ОСОБА_4 присвоєно прізвище «Халєєва».

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначений Законом України «Про нотаріат».

Так, відповідно до статті 2 Закону України «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 34 Закону України «Про нотаріат» вчинення виконавчого напису є однією з нотаріальних дій.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Так, згідно статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

З’ясовуючи питання щодо дня виникнення у ПАТ «КБ «Приватбанк» права вимоги за порушення позивачем зобов’язань за кредитним договором від 27.09.2005 року №DNL0AK11295449 суд виходить із наступного.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до частини другої статті 509, пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, - зобов’язання виникають, зокрема, з підстав викладених у договорах та інших правочинах.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно пункту 1.1 Розділу 1 (Предмет договору) кредитного договору від 27.09.2005 року №DNL0AK11295449 (далі – кредитний договір) Банк зобов’язується надати ОСОБА_4, за договором позичальнику, кредитні кошти шляхом надання готівкою через касу на строк до 27.09.2010 року включно, у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 15911,00 доларів США на наступні цілі: купівлі автомобілю у сумі 12654,00 доларів США та на сплату страхових платежів у сумі 3266,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,33 на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісією за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,12 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, комісії за дострокове погашення кредиту відповідно до пункту 3.11 цього договору. Періодом сплати вважається період з «21» по «28» число кожного місяця. Погашення заборгованості за цим договором (за винятком комісії, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісячно в період сплати позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 323,89 доларів США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також інших витрат Банку відповідно до договору.

Права та обов’язки сторін викладені у Розділі 2 кредитного договору.

Зокрема, згідно підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Розділу 2 кредитного договору банк зобов’язується надати кредит шляхом й у межах сум, зазначених у пункті 1.1 цього договору.

Згідно підпункту 2.2.2 пункту 2.2 Розділу 2 кредитного договору позичальник зобов’язується сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до пунктів 1.1., 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Згідно підпункту 2.2.4 пункту 2.2 Розділу 2 кредитного договору позичальник зобов’язується погашення кредиту зробити в порядку, сумах і строки, передбачені пунктами 1.1, 2.3.3 цього договору.

В свою чергу, за змістом пунктом 2.3.3 кредитного договору передбачено право Банку в односторонньому порядку за певних обставин змінити умови договору та зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати комісії й відсотків за його використання.

Відповідно до пункту 3.8 Розділу 3 (Порядок розрахунків) кредитного договору при непогашенні кредиту в строки, зазначені пунктах 1.1, 2.3.3 цього договору, заборгованість у частині вчасно непогашеної суми кредиту вважається простроченою. На залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту нарахування відсотків здійснюється згідно пункту 3.2 даного договору з дати виникнення простроченої заборгованості.

З наведених положень кредитного договору є очевидним, що останнім днем повної сплати позичальником коштів за кредитом, відсотками, комісією, а також за іншими витратами Банку відповідно до договору, є 27 вересня 2010 року.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до частини першої статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Поняття строку та терміну визначені статтею 251 ЦК України.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

У відповідності до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

За наслідком проведеного аналізу змісту вищенаведених та інших положень кредитного договору, а також вищезазначених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що у разі порушення позивачем (позичальником) зобов’язань за кредитним договором право вимоги за останнім платежем у сумі 323,89 доларів США у ПАТ «КБ «Приватбанк» виникло 28 вересня 2010 року (день наступний за останнім днем повного погашення кредиту). При цьому, за іншими щомісячними платежами, які повинні бути сплачені раніше 27 вересня 2010 року у визначені договором періоди сплати (з «21» по «28» число кожного місяця), відлічується свій день виникнення права вимоги, який відповідно настає раніше дня виникнення права вимоги за останнім платежем.

Аналогічні висновки зробив Верховний Суд України у постанові від 02.11.2016 року у справі №6-1174цс16.

Як вже зазначалось, вимогами статті 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Для вимоги, за якою видається виконавчий напис у правовідносинах які склались між позивачем та третьою особою при виконання кредитного договору іншого строку давності, ніж трирічний. законом не передбачено.

У відповідності до частини 1 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідний місяць та число останнього дня строку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що останнім днем трирічного строку в межах якого за даних правовідносин нотаріус має право вчинити виконавчий напис, є –

28 вересня 2013 року.

Натомість, як встановлено судом, оскаржуваний виконавчий напис вчинено 25 листопада 2016 року, тобто з явним перевищенням визначеного статтею 88 Закону України «Про нотаріат» трирічного строку.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов’язаний, зокрема, здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, та відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Таким чином, виконавчий напис, вчинений 25.11.2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №10351, - є незаконним.

За змістом статті 9 Закону України «Про нотаріат» вбачається, що нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Проте, у відповідності до статті 90 Закону України «Про нотаріат», пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі написи нотаріусів належать до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису є окремим, самостійним способом захисту цивільних прав серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів, визначених главою 3 розділу 1 ЦК України, а тому виконавчий напис у розумінні ЦК України (ч. 1 ст. 202 ЦК ) не є правочином, а тому його недійсність не може бути встановлена судом (ст. 215 ЦК).

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з обраним позивачем способом захисту своїх прав шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, позивач має право на відшкодування відповідачем понесених витрат щодо судового збору, сплаченого за подання позову в розмірі 640,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2-5, 76-81, 141, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Приват Банк», про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 25 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за №10351, про стягнення грошових коштів у сумі 1294847 (один мільйон двісті дев’яносто чотири тисячі вісімсот сорок сім) гривень 87 копійок з громадянки ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків – НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, дата народження -10.09.1965 року, місце народження – с. Пії, Миронівський р-н, Київська обл., місце роботи – фізична особа – підприємець, які є боргом за Кредитним договором №DNL0AK11295449 від 27.09.2005 року, укладеним між нею та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Приватбанк» (код платника податків за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 14360570, місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, буд. 50, к/р №32009100400 у УНБУ в Дніпропетровській області, МФО 305299), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

Стягнути з приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 640 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 Розділу ХШ «Перехідні Положення» ЦПК України (в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017р.) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В.Шевцова