Ухвала суду № 71890320, 30.01.2018, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/15953/17-ц

Провадження №2/200/743/18

У Х В А Л А

30 січня 2018 року м.Дніпро

Суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Єлісєєва Т.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Апеляційного суду Дніпропетровської області про відшкодування шкоди шляхом визнання права, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи позивач оскаржує процесуальні дії Апеляційного суду Дніпропетровської області щодо стягнення з нього судового збору; щодо встановлення факту, що спір держорганів між собою про їх права не є спором, передбаченим ч.4 ст.256 ЦПК України, як підстава для залишення заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, без розгляду; встановлення того факту, що його прізвище на державній мові є ОСОБА_1, а не Заіченко, як зазначено в судових рішенням про відмову ОСОБА_1 в доступі до правосуддя та які є нікчемними по відношенню до позивача.

Відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України та ч.1 ст.5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Відповідно до ч.1 ст.129 Конституції України та ст.6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» при здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону.

Як визначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23.05.2001 року у справі №6-рн/2001, виключно законами України визначається судоустрій та судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти та дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і закриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ та прийняття по ним судових рішень, належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише відповідно до процесуального законодавства України.

Таким чином, оскарження таких дій шляхом подачі позову чи скарги до іншого суду першої інстанції є порушенням принципу незалежності суддів і недопущення впливу на них.

Розгляд судом позовних вимог незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних з розглядом справи, нормами ЦПК України не передбачено та відповідно до закону для цього існує інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя. При цьому вимоги позивача про стягнення судового збору при подачі позову або відповідної заяви до суду, встановлення факту, що спір держорганів між собою про їх права не є спором, передбаченим ч.4 ст.256 ЦПК України, що є прямим його цитуванням судових рішень суду та що було підставою для залишення позову без розгляду, є втручанням у діяльність судді щодо здійснення ним правосуддя, що забороняється та має наслідком відповідальність, встановлену ч.2 ст.46 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів».

Що стосується невірно зазначеного прізвища позивача в судових рішенням суддею, то існує відповідний порядок виправлення описок та арифметичних помилок в судових рішення, передбачений положеннями ЦПК України, про що, за заявою позивача, ухвалою того суду, який виносив відповідне судове рішення та який допустив помилку, виноситься ухвала, яка оскаржується окремо в апеляційному порядку, та що не потребує звернення позивача з окремим позовом до суду першої інстанції з приводу оскарження дій судді. Жодним чином помилка в судових рішеннях не є відмовою позивачеві в доступі до правосуддя.

А рішення, дії чи бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства з поданням відповідного адміністративного позову, що предметно підсудно Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

Таким чином, з огляду на викладене, вважаю що у відкритті провадження в позовній заяві ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Апеляційного суду Дніпропетровської області про захист прав позивача на звернення до тсуду, не сплачуючи судового збору; щодо встановлення факту, що спір держорганів між собою про їх права не є спором, передбаченим ч.4 ст.256 ЦПК України, як підстава для залишення заяви про встановлення фактів, що мають юридичне значення, без розгляду ;щодо встановлення того факту, що його прізвище на державній мові є ОСОБА_1, а не Заіченко, як зазначено в судових рішенням про відмову ОСОБА_1 в доступі до правосуддя та які є нікчемними по відношенню до позивача, необхідно відмовити, оскільки спір повинен розглядатися в порядку передбаченому КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 186, 260 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Апеляційного суду Дніпропетровської області про відшкодування шкоди шляхом визнання права – відмовити, роз’яснивши, що для вирішення цього спору позивачу потрібно звернутися до Дніпропетровському окружному адміністративному суду з відповідним адміністративним позовом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської області або через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська протягом 15-и днів з дня її проголошення ухвали, відповідно до пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу VII Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.Ю. Єлісєєва